24 березня 2015 рокусправа № 804/4098/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 804/4098/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від № 0000192203 від 14.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 288702,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144351,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про свою незгоду з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, щодо відсутності документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ПОРТ АЛ».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у тому числі, договору від 20.02.2012 року №1-У, укладеного між позивачем та ТОВ «ПОТэРТ АЛ», документів на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «ПОРТ АЛ» послуг.
У судовому засіданні представник апелянта доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період 0 04.02.2014 року по 08.02.2014 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районні Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс Упак" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "ПОРТ АЛ" за період лютий - березень 2012 року, за результатами якої складено акт № 328/04-62-22-3/33516399 від 14.02.2014 року. Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про наявність з боку позивача пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість. На підставі висновків акту перевірки відповідача винесено податкове повідомлення - рішення № 0000192203 від 14.03.2014 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 433053 грн., у тому числі 288702 грн. - за основним платежем та 144351 - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі Акту перевірки, що містить висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства, які спростовані наданими позивачем доказами.
Апелянт, в свою чергу, вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності на підтвердження виконання договору про надання послуг та правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми, сплаченої на користь контрагента, складені з дотриманням вимог закону.
Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2012 року між ТОВ «ПОРТ АЛ», як виконавцем, та ТОВ «Гласс Упак», як замовником, укладений договір № 1-У про надання послуг (а.с.76). За умовами договору виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з передпродажної підготовки товарів: переробки та сортуванню товару, палетируванню, навантаженню-розвантаженню товару, пакуванню товару, організації перевезення вантажу, маркетингові послуги (п. 1.1, п.1.2 Договору).
Слід зазначити, що вказаним договором не визначені ні кількість, ні вартість перелічених у п. 1.2. послуг, ні загальна сума угоди, ні строки виконання. Замовлення, передбачені п. 1.1. договору, на конкретний обсяг послуг (робіт) також відсутні. Договір взагалі не містить визначення поняттю «товар», передпродажна підготовка якого повинна виконуватись в межах його дії.
На підтвердження виконання договору № 1-У позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0225/02 від 25 лютого 2012 року про надання маркетингових послуг на суму 93635,27 грн. (без ПДВ), № ОУ-0225/01 від 25 лютого 2012 року про надання послуг з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок на суму 439818,36 грн. (без ПДВ), № ОУ-0226/01 від 26 лютого 2012 року про надання послуг з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок на суму 8333,33 грн. (без ПДВ), № ОУ-0227/01 від 27 лютого 2012 року про надання послуг з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок на суму 5833,33 грн. (без ПДВ), № ОУ-0320/01 від 20 березня 2012 року про надання послуг з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок на суму 440694,49 грн. (без ПДВ), № ОУ-0320/02 про надання маркетингових послуг на суму 93472,50 грн. (без ПДВ).
Із змісту перелічених актів неможливо встановити, з чого складаються маркетингові послуги, їх вартість, використання результатів отриманих послуг у власній господарській діяльності.
Крім того, за умовами п. 1.1., п.1.2. Договору № 1-У послуги з передпродажної підготовки товарів визначені сторонами як: 1) переробка та сортуванню товару, 2) палетирування, 3) навантаження-розвантаження товару, 4) пакування товару, 5) організація перевезення вантажу, 6) маркетингові послуги.
Однак, в актах здачі-приймання робіт не зазначено, які саме послуги з передпродажної підготовки товару із перелічених у п.1.1. та 1.2. Договору здійснив виконавець, яка їх кількість, вартість за одиницю. Не надано доказів на підтвердження виконання навантаження-розватаження товару, його пакування, організації перевезення, палетирування, переробки та сортуванню товару.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Зазначеним вище Законом дано визначення господарської операції. Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товар, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Зазначені законодавчі вимоги залишені судом першої інстанції поза увагою, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на поверхневому дослідженні письмових доказів, без належної оцінки їх на предмет належності та допустимості.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 804/4098/14 - скасувати.
У задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко