09 квітня 2015року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12014110010002700 відносно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове Закарпатської області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014 року за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року, -
Цим вироком обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_7 , 08.04.2014 та 09.04.2014 року, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Салют» в м. Києві по пр. Науки, 15, вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_7 у зазначені дні заходив за потерпілими до автобусу, де __________________________
Справа: 11-кп/796/656/2015
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
08.04.2014 року у потерпілої ОСОБА_9 з її сумки викрав майно на загальну суму 1000 грн., а 09.04.2014 року із сумки потерпілої ОСОБА_10 повторно викрав майно на загальну суму 800 грн., після чого, в момент від'їзду автобусу, виходив з салону, завдавши потерпілим матеріального збитку на вказані суми.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та пом'якшити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання до 6 (шести) місяців арешту. На обґрунтування своїх вимог посилається на положення «Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх» («Пекінські правила») та заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням» («Токійські правила»), відповідно до яких ОСОБА_7 є особою молодого віку, яку ООН рекомендовано прирівнювати в правах до неповнолітніх і відповідно до цього, на думку захисту, суд першої інстанції повинен був більш ретельно дослідити та врахувати таку пом'якшувальну обставину як молодий вік обвинуваченого. Також зазначає, що відповідно до вказаних Правил, досудове слідство та суд повинні були більш ретельно дослідити оточення та обставини в яких жив обвинувачений та обставини за яких було вчинено дане кримінальне правопорушення. Крім цього, з посиланням на зазначені правила наголошує, що направлення неповнолітнього до будь-якої виправної установи завжди повинно бути крайньою мірою, яка застосовується на протязі мінімально необхідного строку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання; думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за його згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки обвинувачений повністю погодився з обставинами скоєного ним злочину. В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд виходив із загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України, а тому, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, який характеризується посередньо, його щирого каяття та сприяння розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, що суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання, а також врахувавши ту обставину, що обвинувачений приймає участь у вихованні трьох малолітніх дітей, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що підстави призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік судом належним чином мотивовані, а апеляційні доводи захисника, з посиланням на міжнародні правові акти, щодо молодого віку обвинуваченого та тієї обставини, що дії останнього були викликані скрутним матеріальним становищем є безпідставними, оскільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставин його вчинення, в також дані про особу ОСОБА_7 , в тому числі з урахуванням наявності на утриманні трьох малолітніх дітей, не дають підстав для висновку про можливість зміни призначеного судом покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для його зміни, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Судді: ________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3