"15" квітня 2015 р. Справа № 920/2107/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" (вх. № 1718 С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2107/14
за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз", м. Київ
до казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс", м. Шостка
про стягнення коштів 618205,06 грн.
В грудні 2014 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс" 618205 грн. 06 коп., в тому числі: 218876 грн. 44 коп. - пені, 327 427 грн. 61 коп. - інфляційних нарахувань та 71901 грн. 01 коп. - 3 % річних, а також судовий збір.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 196 575 грн. 33 коп. пені, 71610 грн. 29 коп. 3% річних, 327058 грн. 52 коп. інфляційних збитків, 12337 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 21841,70 грн. та в цій частині прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 21841,70 грн., в стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір неустойки в порушення вимог матеріального права, а саме ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права, ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду, надав за вх. № 5881 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Крім того, просив розглянути справу без участі його представника.
В судове засідання, призначене на 15.04.2015 р. представники сторін не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Сумської області підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Зменшуючи розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій , а саме пені, господарський суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки заявлена до стягнення сума пені є надмірно великою суд дійшов висновку щодо зменшення розміру пені на 10%., з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору № 13/2466-ТЕ - 29 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2012 року, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.
Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень - травень та жовтень - грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 832,498 тис. куб. м на загальну суму 3 708 306,40 грн. (а. с.21-28).
Згідно з п. 6.1 укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а за отриманий природний газ розрахувався не вчасно.
З матеріалів справи, а саме довідки операцій по відповідачу, вбачається, що, відповідачем здійснювалась оплата природного газу на загальну суму 3708306 грн. 40 коп. частинами: 22.01.2013 року на суму 114 764 грн. 63 коп., 30.01.2013 р. - 56011 грн. 02 коп.; 26.02.2013 р. на суму 196406 грн. 63 коп., 25.03.2013 року на суму 158 578 грн. 30 коп., 07.06.2013 року - 461 135 грн. 00 коп., 23.08.2013 року на суму 329013 грн. 00 коп., 19.11.2013 року на суму 95959 грн. 43 коп., 28.11.2013 року на суму 114 569 грн. 29 коп., 19.12.2013 року - 113713 грн. 88 коп., 24.12.2013 року - 317510 грн. 00 коп. та 09.01.2014 року на суму 69 815 грн. 59 коп. (а. с. 30-31).
Дослідивши матеріали справи та надані в обґрунтування апеляційної скарги докази колегія суддів встановила наступне.
Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в сумі 218 876 грн. 44 коп., виходячи з суми боргу з урахуванням часткових проплат, в тому числі за зобов'язаннями за січень - травень 2013 року та жовтень - грудень 2013 року (а.с. 8-13).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 71901 грн. 01 коп., виходячи з суми боргу з урахуванням часткових проплат.
Також позивачем нараховано інфляційні збитки в загальній сумі 327 427 грн. 61 коп., за несвоєчасну оплату отриманого природного газу у березні - травні 2013 року та жовтні - грудні 2013 року (а.с. 9-13).
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Як вказано вище, згідно з актами приймання-передачі відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 3708306 грн. 40 коп., в тому числі на суму 755 298 грн. 44 коп. грн. 14 коп. у січні 2013 року, на суму 579 804 грн. 09 коп. у лютому 2013 року, на суму 737 981 грн. 64 коп. у березні 2013 року, на суму 233233 грн. 98 коп. у квітні 2013 року, на суму 21 938 грн. 27 коп. у травні 2013 року, на суму 301 589 грн. 93 коп. у жовтні 2013 року, на суму 421 753 грн. 55 коп. у листопаді 2013 року, на суму 656 706 грн. 50 коп. у грудні 2013 року.
Відповідно до довідки операцій по відповідачу, що міститься в матеріалах справи, останнім здійснювалась оплата природного газу на суму 3708306 грн. 40 коп. частинами, а саме: 22.01.2013 року, 30.01.2013 р.; 26.02.2013 р., 25.03.2013 року, 07.06.2013 року, 23.08.2013 року, 19.11.2013 року, 28.11.2013 року, 19.12.2013 року, 24.12.2013 року та 09.01.2014 року (а. с. 30-31).
В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач надав контррозрахунок санкцій, за яким сума пені становить - 217344 грн. 86 коп., втрат від інфляційних процесів - 324125 грн. 84 коп., 3% річних - 71748 грн. 40 коп.
Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Оскільки позивачем вказане не взято до уваги при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, зокрема день фактичної сплати суми заборгованості включено в період часу, за який здійснено нарахування, колегією суддів перераховано суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та згідно розрахунком суду загальний розмір пені складає 218 417 грн. 03 коп., загальний розмір 3% річних - 71610 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань 327 058 грн. 52 коп.
Розрахунок здійснений колегією суддів за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2015.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 218 417 грн. 03 коп., 3% річних - 71610 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань в сумі 327 058 грн. 52 коп..
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, задоволеного місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач вказує на те, що на момент звернення позивача до суду заборгованість КП "Шосткінський казенний завод "Імпульс" перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за Договором № 13/2466-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2012 р. відсутня. Саме ця підстава покладена місцевим господарським судом в обґрунтування рішення про зменшення пені, про що свідчить зміст рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу. В цій частині колегія суддів зазначає, що сплата боргу є обов'язок боржника і виконання цього обов'язку не може бути враховано як виняткова обставина, яка викликає необхідність зменшення пені.
Господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Підставою зменшення розміру пені відповідач також зазначає неузгодженість в сфері виділення бюджетних коштів.
Статтею 219 ГК України перераховано підстави для зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності, а саме - якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.229 ГК України). Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Отже, аналіз законодавства надає чітке роз'яснення щодо підстав застосування звільнення від відповідальності за зобов'язанням або зменшення його розміру і окремо вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан.
Разом з цим, слід зазначити, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір пені.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах ВГСУ у справах №№ 921/186/13-г, 904/1610/-13-г, 5023/4891/12, 5023/5210/12, 5023/5038/12, 5010/1076/2012-2/56, 10/5026/1270/2012.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" на рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2107/14 задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2107/14 скасувати частково: в частині зменшення розміру пені на 10% в сумі 21841,70 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” (вул. Куйбишева, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 14314452) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 21841,70 грн. пені.
В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2107/14 залишити без змін.
Стягнути з Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” (вул. Куйбишева, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 14314452) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 17.04.15
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.