04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" квітня 2015 р. Справа№ 911/5179/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп»
на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р.(підписано - 27.02.2014р.)
у справі №911/5179/14(суддя - Лопатін А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп»;
до 1) Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»;
2) Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»;
про визнання недійсним договору
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (надалі - відповідач 1) про визнання недійсним договору
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст Договору відступлення права вимоги № 70477-20/14-7від 05.06.2014р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», суперечить чинному законодавству України, укладений з порушенням прав та законних інтересів позивача (без надання згоди на його укладення), не містить всіх істотних умов господарського договору, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №911/5179/14.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2014р. залучено до участі у справі відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 у задоволенні позову відмовлено. При цьому господарським судом зроблено висновок, за яким заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, і особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника.
Не погоджуючись із таким висновком суду першої інстанції та ним прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування ним обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідали фактичним обставинам справи.
На думку апелянта, неотримання згоди боржника на відступлення кредитором права вимоги іншій особі є підставою для визнання недійсним договору про відступлення; місцевим господарським судом не було досліджено змісту спірного договору і не звернуто уваги, що його сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, визначених такими ст. 180 ГК України, а саме: не узгоджено строк його дії.
Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 05.03.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р. у справі №911/5179/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 25.03.2015р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. у справі №911/5179/14 у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
25.03.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.04.2015р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 1.
У судове засідання 15.04.2015р. представники сторін не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Як вбачається з відмітки про відправку, яка міститься на звороті останньої сторінки оригіналу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р., якою розгляд справи було відкладено на 15.04.2015р., копії вказаного процесуального документу було відправлено сторонам у справі - 27.03.2015р. Таким чином, сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином, чим серед іншого, підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 1, та з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, чергове відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.
Враховуючи, що сторони були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 15.04.2015р. за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» (надалі - позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (надалі - відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 48-10, за умовами якого продавець зобов'язувався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
У п. 2.5. договору зазначено, що сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
Згідно з п. 5.1. договору покупець проводить оплату товару у формі безготівкового рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
05.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» як первісним кредитором, та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», як новим кредитором, був укладений Договір про відступлення прав вимоги до боржника - покупця новому кредитору за плату.
За змістом оспорюваного позивачем Договору (п. 1.1. ) первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 1268189,90 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 90 копійок у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Елегант-Групп», ідентифікаційний номер 33549639, місцезнаходження: 04128, м.Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, (надалі - боржник) у сумі 1268189,90 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 90 копійок, що випливає з договору купівлі-продажу № 48-10 від 04.01.2010 року, укладеного між боржником та первісним кредитором, в цілому надалі по тексту - «основне зобов'язання».
Новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається за цим договором на суму 1 268 189,90 грн. за договором купівлі-продажу №48-10 від 04.01.2010р, після підписання сторонами цього договору.
Договір, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
В обґрунтування підстав для визнання недійсним договору цесії позивач посилався на ту обставину, що спірний договір укладений без отримання згоди позивача на відступлення права первісного кредитора новому; не містить всіх істотних умов господарського договору; не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги з таких мотивів.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 2.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із позовом до суду та вимагаючи визнати недійсним договір відступлення права вимоги, не будучи його стороною, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Як на підставу недійсності договору відступлення права вимоги позивач, зокрема, посилається на те, що спірний договір укладено без його згоди.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, згода боржника на заміну кредитора іншою особою не передбачена умовами договору купівлі-продажу, права вимоги продавця до боржника передані новому кредитору за оспорюваним Договором цесії.
Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим в силу частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Виходячи з положень вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на обсяг прав і зобов'язань боржника, а тому для нього не має істотного значення особа, якій надається виконання.
За наслідками перегляду справи у апеляційному порядку судова колегія дійшла до висновку, що позивач не має суб'єктивного права чи інтересу у визнанні недійсним Договору цесії.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 26.06.2014р. боржникам ПрАТ «Альба-Україна», включаючи позивача, був направлений лист-повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується списком №1897 згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи, поштовою квитанцією про таке відправлення. Вказане спростовує доводи позивача про те, що спірний договір укладений без наміру його реального виконання.
Інші доводи апелянта з приводу відсутності узгодження сторонами спірного договору строку його дії, тим більше, що строк не є істотною умовою спірного договору, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Групп» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5179/14 - без змін.
2.Матеріали справи №911/5179/14 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Л.Г. Смірнова
Л.В. Чорна