"16" квітня 2015 р. Справа № 908/2927/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.
при секретарі Зізіній Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Зайцеві В.В. дов. б/н від 20.01.2015 року.
відповідача - Матузко Ю.О. дов. 1 від 12.01.2015 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промто Плюс", м. Запоріжжя (вх. №1541 З/3-10) на рішення господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі № 908/2927/14,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми", м. Запоріжжя
до Приватного підприємства "Промто Плюс", м. Запоріжжя
про стягнення 30913,50 грн.,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 по справі №908/2927/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., суддя Боєва О.С., суддя Сушко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Промто Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" грошові кошти в сумі 30033 грн. та судовий збір в сумі 1774,96 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 656,61 грн., трьох відсотків річних в сумі 103,68 грн. та інфляційних в сумі 120,13 грн. відмовлено.
Приватне підприємство "Промто Плюс" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 по справі №908/2927/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" у відзиві (вх.23.03.2015 від 23.03.2015) на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відсутні підстави для його скасування. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків є укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" (виконавець - позивач у справі) та Приватним підприємством "Промто Плюс" (замовник - відповідач у справі) договору № TS-12-066 від 17.08.2012 на виконання робіт, відповідно до умов якого (п.1.1) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по створенню комплексу АСУТП (автоматизованих систем управління технологічними процесами) печі.
Договірна вартість робіт по даному договору визначається, як загальна сума договірних цін всіх етапів робіт, визначених у додаткових угодах до договору, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.1 договору).
Розділом 3 сторони визначили порядок приймання-передачі робіт, зокрема, після завершення кожного етапу робіт виконавець надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт. Після розгляду результатів кожного етапу робіт замовник підписує акт приймання-передачі. Дане положення кореспондується з п. 4.1 договору, де визначено, що на протязі 3 банківських днів підписати акт виконаних робіт по кожній додатковій угоді, наданої виконавцем, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У відповідності до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, виконавець та замовник несуть майнову відповідальність у відповідності до чинного законодавства.
17.08.2012 до договору, зобов'язаними сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої: договірна вартість робіт є динамічною та складає 60066,00 грн., в тому числі НДС 20% 10011,00 грн.; замовник здійснює передоплату в розмірі 50% вартості робіт, а саме 30033,00 грн., з урахуванням НДС 20% - 5005,50 грн. на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди на підставі виставленого рахунку виконавцем; кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення всіх робіт по даному додатковій угоді та підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт на протязі 5 банківських днів.
Крім того, сторони обумовили у додатковій угоді строки виконання робіт: 60 календарних днів з моменту перерахування передоплати на розрахунковий рахунок виконавця (п.4 додаткової угоди).
Одночасно контрагентами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано кошторис на виконання робіт, відповідно до якого визначено виконавця роботи, та встановлені строки виконання робіт по кожному етапу договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт повністю не сплатив, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 30033,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 656,61 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 120,13 грн. та 3% річних в сумі 103,68 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З огляду на ст. 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Положення ст. 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
З приписів ст. 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Правові позиції втілені у ст. 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини за договором на виконання робіт, який за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
З огляду на правові приписи ст. 887 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що строк виконання робіт за додатковою угодою - 60 календарних днів з моменту перерахування передоплати на розрахунковий рахунок виконавця.
На виконання умов договору, відповідач здійснив авансовий платіж у сумі 30033,00 грн. грн. З моменту зарахування грошових коштів, позивач приступив до виконання покладених на нього зобов'язань визначених договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач в повному обсязі та в строк виконав роботи, які визначеним договором щодо розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію вакуумної печі СШВ-8.12/13. Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав покладені на нього зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30033,00 грн.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язок підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язку замовника цю роботу прийняти та оплатити.
У відповідності до п. 2 додаткової угоди до договору на виконання робіт кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення всіх робіт по даному додатковій угоді та підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт на протязі 5 банківських днів.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 30033,00 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 30033,00 грн., у відповідності до умов договору є таким, що настав.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також доказів, які б підтверджували його доводи щодо обов'язкового погодження проектної документації у експертно-технічному центру Держпромнагляду України, що підтверджується наступним.
Так, матеріали справи містять лист Приватного підприємства "Промто Плюс" (№108) від 30.06.2011 з викладеним проханням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" здійснити виконати проектно-кошторисної документації на реконструкцію вакуумної печі СШВ-8.12/13 на підставі технічного завдання, яке міститься у додатку. Зокрема, п.6.7 технічного завдання в редакції відповідача передбачає, що після проведення робіт піч повинна відповідати вимогам санітарних та епідеміологічних норм, вимогам по техніці безпеки та охорони праці діючим в Україні (висновок комплексної експертизи робочого проекту екпертно-технічного центру Держпромнагляду України).
Проте, за умовами погодженого та підписаного сторонами технічного завдання з виконання робіт по створенню комплексу АСУТП (автоматизованих систем управління технологічними процесами) печі СШВ-8.12/13, не передбачено, такої обов'язкової умови для виконання заключного етапу робіт, як-то направлення робочого проекту для проведення експертизи до експертно-технічного центру Держпромнагляд України.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в переліку експертних організацій, які відповідають критеріям, встановленим наказом Мінрегіону від 23.05.2000 за №53, та можуть здійснювати експертизу проектів будівництва, відсутня така організація, як експертно-технічний центр Держпромнагляд України.
Стаття 889 ЦК України покладає на замовника ряд зобов'язань, серед яких, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або
Беручи до уваги, що відповідач будь-якими доказами не спростував факт отримання проектної документації, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за виконані роботи в розмірі 30033,00 грн. позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, а відтак, дійшла висновку, що вимоги позивача про їх стягнення не відповідають приписам чинного законодавства та умовам договору.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статті 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 по справі №908/2927/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промто Плюс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі №908/2927/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 квітня 2015 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Горбачова Л.П.