04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" квітня 2015 р. Справа№ 911/4823/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від прокуратури: Говоруха М.В.,
від позивача-1: представник - Притула Г.Ю. - за довіреністю,
від позивача-2: представник - Єгоров В.С. - за довіреністю,
від відповідача: представник - Коваленко О.М. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія"
на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 р.
у справі № 911/4823/14 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом виконуючого обов'язки прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі:
1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія", м. Бровари Київської обл.
про стягнення 601 022,36 грн.,
У листопаді 2014 р. виконуючий обов'язки прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів у загальному розмірі 601 022 грн. 36 коп., з яких інфляційні втрати у розмірі 401 991 грн. 62 коп., 3 % річних у розмірі 121 962 грн. 17 коп., пені у розмірі 77 068 грн. 57 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором № 249-БО купівлі-продажу природного газу від 01.08.2012 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2015 р. у справі №911/4823/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 77068 грн. 57 коп. пені, 121962 грн. 17 коп. 3% річних, 401991 грн. 62 коп. інфляційних втрат, стягнуто з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" в дохід Державного бюджету України 12020 грн. 44 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 590 688,66 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача лише 10 333,70 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, і вина відповідача у простроченні платежів за природний газ відсутня.
Представники прокуратури та позивачів в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення частково скасувати та прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 10 333,70 грн. 3 % річних.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (покупець) укладено договір № 249-БО на купівлю-продаж природного газу (договір).
Згідно п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
У відповідності до п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.08.2012 р. до 31.12.2012 р. газ в обсязі до 2723,41 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: серпень 2012 р. - 42,87 тис. куб.м, вересень 2012 р. - 46,21 тис. куб.м, жовтень 2012 р. - 376,82 тис. куб.м, листопад 2012 р. - 982,11 тис. куб.м, грудень 2012 р. - 1275,4 тис. куб.м.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У відповідності до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м газу з урахуванням ПДВ становить 4661,74 грн.
Згідно з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.08.2012 р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
НАК "Нафтогаз України" на виконання умов договору від 01.08.2012 р. № 249-БО було поставлено КП "Броваритепловодоенергія" природний газ на суму 18215318,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі від 30.09.2012 р. на суму 88572,98 грн., від 26.11.2012 р. на суму 626551,31 грн., від 27.11.2012 р. на суму 3084060,03 грн., від 30.11.2012 р. на суму 5929830,74 грн., від 31.12.2012 р. на суму 8486303,47 грн., підписаними повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплених їх печатками.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2013 р. у справі № 911/3282/13, у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору № 249-БО від 01.08.2012 р. щодо здійснення оплати отриманого природного газу з КП "Броваритепловодоенергія" на користь НАК "Нафтогаз України" було стягнуто, зокрема, пеню в сумі 455497,16 грн. за загальний період з 15.10.2012 р. до 30.04.2013 р., а також 91099,43 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 15.10.2012 р. до 30.04.2013 р.
Предметом даного позову прокурора є вимоги про стягнення з відповідача на підставі договору № 249-БО від 01.08.2012 р. 77068,57 грн. пені, 121962,17 грн. 3% річних, 401991,62 грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2013 р. до 23.06.2014 р.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено в сумі 77068,57 грн., у тому числі - за період з 31.05.2013 р. до 01.07.2013 р. на суму 4636745,55 грн. в сумі 58181,63 грн., з 02.07.2013 р. до 02.07.2013 р. на суму 4536745,55 грн. в сумі 1740,12 грн., з 03.07.2013 р. до 03.07.2013 р. на суму 4436745,55 грн. в сумі 1701,77 грн., з 04.07.2013 р. до 04.07.2013 р. на суму 4336745,55 грн. в сумі 1663,41 грн., з 05.07.2013 р. до 05.07.2013 р. на суму 4236745,55 грн. в сумі 1625,05 грн., з 06.07.2013 р. до 08.07.2013 р. на суму 4136745,55 грн. в сумі 4760,09 грн., з 09.07.2013 р. до 09.07.2013 р. на суму 4036745,55 грн. в сумі 1548,34 грн., з 10.07.2013 р. до 10.07.2013 р. на суму 3936745,55 грн. в сумі 1509,98 грн., з 11.07.2013 р. до 11.07.2013 р. на суму 3836745,55 грн. в сумі 1471,63 грн., з 12.07.2013 р. до 13.07.2013 р. на суму 3736745,55 грн. в сумі 2866,54 грн., який перевірений судом та є обґрунтованим і арифметично вірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 121962,17 грн., у тому числі - за період з 31.05.2013 р. до 01.07.2013 р. на суму 4636745,55 грн. в сумі 12195,27 грн., з 02.07.2013 р. до 02.07.2013 р. на суму 4536745,55 грн. в сумі 372,88 грн., з 03.07.2013 р. до 03.07.2013 р. на суму 4436745,55 грн. в сумі 364,66 грн., з 04.07.2013 р. до 04.07.2013 р. на суму 4336745,55 грн. в сумі 356,44 грн., з 05.07.2013 р. до 05.07.2013 р. на суму 4236745,55 грн. в сумі 348,23 грн., з 06.07.2013 р. до 08.07.2013 р. на суму 4136745,55 грн. в сумі 1020,02 грн., з 09.07.2013 р. до 09.07.2013 р. на суму 4036745,55 грн. в сумі 331,79 грн., з 10.07.2013 р. до 10.07.2013 р. на суму 3936745,55 грн. в сумі 323,57 грн., з 11.07.2013 р. до 11.07.2013 р. на суму 3836745,55 грн. в сумі 315,35 грн., з 12.07.2013 р. до 13.07.2013 р. на суму 3736745,55 грн. в сумі 614,26 грн., з 14.07.2013 р. до 03.09.2013 р. на суму 3736745,55 грн. в сумі 15970,75 грн., з 04.09.2013 р. до 23.06.2014 р. на суму 3726776,42 грн. в сумі 89748,94 грн. який перевірений судом та є обґрунтованим і арифметично вірним.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем-2, становить 42540,12 грн., у тому числі за період з липня по серпень 2013 року на суму 3736745,55 грн. в сумі -29867,81 грн., з вересня 2013 року по травень 2014 року на суму 3696908,61 грн. в сумі 431859,43 грн., перевірений судом та є обґрунтованим і арифметично вірним.
Відповідач зазначає про визнання позовних вимог в частині стягнення 10333,70 грн., у тому числі - 6439,63 грн. пені, 2807,43 грн. 3% річних, 1086,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого основного боргу за вирахуванням субвенції в розмірі 3726776,42 грн.
Водночас, відповідач заперечує щодо решти заявлених прокурором до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що заборгованість за спожитий у вересні-грудні 2012 року природний газ виникла як різниця в тарифах та була погашена на виконання багатостороннього договору від 30.10.2014 р. № 946/13 шляхом отримання субвенції із Державного бюджету України.
На думку відповідача, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 946/30 від 30.10.2014 р., він та позивач-2 змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ вартістю 3726776,42 грн., поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 249-БО від 01.08.2012 р., у зв'язку з чим для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання в цій частині необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Посилання відповідача на несвоєчасність бюджетного фінансування щодо погашення різниці в тарифах, що призвело до виникнення значної заборгованості, не є підставою для звільнення від відповідальності.
Так, борг відповідача перед позивачем-2 за поставлений згідно договору від 01.08.2012 р. № 249-БО природний газ було погашено повністю 27.11.2014 р.
Як визначено приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Поряд з цим, договір про організацію взаєморозрахунків № 946/30 від 30.10.2014 р., на який посилається відповідач як на підставу для заперечення позовних вимог в частині нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених на суму бюджетної субвенції (компенсації різниці в тарифах), був укладений у жовтні 2014 року, в той час як заявлені до стягнення прокурором у даній справі суми розраховані станом на 23.06.2014 р.
При цьому вказаний договір про організацію взаєморозрахунків № 946/30 від 30.10.2014 р. не містить умов щодо поширення його дії на період до моменту його укладання.
Як зазначено у п. 14 договору № 946/30 від 30.10.2014 р., договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
З приводу посилання відповідача на постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 слід вказати наступне.
У зазначених вище постановах Верховний Суд України зазначав про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.
Вказані постанови Верховного Суду України також містять висновок про те, що для застосування санкцій, передбачених договором за порушення покупцем грошового зобов'язання та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Як слідує з матеріалів справи, розрахунки за договором № 946/30 від 30.10.2014 р. були здійснені з дотриманням умов цього договору.
Однак, у даній справі прокурором подано позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання до укладення договору № 946/30 від 30.10.2014 р., а тому вони підлягають стягненню, оскільки цей договір не поширює свою дію на зобов'язання, які існували між сторонами раніше.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що за умовами п. 11 договору № 946/30 від 30.10.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, з метою виконання цього договору, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, оскільки стягнення заборгованості в сумі 3726776,42 грн., що становить різницю в тарифах, не є предметом позовних вимог прокурора у даній справі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора є доведеними, обґрунтованими та документально підтвердженими, і відповідачем не спростованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення, фактично є аналогічними доводам відповідача в суді першої інстанції, які належним чином досліджені та спростовані судом першої інстанції.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 р. у справі № 911/4823/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/4823/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді П.В. Авдеєв
М.Л. Яковлєв