"08" квітня 2015 р. Справа № 908/4203/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Єременко В.Б.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1233 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.15 р. у справі № 908/4203/14
за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ
до ТОВ "Виробниче об'єднання "Іліташ",м. Донецьк
про стягнення 22309965,80 грн.
Позивач - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ "Виробниче об'єднання "Іліташ" заборгованість за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р. в сумі 22309965,80 грн., яка складається з 19515542,47 грн. заборгованості за тілом кредиту; 200000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2261096,59 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами; 219171,07 грн. нарахованих відсотків за період з 01.05.2014 р. по 26.05.2014 р.; 2000,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за управління кредитною лінією; 2810,96 грн. пені за простроченим кредитом, 109303,45 грн. пені за простроченими процентами; 41,26 грн. пені за простроченою комісією, обґрунтовуючи свої позовні вимоги з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 527, ст. ст. 530, 610, 1050, 1054 ЦК України та неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань по договору № 2006-252 від 24.11.2006 р. та ін.
В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, у зв'язку з тим, що сума 2810,96 грн. заборгованості зі сплати пені за простроченим кредитом з 30.04.2014 р. по 26.05.2014 р. підпадає під дію мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями згідно з Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р., а отже позивач просить суд стягнути з відповідача 19515542,47 грн. заборгованості за тілом кредиту; 200000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2261096,59 грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами; 219171,07 грн. нарахованих відсотків, за період з 01.05.2014 р. по 26.05.2014 р.; 2000,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за управління кредитною лінією; 109303,45 грн. пені за простроченими процентами; 41,26 грн. пені за простроченою комісією. Зазначена заява прийнята судом до розгляду на суму 22307154,84 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. (суддя - Кутіщева - Арнет Н.С.) у справі № 908/4203/14 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Виробниче об'єднання "Іліташ" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 19515542,47 грн. заборгованості за тілом кредиту; 200000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2261096,59 грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами; 219171,07 грн. нарахованих відсотків за період з 01.05.2014 р. по 26.05.2014 р.; 2000,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за управління кредитною лінією; 109303,45 грн. пені за простроченими процентами; 41,26 грн. пені за простроченою комісією, 73080,00 грн. судового збору.
Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р., відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі, та ін.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає, що договір є неукладеним, оскільки положення п. 5.5. договору кредиту є нікчемним (недійсним в силу закону) не створює жодних юридичних наслідків для позивача та відповідача, та ін..
08.04.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.
Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, відповідач, як юридична особа, мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника, а останньому, крім того, було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.
Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 25.12.2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (далі - позивач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - кредитодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" (далі - позичальник) укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 316/07 на суму 21500000,00 грн. (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.3. договору, кредит надавався на рефінансування кредитної заборгованості за кредитним договором № 2006-252 від 24.11.2006 р., укладеним з ВАТ "Родовід Банк"; на рефінансування кредитної заборгованості за кредитним договором № 2006-294 від 22.12.2006 р., укладеним з ВАТ "Родовід Банк".
Згідно з п. 1.2. кредитного договору, датою повернення кредиту встановлено 24.12.2010 р.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредит надається банком шляхом перерахування позикових коштів в межах суми, визначеної п. 1.1 договору при кредитуванні в іноземній валюті, на поточний рахунок позичальника, для подальшої оплати розрахункових документів та/або зарахування на рахунок 2900 для подальшого продажу на біржі та зарахування національної валюти на поточний рахунок позичальника для використання у відповідності із цільовим призначенням кредиту, при кредитуванні в національній валюті шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника на рахунки контрагентів позичальника.
За надання кредиту позичальник сплачує одноразово банку комісійну винагороду в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування ним за ставкою 14 % річних у гривні.
Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що за послуги з управління фінансового кредиту у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячно комісійну винагороду в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно п. 2.4. кредитного договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2. строку повернення всіх кредитних коштів, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом по ставці 20% річних за кошти видані в гривні.
Нарахування неустойки у вигляді пені за кредитним договором регулюється п. 2.5 кредитного договору .
Відповідно до п. 2.11. кредитного договору, банк має право, з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника по погашенню кредиту, комісій та неустойки, здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника у т.ч. № 2600330123337.
Договором № 2 від 10.09.2010 р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р. внесені зміни в преамбулу кредитного договору та номер рахунку.
Договором № 316/07/3-87 від 22.12.2010 р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 316/07 від 25.12.2010 р. змінено суму кредитної лінії 19915542,47 грн. змінено графік повернення кредитної лінії та змінено розмір відсоткової ставки на 14% річних за кредитом наданим в гривні. Змінено п. 1.2. датою повернення кредиту встановлено 21.12.2013 р.
Договором № 316/07/4-42/3 від 28.10.2011 р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р. внесені зміни у права позичальника самостійно визначати чергу погашення заборгованості по кредитному договору з 30.08.2011 р. по 30.09.2011 р.
Договором про внесення змін № 316/07/6-1 від 21.01.2013 р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р. внесені зміни в п. 1.1 "встановлена сума заборгованості за кредитним договором станом на 21.01.2013 р. 19715542,47 грн.", змінено графік повернення кредитної лінії, змінений рахунок погашення кредитної заборгованості на № 37399620289275 відкритий у обласному відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ, змінено п. 2.2. договору, змінено графік повернення кредитної лінії
Договором про внесення змін № 316/07/7-21 від 04.12.2013 р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р. Змінено п. 1.2. датою повернення кредиту встановлено 31.10.2014 р., або через 10 днів з моменту настання випадків, передбачених в п.3.3.4. договору.
Згідно з п. 3.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався вчасно сплачувати плату за кредит та відсотки за користування кредитом.
Позивач зазначає, що відповідач своїх зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору не виконав.
Відповідно до п. 3.3.4. кредитного договору, кредитор має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) повернення кредиту у повному обсязі у випадку, якщо не сплачено кредит згідно з графіком та відсотки за користування кредитом письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів.
Позивач, 05.06.2014 р. направив відповідачу повідомлення - вимогу № 326-08-01-3/39 про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 316/07 від 25.12.2007 р., в якій вимагав сплати протягом 10 (десяти) днів з дня отримання вимоги ПАТ Промінвестбанк заборгованості в розмірі 22309965,80 грн.
В подальшому відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання.
Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі кредитного договору є господарськими.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, та в якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як свідчать матеріали справи, на виконання кредитного договору перераховані грошові кошти у сумі 21 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 27.12.2007 р., № 4 від 27.12.2007 р., № 3 від 27.12.2007 р. (т. 1 а. с. 46-48), які позичальник отримав відповідно до п. 1.3. кредитного договору. Про перерахування коштів також свідчать виписки по рахунках ТОВ «Виробниче об'єднання «Іліташ»
Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого заборгованість відповідача складається з 19515542,47 грн. заборгованості за тілом кредиту; 200000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2261096,59 грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами; 219171,07 грн. нарахованих відсотків за період з 01.05.2014 р. по 26.05.2014 р.; 2000,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за управління кредитною лінією; 109303,45 грн. пені за простроченими процентами; 41,26 грн. пені за простроченою комісією.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно доводів відповідача що кредитний договір, в частині положень п. 5.5. кредитного договору є неукладеним, колегія суддів зазначає наступне:
Стаття 202 ЦК України, визначає двостороннім правочином погоджені дії двох сторін, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що надає підстави вважати вказаний Кредитний договір, який встановлює взаємні права та обов'язки сторін, вчиненим правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний договор).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 345 ГК України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до закону. Гсподарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, законодавством України встановлені істотні умови господарського кредитного договору, якими є: предмет договору, ціна договору, строк дії договору; мета кредиту; сума кредиту; строк кредиту; умови і порядок видачі та погашення кредиту; види забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як зазначає відповідач, укладений кредитний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки при його укладенні сторонами не досягнуто згоди щодо такої визначеної законом істотної умови як строк дії договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами.
Відповідно до п. 5.5. кредитного договору, договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь - яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору
При цьому, оскільки строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком, сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли, а тому не зазначення у зазначеному кредитному договорі кінцевої дати або терміну дії договору не може вважатися не досягненням згоди щодо строку дії цього договору, а свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до повного припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.
Більше того, стосовно зазначеної, спірної, умови закон не встановлює наслідків нікчемності договору.
Таким чином, за відсутності в умовах оспорюваного в частині п. 5.5. кредитного договору певної дати закінчення його дії або терміну, на який цей договір був укладений, але водночас наявних в тексті договору умов щодо строку дії до настання певної події, у суду немає підстав вважати його неукладеним або недійсним.
Частиною 2 ст. 347 ГК України передбачено, що кредити, які надаються банками, розрізняються, зокрема, за методами надання.
Як вбачається із умов п. 2.1. кредитного договору, відповідно до вільного волевиявлення сторін на укладення кредитного договору, сторонами був визначений метод надання кредиту позичальнику шляхом перерахування позикових коштів в межах суми, визначеної п. 1. 1. цього договору, на поточний рахунок позичальника.
Таким чином, сторонами кредитного договору визначено суму цього договору, а тому немає підстав для визнання цього договору недійсним або неукладеним як такого, в умовах якого не узгоджено однієї із істотних умов - суми кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Таким чином, включення сторонами кредитного договору до його умов нікчемних положень, не є підставою для визнання такого договору в цілому недійсним.
Враховуючи зазначені обставини та аналізуючи умови даного кредитного договору в цілому суд дійшов висновку, що такий договір не можна вважати неукладеним оскільки він містить усі істотні умови: мета, сума, строк кредиту, умови і порядок надання кредиту, його повернення та сплати процентів, забезпечення зобов'язань позичальника, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, а також інші умови, які сторони вважали необхідним включити у зміст цього договору, а закон не встановлює та не передбачає його нікчемності внаслідок відсутності домовленості щодо певного строку, передбаченого п. 5. 5. кредитного договору.
З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, є безпідставними та у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.15 р. у справі № 908/4203/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.15 р. у справі № 908/4203/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 10.04.2015 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.