29 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника служби у справах дітей - ОСОБА_9
представника відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх-
- ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження за № 12014100030006660 щодо -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Київ, громадянина України, українця,
не одруженого, учня ВПУ №25, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.02.2014 року вироком Деснянського районного суду
м. Києва за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, КК України
на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК
України з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;
- 25.07.2014 року вироком Деснянського районного суду
м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК
України, на 4 роки, 1 місяць позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року, -
Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та йому призначено
Справа: 11-кп/796/1410/2014
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1
покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного ОСОБА_6 покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Як встановив суд, 21.06.2014 року близько 17 години, ОСОБА_6 , перебуваючи на території загальноосвітньої школи № 282 по вул. Закревського, 65 в м. Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, підійшов до свого знайомого неповнолітнього ОСОБА_12 та, зловживаючи довірою, попросив у останнього мобільний телефон щоб нібито подивитися, пообіцявши повернути його, не маючи, при цьому, наміру виконувати обіцянку. ОСОБА_12 , перебуваючи під впливом раніше виниклих довірливих стосунків з ОСОБА_6 , передав останньому належний його матері ОСОБА_13 мобільний телефон «Nokia Asha 200» вартістю 750 грн., з сім-картою оператора «Лайф» вартістю вартістю 15 грн., з яким ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 765 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання. На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що під час досудового та судового слідства він активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, вчинив злочин у неповнолітньому віці внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, а також, що його матір'ю частково був відшкодований завданий ним матеріальний збиток. Вважає, що суд, у своєму рішенні не дав належної оцінки цим обставинам та не прийняв їх до уваги, як такі, що пом'якшують покарання. Також зазначає, що навчається ВПУ №25, має постійне місце проживання, а його ізоляція від суспільства призведе до втрати можливості закінчити навчання та отримати спеціальність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника і законного представника, які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили пом'якшити призначене покарання шляхом застосування ст. 69 КК України; пояснення представника служби у справах дітей, який підтримав доводи апеляційної скарги; пояснення представника відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх, яка заперечувала проти апеляційної скарги обвинуваченого; думку прокурора про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без зміни; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, а оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини його вчинення, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини в апеляційній скарзі не оскаржуються, то відповідно до положень ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання, яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_6 , суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше судимий, характеризується негативно, перебуває на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх, дане кримінальне правопорушення вчинив у неповнолітньому віці, щиро розкаявся, що суд врахував як обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і часткове відшкодування його матір'ю завданої шкоди та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував всі ті обставини, які, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує при вирішенні цього питання, в тому числі і ті пом'якшуючі обставини, на які ОСОБА_6 посилається у своїй апеляційній скарзі.
Отже, незважаючи на доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , призначене йому покарання за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, а тому не може бути визнано явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки з урахуванням наведених у вироку обставин воно є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, покарання справедливим і підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку в частині призначеного покарання не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3