"14" квітня 2015 р.Справа № 916/2965/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ТОВ «Ланжерон-Плаза» - не з'явився;
від прокуратури - Закернична І.П. - прокурор відділу Одеської області;
від Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Краснощок О.О. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон-Плаза»
на рішення господарського суду Одеської області від 11 лютого 2015 року
по справі №916/2965/14
за позовом заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон-Плаза»
про стягнення збитків у розмірі 258615грн.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 14.04.2015р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
28.07.2014р. заступник прокурора м.Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі - позивач, Інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон-Плаза» (надалі - відповідач, ТОВ «Ланжерон-Плаза») про стягнення 258615грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування - забору води в кількості 4500м.куб.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Інспекцією було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт перевірки.
ТОВ «Ланжерон-Плаза» у порушення вимог п.9 ч.1 ст.44, ч.1 ст.49, ч.1 ст.50 Водного кодексу України, з 01.01.2010р. по 01.07.2013р. здійснило самовільний забір води у кількості 4500м.куб. з артезіанської свердловини, яка знаходиться за місцезнаходженням ТОВ «Ланжерон-Плаза» (м.Одеса, Митна площа,1), внаслідок чого державі заподіяні збитки у сумі 258615грн.
З посиланням на норми п.9 ч.1 ст.44, ч.1 ст.49, ст.48, ч.ч.1,7 ст.ст.50,111 Водного кодексу України, ст.ст.38,39,68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
12.08.2014р. ТОВ «Ланжерон-Плаза» подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.10.2014р. відповідач подав суду першої інстанції додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких міститься заява про застосування позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2015р. (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Лічман Л.В., Літвінов С.В.) позов задоволено частково - стягнуто з ТОВ «Ланжерон-Плаза» суму збитків у розмірі 130859,19грн. в доход Державного бюджету України. В задоволені іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Ланжерон-Плаза» в доход Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2617,18грн.
Рішення вмотивовано тим, що за відсутності встановленого державними інспекторами факту забруднення ТОВ «Ланжерон-Плаза» підземних вод, та з урахуванням визначеної глибини свердловини - 77м. нарахування суми збитків за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (надалі -Методика), за період з 01.01.2010р. до 07.08.2011р. включно, є неправомірним. Разом з цим, нарахування суми збитків відповідно до Методики, у період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р., за наявності лише факту самовільного водокористування, є правомірним. Сума завданих державі збитків внаслідок ведення ТОВ «Ланжерон-Плаза» господарської діяльності без отримання відповідного дозволу на спеціальне водокористування та здійснення самовільного забору води у кількості 2277куб.м за період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р. за розрахунком Інспекції (перевіреним судом) становить 130859,19грн. Отже, з огляду на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми збитків підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції у своєму рішенні відхилив посилання відповідача на те, що спеціальне водокористування здійснювалося не ним, а орендарем ВАТ «Одеський Судноремонтний завод № 2» на підставі Дозволу від 19.03.2010 № УКР 842-р/оде із терміном дії до 19.01.2013р., до моменту його ліквідації у 2012 році, оскільки у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності внаслідок визнання банкрутом на підставі постанови господарського суду Одеської області від 28.01.2011 у справі № 21/97-10-5556, ВАТ «Одеський Судноремонтний завод №2» не міг здійснювати господарську діяльність із спеціального водокористування.
Крім того, місцевий господарський суд відхилив заяву ТОВ «Ланжерон-Плаза» про застосування позовної давності, оскільки позовна давність про стягнення збитків за період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р. у розмірі 130859,19 грн. не сплила, так як позовну заяву прокурором подано 28.07.2014р., що підтверджується відповідним штампом для реєстрації вхідної кореспонденції господарського суду Одеської області.
Не погодившись з рішенням суду від 11.02.2015р. ТОВ «Ланжерон-Плаза» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- в матеріалах акту перевірки Інспекції відсутнє посилання на період самовільного водокористування. Дата, час та місце самовільного використання водних ресурсів, які зазначена в розрахунку до Претензії Інспекції №100057 від 25.10.2013р. носять надуманий, не підтверджений матеріалами перевірки характер. Період правопорушення повинен був бути зафіксований в акті перевірки Інспекції, проте цього зроблено не було, що виключає право Інспекції на включення зазначеного періоду до розрахунку розміру відшкодування збитків;
- ТОВ «Ланжерон-Плаза», як власником артсвердловини, після купівлі-продажу об'єкту було взято на баланс підприємства артсвердловину за адресою: м.Одеса, площа Митна, 1Б літ. « 44» та встановлено на об'єкті водовимірювальний прилад: «Водомір СТВ-65» з метою ведення Журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями та щоквартальним поданням Державної статистичної звітності (форма 2-ТП (водгосп), як це встановлено чинним законодавством. Після передачі в оренду артсвердловини орендарю згідно договору №13 від 01.12.2009р. фактично статусу первинного водокористувача набуло ВАТ «ОСРЗ-2», в зв'язку тим, що воно здійснювало забір води;
- ТОВ «Ланжерон-Плаза» не здійснювало самовільного буріння якоїсь нової скважини та обладнання її з метою водокористування, чим могло би нанести реальну шкоду навколишньому природному середовищу. Підприємство користувалось питною водою від ВАТ «ОСРЗ-2»;
- Методика, за якою позивач розрахував розмір збитків, не є актом цивільного законодавства, який встановлює нові, порівняно з законами України, види, умови і засади цивільно-правової відповідальності, а лише пояснює методи і способи визначення розміру збитків, завданих окремим природним об'єктам;
- в порушення вимог ст.ст. 22, 83 ГПК України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони та за власною ініціативою змінив розмір позову, прийнявши рішення про задоволення позову частково у сумі 130859,19грн. 19коп. позову заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Інспекції до ТОВ «Ланжерон-Плаза», в той час як сумою позовних вимог є 258615грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2015р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Ланжерон-Плаза» до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Представники прокуратури та Інспекції заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
ТОВ «Ланжерон-Плаза» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Інспекції та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що ТОВ «Ланжерон-Плаза» є власником артсвердловини, яка знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Митна площа, 1Б (літ « 44») на підставі Договору купівлі-продажу від 13.11.2009р., укладеного між ним (Покупець) та ВАТ «Одеський Судноремонтний завод №2» (Продавець). Глибина даної артсвердловини становить 77м., що підтверджується паспортом артсвердловини №9414, копія якого наявна в матеріалах справи.
На підставі Договору оренди від 01.12.2009р. №13, за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.12.2009р., ТОВ „Ланжерон-Плаза" передало ВАТ «Одеський Судноремонтний завод №2» в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Митна площа, 1Б, зокрема, й артсвердловину.
У період з 29.07.2013р. до 16.08.2013р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було проведено планову перевірку ТОВ „Ланжерон-Плаза" дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт, в якому встановлено здійснення водопостачання ТОВ «Ланжерон-Плаза» на госппобутові потреби з підземних джерел без наявності дозволу на спеціальне водокористування, за рахунок артсвердловини, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Митна площа, 1Б.
Акт перевірки був підписаний директором ТОВ «Ланжерон-Плаза» без зауважень.
16.08.2013р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря складено протокол №103963 про адміністративне правоворушення відносно директора ТОВ «Ланжерон-Плаза» Терентьєва В.І.
На підставі наданих ТОВ «Ланжерон-Плаза» звітів про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) за 2010 рік, за 2011 рік, 2012 рік, перше півріччя 2013 року Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Ільїним В.В. здійснено розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, відповідно до якого внаслідок самовільного використання 4500м.куб. (дані звітів за 2010-2012р.р., І півріччя 2013р.) води заподіяно збитків на загальну суму 258615грн.
25.10.2013р. Інспекція направила відповідачу претензію №100057 про відшкодування збитків заподіяних державі самовільним забором води з артсвердловини у розмірі 258615грн., проте претензія залишена без реагування та відповіді.
У зв'язку з невідшкодуванням ТОВ «Ланжерон-Плаза» збитків у загальному розмірі 258615грн. прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду такого.
Згідно із ч.2 ст.2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Відповідно до з п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно із ч.1 ст.149 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч.1 ст.38 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до ч.3 ст.38 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно із ст.1 Водного кодексу України, водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Відповідно до ч.ч.1,2, п.6 ч.3 ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
У відповідності до ч.1, п. «з» ч.2, ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема: самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що у період з 01.01.2010р. по 01.07.2013р. ТОВ «Ланжерон-Плаза» було забрано без дозволу на спеціальне водокористування з артсвердловини, що розташована за адресою: м.Одеса, Митна площа,1 4500м.куб. води, що ґрунтується на даних звітів за формою №2-ТП, що подавались самим ТОВ «Ланжерон-Плаза», тобто відповідачем таким чином визнано, що вода з артсвердловини використовувалась у спірний період саме ТОВ «Ланжерон-Плаза».
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів збитків встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р.
В розрахунку збитків (доданому прокурором до позовної заяви), державний інспектор при здійсненні розрахунку посилається на п.9.1 Методики.
Відповідно до п.9.1 Методики (в чинній редакції) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, (23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).
В той же час, пункти 1.2, 9.1 Методики (в редакції, чинній у період часу з 2010р. по 08.08.2011р.) встановлювали обов'язкові передумови для визначення розміру збитків на її підставі, а саме: наявність фактів самовільного використання та забруднення водокористувачем підземних вод, а також передбачали виняток для незастосування формули 23 в разі забору прісних вод з глибини більше 20 м.
Відповідно до пунктів 1.2, 9.1 Методики, в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою 23.
З 08.08.2011р., у зв'язку із набранням чинності наказом від 30.06.2011р. № 220, дію Методики розповсюджено на випадки визначення розміру збитків без наявності, як передумови (кваліфікуючої ознаки), факту забруднення водокористувачем підземних вод, а також, скасовано виняток для незастосування формули 23 в разі забору прісних вод з глибини більше 20 м.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що за відсутності встановленого державними інспекторами факту забруднення ТОВ «Ланжерон-Плаза» підземних вод, та з урахуванням визначеної глибини свердловини - 77м., нарахування суми збитків за Методикою за період з 01.01.2010р. до 07.08.2011р. включно, є неправомірним.
Разом з тим, нарахування суми збитків відповідно до Методики у період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р., за наявності лише факту самовільного водокористування, є правомірним.
Сума завданих державі збитків внаслідок ведення ТОВ «Ланжерон-Плаза» господарської діяльності без отримання відповідного дозволу на спеціальне водокористування та здійснення самовільного забору води у кількості 2277 куб. м за період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р. становить 130859,19грн., яка розраховується наступним чином: 130 859,19 = 100*2277*(57,47/100), де 2277 куб. м - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, 57,47 грн. ставка збору за 100 куб. м. за спеціальне використання води, встановлена статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
Такий розрахунок здійснений Інспекцією 06.02.2015р. на виконання вимоги суду першої інстанції
Колегія суддів, дослідивши та перевіривши приведений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів ТОВ «Ланжерон-Плаза» за проміжок часу з 08.08.2011р. по 01.07.2013р. вважає його обґрунтованим.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено факт здійснення ТОВ «Ланжерон-Плаза» в порушення вимог ст.ст.48, 49 Водного кодексу України самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього) у період з 08.08.2011р. по 01.07.2013р., внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 130859,19грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано в оскаржуваному рішенні відхилив довід ТОВ «Ланжерон-Плаза» про те, що спеціальне водокористування здійснювалося не ним, а орендарем - ВАТ «Одеський судноремонтний завод №2» на підставі Дозволу від 19.03.2010р. № УКР 842-р/оде із терміном дії до 19.01.2013р, до моменту його ліквідації у 2012 році, оскільки у відповідності до норм ст.42 Водного кодексу України ТОВ «Ланжерон-Плаза» є первинним водокористувачем.
На підставі Договору оренди від 01.12.2009р. № 13, за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.12.2009р., ТОВ «Ланжерон-Плаза» передало ВАТ «Одеський Судноремонтний завод №2» в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Митна площа, 1Б, зокрема, й артсвердловину (літ. 44).
Постановою господарського суду Одеської області від 28.01.2011р. у справі №21/97-10-5556 ВАТ «ОСРЗ №2» визнано банкрутом, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника майна банкрута. У відповідності до ч.1 ст.23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з 28.01.2011, у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності внаслідок визнання банкрутом на підставі постанови господарського суду Одеської області від 28.01.2011р. у справі № 21/97-10-5556, ВАТ «ОСРЗ №»» не міг здійснювати господарську діяльність із спеціального водокористування.
Таким чином, з 08.08.2011р. до 01.07.2013р. (період, за який стягнуто суму збитків), саме відповідач, як первинний водокористувач, здійснював самовільний забір води з артезіанської свердловини (літ. 44), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Митна площа, 1Б.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності з огляду такого.
Відповідно до ч.1 ст.256, ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено неправомірність нарахування суми збитків за період з 01.01.2010р. до 07.08.2011р., та враховуючи ту обставину, що позовна давність щодо вимог про стягнення суми збитків за період з 08.08.2011р. до 01.07.2013р. у розмірі 130859,19 грн. не сплила, так як позовну заяву прокурором подано 28.07.2014р., підстави для застосування позовної давності відсутні.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «Ланжерон-Плаза» з огляду наступного.
Посилання скаржника на те що, Методика, за якою позивач розрахував розмір збитків, не є актом цивільного законодавства, є неспроможними, оскільки відповідно до п.п.1.2-1.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами). Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.
Скаржник у своїй апеляційній скарзі безпідставно стверджує про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 22, 83 ГПК України та вихід за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, оскільки суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - стягнення з ТОВ «Ланжерон-Плаза» збитків у сумі 130859,19грн., що не є виходом за межі позовних вимог та відповідає вимогам процесуального законодавства.
Обставина нездійснення ТОВ «Ланжерон-Плаза» самовільного буріння якоїсь нової свердловини та обладнання її з метою водокористування також не спроможна слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до п. «з» ч.2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема: самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Доводи ТОВ «Ланжерон-Плаза» про те, що після передачі в оренду артсвердловини орендарю згідно договору №13 від 01.12.2009р. фактично статусу первинного водокористувача набуло ВАТ «ОСРЗ-2» спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що звіти про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) за 2010 рік, за 2011 рік, 2012 рік, перше півріччя 2013р. подавало саме ТОВ «Ланжерон-Плаза», а не ВАТ «ОСРЗ-2».
Отже доводи апеляційної скарги ТОВ «Ланжерон-Плаза» не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати неспроможні.
Матеріалами справи також підтверджується, що за проміжок часу з 2010р. по 01.07.2013р. ТОВ «Ланжерон-Плаза» дозвіл на спеціальне водокористування не отримувало, відповідно до пояснень директора ТОВ «Ланжерон-Плаза» Терентьєва В.І. (які він надавав Начальнику Інспекції 16.08.2013р.) відповідач з метою водокористування використовує артсвердловину, яка була придбана у колишнього користувача ВАТ «ОСРЗ-2», яке мало дозвіл до січня 2013 року. Протягом січня-серпня 2013 року ТОВ «Ланжерон-Плаза» займалося підготовкою документів для переукладання договору на право водокористування. Оплата в цей період здійснювалась згідно даних лічильника води щоквартально. При цьому, директор ТОВ «Ланжерон-Плаза» зазначив, що після отримання дозвільних документів, зобов'язується переоформити дозвіл на водокористування.
Таким чином, на думку колегії суддів, Інспекцією правомірно було зазначено в розрахунку шкоди, заподіяної державі, період самовільного забору води ТОВ «Ланжерон- Плаза» з артсвердловини 01.01.2010р. по 01.07.2013р. Незазначення періоду самовільного водокористування в Акті перевірки не спростовує вчинення ТОВ «Ланжерон-Плаза» правопорушення (порушення вимог ч.1 ст.44 Водного кодексу України), період самовільного водокористування визначений виходячи з дати придбання артезіанської свердловини та подання ТОВ «Ланжерон-Плаза» звітів про водокористування за формою 2-ТП.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015р. у справі №916/2965/14 залишити без змін.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 20.04.2015р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.