15 квітня 2015 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі Прохоровій В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: відділ громадянства, імміграції фізичних осіб Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, державна адміністрація Дніпровського району м. Києва, управління житлового господарства Дніпровського району міста Києва, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Дніпровського району міста Києва від 16 грудня 2014 року,
встановила :
У травні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі статті 71 ЖК України, оскільки відповідачі у квартирі не проживають без поважних причин.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2.
Проведено розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримав.
ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги підтримав.
ОСОБА_1 проти апеляційних скарг заперечила.
Представник позивачів проти апеляційних скарг заперечила.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції, на підставі ст.ст. 391, 405 ЦК України, дійшов висновку, що відповідачі не проживають у спірній квартирі без поважних причин.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі ордеру від 28.02.1964 року ОСОБА_3 була надана квартира АДРЕСА_1 на сім'ю в складі: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8
Згідно із довідкою форми №3 у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначали, що відповідачі не проживають у спірній квартирі без поважних причин з листопада 2010 року ( з часу ухвалення рішення Апеляційним судом м. Києва від 27 жовтня 2010 року ). Вказаним судовим рішенням було відмовлено позивачам в задоволенні позову, поданого з аналогічних підстав, та встановлено, що з боку позивачів створювались перешкоди відповідачам у користуванні квартирою.
Відповідно до статей 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що з листопада 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, з причин, які не є поважними.
Судом досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
При вирішенні спору, судом взято до уваги показання свідків та акти, затверджені ЖРЕО - 409 від 25.01.2012 року, 25.04.2012 року, 25.09.2012 року, 30.10.2013 року, 24.07.2013 року, 24.04.2013 року, 25.01.2013 року, 23.04.2014 року, 26.03.2014 року, 29.01.2014 року, які підтверджують, що відповідачі в спірній квартирі не проживають понад шість місяців з листопада 2010 року без поважних причин (а.с. 5-14).
Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, будь-яких доказів, що відповідачі були відсутні у спірній квартирі з поважних причин, або доказів, що з боку позивачів створюються перешкоди у користуванні квартирою, матеріали справи не містять.
Як правову підставу пред'явленого позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначили ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України.
Проте суд, ухвалюючи рішення, застосував ст.ст. 391, 405 ЦК України, які не поширюються на спірні правовідносини, а тому в цій частині рішення підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст.ст. 391, 405 ЦК України.
Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції, у порушення норм процесуального права, змінив підставу позову з ст.ст. 71, 72 ЖК України на ст.ст. 391, 405 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вибір судом норми права, на підставі якої вирішено спір, не може вважатися зміною підстав позову.
В решті рішення суду від 16 грудня 2014 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 307 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського району міста Києва від 16 грудня 2014 рокузмінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст. ст. 391, 405 ЦК України.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Болотов Є.В.
Судді: Білич І.М.
Поліщук Н.В.