"15" квітня 2015 р.Справа № 916/5149/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Алєксєєв С.С., за довіреністю №27 від 01.01.2015р.
від відповідача: Висоцька В.В., за довіреністю №60 від 25.12.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року
по справі №916/5149/14
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
про стягнення 30670 грн.,-
Державне підприємство "Придніпровська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 30670 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у справі №916/5149/14 (суддя Гут С.Ф.) задоволено позов ДП "Придніпровська залізниця", в особі ВСП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця": з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" стягнуто 30670 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №40402103 від 21.06.2014р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП "Іллічівський морський торговельний порт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця", в особі ВСП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представники позивача (ДП "Придніпровська залізниця", в особі ВСП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП "Іллічівський морський торговельний порт", просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2014р. зі станції відправлення Іллічівськ (експорт) Одеської залізниці ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (відправник, відповідач) на адресу одержувача - ТОВ "Краматорський феросплавний завод" (станція призначення Краматорськ Донецької залізниці) був відправлений вантаж - руда марганцева, без найменування в алфавіті, код УКТ ЗЗД 23020000000, ЕТСНГ 142061 кількістю 976100 кг (маса нетто) у 14 вагонах, в т.ч. у вагоні №53153946 (нетто 69600 кг, тара 23200 кг), що підтверджується залізничною накладною №40212854 (а.с. 8, т. 1).
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП "Іллічівський морський торговельний порт") навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з ТУ У 60.1-01125672-002;2007 від 04.06.2007, масу вантажу визначено на електронних вагах.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.
24.06.2014р. на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було здійснено комерційний огляд на знеструмленому шляху та переважено вагон №53153946 в статичному режимі, який прибув груповою відправкою за накладною №40212854 від 21.06.2014р. Переважування на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці здійснювалось з повною зупинкою без роз'єднання, двічі. За документом значиться навал, руда марганцева, тара 23200 кг (з бруса), нетто 69600 кг. Фактично виявилось: навал, руда марганцева, брутто 97900 кг, тара з документу 23200 кг, нетто 74700 кг., що більш даних вказаних у документі на 5100 кг та більше вантажопідйомність на 4700 кг, про що свідчить складений станцією Синельникове-1 Придніпровської залізниці комерційний акт АА №009466/13 від 24.06.2014р. (а.с. 11, т.1).
Відповідно до вказаного акту при перевірці виявлено: навантаження в вагоні нижче бортів 1.2 метра, пагорбоподібний. Вантаж не марковано, за документом маркування не значиться. Вагон без дверей, люка закриті. Просипання вантажу відсутнє. В технічному стані вагон справний.
26.06.2014р. на станції Синельникове Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №635, відповідно до якого надлишок вантажу більш документа та вантажопідйомності без вищевказаного вагону відвантажено у вагон №68780287. При переважуванні після відвантаження на 150-ти тонних тензометричних вагах виявилось: брутто 92800 кг, тара з документу 23200 кг, нетто 69600 кг. Навантаження розрівнено, нижче бортів 1.1м, вагон без дверей, люка закриті. Просипання вантажу відсутнє. В технічному стані вагон справний.
Вагони №53153946 та №68780287 досилкою відправлені начальнику станції Краматорськ Донецької залізниці, що підтверджується відповідними накладними №47514101 та 47604434 від 26.06.2014р.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДП "Придніпровська залізниця", в особі ВСП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця" до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення штрафу за невірне зазначення ваги.
Дослідивши матеріали та обставини справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (в редакції, що діяла на момент перевезення) визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника. Як вбачається із відомостей зазначених у накладній №40212854, відповідальним представником відповідача за навантаження вантажу у спірні вагони був - зам. нач. скл. №21 Лузина Е.Д.
За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Матеріалами справи встановлено, що на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було виявлено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. Так, при переважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці виявилось: навал, руда марганцева, брутто 97900 кг, тара з документу 23200 кг, нетто 74700 кг., що більш даних вказаних у документі на 5100 кг та більше вантажопідйомність на 4700 кг
Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Апеляційний господарський суд зауважує, що приписи п.22 Правил видачі вантажів мають обов'язкових характер саме для станції призначення, тоді як, обов'язковість застосування приписів п.22 Правил видачі вантажів щодо способу визначення маси вантажу під час контрольних перевірок маси вантажів на проміжних станціях не передбачена нормами діючого законодавства, з огляду на що перевірка маси вантажів у вагонах на станціях слідування може здійснюватись у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.
Щодо доводів скаржника, стосовно того, що комерційний акт №АА 009466/13 від 24.06.2014р. не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ у зв'язку з порушенням п.11 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, а саме не підписання належним складом представників залізниці спірного акту.
За п.11 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається зі змісту комерційного акту №АА 009466/13 від 24.06.2014р., вказаний акт підписано з боку залізниці начальником станції, зам. начальника станції та комерційним агентом. При цьому, зазначено, що посада начальника вантажного району по штатному розпису станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці відсутня.
Згідно із п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржування відомостей викладених у комерційному акті №АА 009466/13 від 24.06.2014р.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що комерційний акт №АА 009466/13 від 24.06.2014р. є належним та допустимим доказом.
Щодо доводів скаржника стосовно того, що зважування вантажів здійснювалось різними вагами, а саме електронними та тензометричними, апеляційний господарський суд зазначає, що тензометричні та електронні - є тотожними поняттями.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано належних доказів, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №40212854 від 21.06.2014р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що відповідач скоїв порушення зобов'язання щодо правильності зазначення маси вантажу у накладній та не надав жодних доказів того, що маса, визначена ним є правильною у порівнянні з тією, що була встановлена на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці.
Відповідно до норм чинного законодавства підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.
Така ж правова позиція наведена у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України" та у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".
Аналогічні правові висновки викладені також у постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2010р. по справі №1/396-09.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця", в особі ВСП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця" з огляду на їх обґрунтованість та правомірність.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у справі №916/5149/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 20 квітня 2015 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький Т.Я. Гладишева