ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 квітня 2015 року письмове провадження № 826/1633/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві,
третя особа: Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ»
про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача в якому просив:
- скасувати постанову від 29.01.2015 ВП № 43111901 про арешт коштів боржника;
- скасувати постанову від 29.01.2015 ВП № 43111901 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- скасувати постанову від 29.01.2015 ВП № 43111901 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані постанови відповідача прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства України, оскільки Фондом гарантування вкладів виконано рішення суду в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні протокольною ухвалою суду залучено у якості третьої особи на стороні відповідача, стягувача за виконавчим провадженням № 43111901 непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ». Представник третьої особи під час розгляду справи надав письмові пояснення у яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у них.
Відповідач у судове засідання не з?явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 року позов непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 45 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року № 698. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року № 698.
Отже, вказаними судовими рішеннями обґрунтованість та законність позовних вимог Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо повернення пенсійних активів підтверджена.
25.10.2013 р. Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист.
28.04.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43111901.
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2014 року вбачається, що боржником в межах даного виконавчого провадження є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, якого згідно виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року №826/6309/13-а зобов'язано повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351 грн. 45 коп.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчим дій.
Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження та отримано Фондом 05.05.2014р.
Постановою державного виконавця від 07.05.2014р. ВП №43111901 відкладено провадження виконавчих дій до 12.05.2014р. за заявою боржника - Фонду.
У зв'язку з невиконанням Фондом рішення суду і вимог постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014, з урахуванням постанови державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій до 12.05.2014р., вимоги державного виконавця від 13.05.2014 року № 1330/4, державним виконавцем, винесено постанову від 29.01.2015р. ВП №43111901 про стягнення з Фонду виконавчого збору у розмірі 231 035,14 грн. та про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. від 23.05.2014 року.
29.01.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Не погодившись із зазначеними постановами позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, (надалі - Закон № 606-XIV), визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно п. 1 ч. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Таким виконавчим документом згідно зазначеної статті є, зокрема, виконавчий лист, виданий судом.
Ст. 25 Закону № 606 передбачається загальний порядок виконання рішення. Так, згідно ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно з ч.1 ст.31 Закону №606, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 1 статті 28 Закону №606 передбачено наступне.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження виконання (невиконання) рішення у строк, встановлений Законом №606, для добровільного виконання рішення (вказана правова позиція свіпадає з правовою позицією ВАС України, визначеній в ухвалах №К/800/24633/13 від 29.01.2014, №К/800/43538/13 від 20.11.2013).
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від від 16 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а боржником не виконано.
Позивач зазначив, що з метою виконання вимоги відповідача в повному обсязі, ним було видано розпорядження від 13 травня 2014 року № 1-Р, яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Лемеша М.В. повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351, 45 грн.
Однак, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд такі доводи позивача про видання розпорядчого документу уповноваженій особі банку від 13.05.2014 року № 1-р для вчинення дій щодо передачі пенсійних активів у розмірі 2310351,45 грн. третій особі на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду, до уваги не приймає, оскільки як встановлено під час розгляду справи пенсійні активи у вказаній сумі не зараховані на поточний банківський рахунок стягувача.
Суд також зауважує, що згідно виконавчого листа №826/6309/13-а позивача (ФГВФО) зобов'язано особисто виконати рішення суду від 16 жовтня 2013 року та повернути пенсійні активи у сумі 2 310 351,45 грн. НПФ «ВСІ» як їх законному розпоряднику.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду (ч. 1 ст. 35 Закону).
Таким чином, уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду гарантування, задля реалізації законодавчо закріплених державою за ним функцій щодо виплат Фондом відшкодування за вкладами, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, посилання боржника на те, що на виконання вимоги державного виконавця було видано розпорядження, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки рішення суду не виконано.
Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", яка ратифікована Законом України від 17.07.1997, гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Враховуючи вищезазначені норми права та оскільки позивачем не було виконано в добровільному порядку рішення суду, що набрало законної сили за наявних для цього умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.
Щодо доводів позивача про те, що кошти Фонду гарантування не можуть буди використані на повернення пенсійних активів НТ «ВНПФ «ВСІ» в зв'язку із чим списання коштів з рахунків Фонду буде грубим порушенням закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема ст. 20 Закону, суд зауважує, що вказане питання досліджувалося адміністративними судами, рішення яких набрали законної сили (справа № 826/15132/14). Зокрема, суд по вказаній справі дійшов висновку, що повернення Фондом Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310351, 45 коп. за банківським вкладом відбувається відповідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та є використанням коштів Фонду задля їх виплати в порядку визначеному вказаним Законом, реалізацією законодавчо закріплених ним функцій.
Щодо позовних вимог про скасування постанов відповідача від 29.01.2015 ВП № 43111901 про арешт коштів боржника; від 29.01.2015 ВП № 43111901 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, судом встановлено наступне.
12 травня 2014 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз'яснення судового рішення у зв'язку із незрозумілістю його виконання, про що поінформовано відповідача листом № 09-2509/14 від 12 травня 2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року вказану заяву позивача було задоволено частково та роз'яснено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, а саме, повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310 351 має виконуватись Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів, джерела яких визначаються ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до вимог ст.ст. 57, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із цим 29.01.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
12.02.2015 року до відповідача надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.12.2014 року № К 800/34316/14, якою скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 826/63098/13-а від 04.06.2014 року, у зв'язку із чим заходи примусового виконання виконавчого документу вжиті державним виконавцем оскаржуваними постановами скасовано.
Відтак, станом на час розгляду справи постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 12.02.2015 ВП № 43111901 звільнено з - під арешту майно та знято арешт з грошових коштів Фонду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задовленні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій