20.04.2015 року Справа № 904/109/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач),
суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Ситникова М.Ю.
за участю представників сторін:.
від відповідача: Цибук, представник, дов. № б/н від 15.10.14
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА-ПЛАСТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р. у справі № 904/109/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 179584, 93 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р.(суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера-Пласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер ЛТД" основний борг у сумі 81 840 грн., пеню у розмірі 34 463, 51 грн., 36 % річних у сумі 63 281, 42 грн. та 3 591, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 88, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача наявністю у відповідача заборгованості по сплаті за поставлений товар .
Не погодившись з рішенням суду, відповідач у справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частині стягнення пені у розмірі 34 463, 51 грн. та 36% річних у сумі 63281, 42 грн.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що:
- суд першої інстанції при винесенні рішення по справі неповно дослідив обставини справи, а саме не прийняв до уваги того, що позивач звернувся до суду передчасно, досудове врегулювання спору не відбулось;
- суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду, чим позбавив можливості відповідача здійснити добровільну виплату заборгованості за договором шляхом розстрочки виплати платежу;
- розмір стягненої судом неустойки на користь позивача значно перевищує розмір суми основного зобов'язання, та є неспіврозмірним.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та заявив клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/2337/15 про банкрутство ТОВ «Ера-Пласт», мотивуючи тим, що 09.04.2015р. опубліковано оголошення про банкрутство останнього і обов'язковість зупинення справи передбачена ч.2 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регламентує розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, тобто стосується судів першої інстанції. Апеляційна ж інстанція, відповідно до ст.92 ГПК України здійснює перегляд рішень та ухвал місцевого господарського суду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач в господарському суду не заявляв клопотання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду. Просить рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.
22.11.2013р. між ТОВ "Гран Полімер ЛТД" (продавець) та ТОВ "Ера-Пласт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 88, за яким продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, товар (партії товару) у кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами у специфікації(ях) до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору ( п.1.1 Договору).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує продавцю вартість поставленого за цим договором товару у порядку, передбаченому пунктом 5.2 цього договору, з урахуванням умов п. 3.3 договору. Партією товару вважається товар поставлений за однією видатковою накладною.
Згідно п.5.2. Договору, оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату, у наступному порядку: передплату у розмірі 30 % від загальної вартості кожної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від продавця рахунку на оплату; інші 70 % від загальної вартості кожної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної (поставки товару).
24.12.2013р. сторонами підписано специфікацію на товар до договору, відповідно до якої вони погодили поставку поліетилену 13 (РСС) у кількості 21 т на загальну суму 361 200 грн. (арк. с. 14).
На виконання умов договору продавцем було поставлено, а відповідачем прийнято товар - поліетилен 13 (РСС) у кількості 21 т на загальну суму 361 200 грн., що підтверджується видатковою накладною № 160 від 30.12.2013р.
30.12.2013р. позивач виставив відповідачу рахунок № 141 на оплату товару на суму 361200 грн.
Відповідач, в період з 30.12.2013р. по 05.11.2014р. частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 279 360 грн. (а.с.16-41).
Заборгованість складає 81 840 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач доказів оплати заборгованості в сумі 81 840 грн. не надав і господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить також стягнути 36 процентів річних за період з 29.01.2014 по 11.01.2015 у сумі 63 281, 42 грн. та пеню за період з 29.01.2014 по 11.01.2015 у розмірі 34 463, 51 грн.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочки оплати товару більш ніж на 3 календарних дні покупець зобов'язується сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого у строк товару (партії товару) з дня настання строку оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
Розрахунок процентів, наведений у позовній заяві (а.с.7-8), здійснений позивачем правильно. Сума 36% річних складає 63 281,42 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3. Договору сторони встановили, що невиконання або не належного виконання покупцем зобов'язань по оплаті. покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розрахунок пені позивачем здійснено правильно (а.с.6-7). Загальна сума пені складає 34 463,51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Колегія суддів враховує, що зобов'язання відповідачем виконано на 77%, невиконанням зобов'язання в повному обсязі збитки позивачу не причинені, відповідач знаходиться у край важкому фінансовому стані - порушено провадження про банкрутство, на користь позивача крім основного боргу в сумі 81 840 грн. стягнуті проценти в сумі 63 261,42 грн. тому вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% до 17 231,75 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців зі сплатою кожного 20 числа місяця, починаючи з квітня 2015р., 29 930,82 грн.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки стосовно відповідача порушено провадження про банкрутство і порядок пред'явлення грошових вимог до боржника, а також виконання судових рішень про стягнення боргу регулюється спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не розглянуто його клопотання про розстрочку виконання рішення то воно не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про звернення з таким клопотанням до прийняття рішення та його відсутність під час розгляду справи господарським судом підтверджена в судовому засіданні представником позивача.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду змінити в частині стягнення пені.
Судові витрати покласти на відповідача так як спір доведено до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА-ПЛАСТ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р. у справі № 904/109/15 змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера-Пласт" (49008, м.Дніпропетровськ, вул.. автотранспортна, 6, ідент.код 38432256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер ЛТД" (61072, м.Харків, вул.. Двадцять третього серпня, 31-Б. ідент.код 31987126) основний борг у сумі 81 840 грн., пеню у сумі 17 231,75 грн., 36 % річних у сумі 63 281, 42 грн. та 3 591, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Повний текст постанови складено 21.04.2015р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха