Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
20 квітня 2015 р. по справі № 927/231/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-
інвестиційний банк», провулок Шевченка,12, м. Київ, 01001
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод
протипожежного та спеціального машинобудування «Пожспецмаш»,
вул. Миру,100-А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область,17500
про стягнення 1 870 434,07долСША, що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. (1дол.США=21,735710грн.) еквівалентно 40 655 212грн.52коп., та 2 045 858грн.20коп.
Суддя Книш Н.Ю.
Від позивача: Ісаков Д.Г. представник довіреність №09-32/385 від 16.05.2014р.
Від відповідача: Мотрич М.О. начальник юридичного відділу, довіреність №14/14 від 22.12.2014р., 20.04.2015р. - не з'явився
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 31.03.2015р. по 08.04.2015р., з 08.04.2015р. по 16.04.2015р., з 16.04.2015р. по 20.04.2015р. на підстав ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1576-10 від 20.12.2010р., зі змінами внесеними договорами, в розміру 1 843 234,39дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015р. (1 долар США = 24,956198грн.) еквівалентно 46000122грн.39коп., та 329 221грн.37коп. пені.
Від позивача 03.03.2015р. надійшло письмове пояснення вих.№125/39-09/35 від 03.03.2015р., в якому зазначив, що заборгованість відповідача перед банком станом на 09 лютого 2015 року становить: 1 843 234,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 09.02.2015р. (1 долар США=24,956198грн.) еквівалентно 46 000 122грн.39коп., та 329 221грн.37коп. пені, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1788231,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 09.02.2015р. (1 долар США=24,956198грн.) еквівалентно 44 627 466грн.12коп.; заборгованість за процентами (нараховані за період з 01.12.2014р. по 09.02.2015р.) - 55 002,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 09.02.2015р. (1 долар США=24,956198грн.) еквівалентно 1372656грн.28коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована за період з 11.12.2014р. по 09.02.2015р.) - 316 364грн.88коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована за період з 14.12.2014р. по 09.02.2015р.) - 12 856грн.49коп. Окрім того, позивач навів пояснення щодо підстав за якими з відповідача стягується пеня, щодо підстав нарахування позивачем відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 15%, 16%, 15,70%, 15,60%, 15,30% 18%, 19%, 18,70%, 18,60%, 18,30% зазначеному у розрахунку заборгованості. Щодо підстав зазначення у позовній заяві в Графіку погашення наданих траншів по кредитній лінії в графі «Транш у розмірі USD» суму 526 258,43, позивач пояснив, що у відповідності до графіку погашення наданих траншів по кредитній лінії 7 (сьомий) транш складає 526 258,43 доларів США, однак, відповідно до Договору № 20-0340/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування від 03.02.2014р., зі змінами внесеними договором про внесення змін до нього від 13.11.2014р. за № 20-2696/2-1 (далі договір про надання траншу № 7) Банк в межах ліміту кредитної лінії фактично надав позивальнику транш в розмірі 526 258,44 доларів США, і це підтверджується меморіальним валютним ордером №19390 від 03.02.2014р. Позивач просив вважати вказаний у графіку погашення 7 (сьомий) транш в сумі 526 258,43 доларів США технічною опискою, яка немає юридичного значення.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 17.03.2015р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.
Від позивача надійшла заява №125/39-09/37 від 16.03.2015р. про долучення документів до матеріалів справи, яка задоволена судом, документи долучені до матеріалів справи.
У заяві позивача про збільшення розміру позовних вимог №125/39-09/36 від 16.03.2015р. зазначено, що після подання позовної заяви нарахування процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів позивачем не припинялось, внаслідок чого заборгованість відповідача збільшилась, що підтверджується розрахунком заборгованості. Так, заборгованість відповідача перед банком станом на 11.03.2015р. становить 1 870 434,07дол.США, що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. (1дол.США=21,735710грн.) еквівалентно 40 655 212,52грн. та 2 045 858грн.20коп. пені, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1 788 231,77долСША, що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. еквівалентно 38 868 487грн.17коп.; заборгованість за процентами (нараховані за період з 01.12.2014р. по 10.03.2015р. включно) - 82202,30долСША, що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. еквівалентно 1786725грн.35коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована за період з 11.12.2014р. по 10.03.2015р. включно) - 1 968 089грн.51коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована за період з 14.12.2014р. по 10.03.2015р. включно) - 77 768грн.69коп. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача: заборгованість за кредитним договором №1576-10 від 20.12.2010р. в розмірі 1 870 434,07долСША, в т.ч. 1 788 231,77долСША - заборгованість за основною сумою кредиту, 82 202,30долСША - процентів за користування кредитом, пеню у сумі 2 045 858грн.20коп., в т.ч. пеню за несвоєчасну сплату кредиту 1 968 089грн.51коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів 77 768грн.69коп.; судовий збір у сумі 73 080грн.00коп.
Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом на суму 27 199,68долСША (за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. (1дол.США=21,735710грн.) еквівалентно 591 204грн.36коп.), пені за несвоєчасну сплату кредиту на суму 1 651 724грн.63коп., пені за несвоєчасну сплату процентів на суму 64 912грн.20коп.
Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог №125/39-09/36 від 16.03.2015р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача: заборгованість за кредитним договором №1576-10 від 20.12.2010р. в розмірі 1870434,07долСША, в т.ч. 1 788 231,77долСША - заборгованість за основною сумою кредиту, 82 202,30долСША - процентів за користування кредитом, пеню у сумі 2 045 858грн.20коп., в т.ч. пеню за несвоєчасну сплату кредиту 1 968 089грн.51коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів 77 768грн.69коп.; судовий збір у сумі 73 080грн.00коп., про що зазначено в ухвалі від 17.03.2015р.
За таких обставин, відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову становить 1 870 434,07долСША, що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. (1дол.США=21,735710грн.) еквівалентно 40655212грн.52коп., та 2045858грн. 20коп., а всього 42 701 070грн.72коп.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2015р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом документи долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.03.2015р. представник відповідача подав до матеріалів справи відзив на позов №36 від 17.03.2015р., який був долучений судом до матеріалів справи. Примірник відзиву на позов у судовому засіданні представник відповідача надав представнику позивача.
Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 14 830 754,10грн., з підстав зазначених у відзиві на позов за вих.№36 від 17.03.2015р. Так, у відзиві на позов відповідач зазначив, що зобов'язання відповідача за кредитним договором №1576-10 від 20.12.2010р. із повернення кредитних коштів, сплати комісій та відсотків за користування кредитними коштами, що виникли у відповідача з 20.12.2010р. до 30.01.2014р. виконувалися ним належним чином і станом на 31.01.2014р. у відповідача була відсутня заборгованість за кредитом. 03.02.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено 7 договорів про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування в рамках кредитного договору на загальну суму 1 789 065,43долСША. Відповідач вважає, що позивач на період надання відповідачу кредиту та отримання процентів, як плати за кредит, повинен був отримати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, що позивач не мав права надавати позивачу кредит та стягувати проценти за користування ним у іноземній валюті, а повинен був зробити це у національній валюті України - гривні, тому сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: основний борг, сума в національній валюті України - гривні у розмірі 14 299 999,98грн. виходячи з офіційного курсу гривні до долара США (1долСША =7,993грн.) станом на дату здійснення позивачем платежів із надання кредитних коштів, а саме 03.02.2014р., заборгованість за процентами у розмірі 388 931,73грн., пеня за неповернення кредиту 136 076,19грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 5 746,20грн., а всього 14830754,10грн.
Від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи №125/39-09/41 від 27.03.2015р, яка задоволена судом, документи долучені до матеріалів справи.
Від позивача надійшло пояснення стосовно відзиву відповідача №125/39-09/42 від 27.03.2015р, в якому зазначив, що позивачу на період надання позичальнику кредиту та отримання процентів як плати за кредит достатня наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. Що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.19,47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п.1 розділу ІІ ЗУ від 15.02.2011р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті. Пунктом 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483 визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. Позивач стверджує, що мав право надавати відповідачу кредит та стягувати проценти за користування ним у іноземній валюті, дана правова позиція підтверджується Постановою №1 від 24.11.2014р. Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».
Представник відповідача в судовому засіданні 31.03.3015р. надав доповнення до відзиву на позов №38 від 27.03.2015р., примірник якого також надійшов до суду по пошті, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог позивачем, позовні вимоги відповідач визнав частково в сумі 15 565 948,17грн. із розрахунку заборгованості в національній валюті України - гривні, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США (1дол.США=7,993грн.) станом на дату здійснення позивачем платежів із надання кредитних коштів, а саме 03.02.2014р. у наступному розмірі: основний борг у розмірі 14 299 999,98грн., заборгованість за процентами у розмірі 587 756,72грн., пеня за неповернення кредиту у розмірі 651803,49грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 26 387,98грн.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 08.04.2015р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.
Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2015р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом документи долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2015р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом документи долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2015р. надав клопотання про продовження строку розгляду спору на 10 календарних днів у зв'язку із складністю справи і потреби часу для проведення розрахунків суми боргу заявленої до стягнення.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти клопотання про продовження строку розгляду спору.
Згідно ухвали суду від 16.04.2015р. суд задовольнив клопотання відповідача та продовжив строк вирішення спору на 10 днів до 27.04.2015р. включно, оголосив перерву у судовому засіданні до 20.04.2015р. до 11год.00хв.
Після оголошеної перерви у судове засідання 20.04.2015р. з'явився уповноважений представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи під розписку.
Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, явка представників сторін судом не визнавалася обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
Згідно ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
20.12.2010р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1576-10, згідно п.2.1 якого банк (позивач у справі) зобов'язується надати позичальнику (відповідачу у справі) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 14 300 000,00грн., на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Як свідчать матеріали справи, сторонами підписано ряд договорів про внесення змін до кредитного договору №1576-10 від 20.12.2010р., а саме: №1/1576-10/543 від 26.05.2011р., №2/1576-10/582 від 30.05.2011р., №3/1576-10/2087 від 13.12.2011р., №4/1576-10/568 від 25.04.2012р., №5/1576-10/915 від 01.08.2012р., №6/1576-10/980 від 06.09.2012р., №7/1576-10/1011 від 05.10.2012р., №8/1576-10/1155 від 25.12.2012р., №20-2975/2-1 від 16.10.2013р., №20-0255/2-1 від 29.01.2014р., №20-1689/2-1 від 26.06.2014р., №20-2690/2-1 від 13.11.2014р. (т.1 а.с. 15-29).
Відповідно до п.2.1 договору (в редакції договору №20-0255/2-1 від 29.01.2014р.) банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої мультивалютної кредитної лінії зі встановленим лімітом кредитної лінії у розмірі еквівалент 14 300 000,00грн. (т.1 а.с.26). Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, за максимальним строком траншу - 12 місяців, але не більше строку планових надходжень за контрактом, що фінансується за рахунок кредитних коштів. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. Договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами цього договору. Позичальник зобов'язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії встановлюється за графіком, так станом на 01.02.2014р. максимальна сума відновлення ліміту після зниження становить 14 300 000,00грн. Щорічне відновлення ліміту кредитної лінії можливе за умови наявності позитивного рішення кредитного комітету банку, яке проводиться в строк до 31 січня кожного року кредитування.
Згідно п.2.2 кредитного договору (в редакції договору №20-0255/2-1 від 29.01.2014р.) дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 31.01.2017р.
Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, в рамках договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1576-10 від 20.12.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено сім договорів про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.
Так, 03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0334/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договорів №20-1687/2-1 від 26.06.2014р., №20-2695/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 43 400,71дол.США, що еквівалентно 346901,85грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 16,0% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 10.12.2014р. (т.1 а.с.30-32).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0331/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договорів №20-1685/2-1 від 26.06.2014р., №20-2693/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 153 784,56дол.США, що еквівалентно 1 229 199,99грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 16,0% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.33-35).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0333/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договорів №20-1686/2-1 від 26.06.2014р., №20-2694/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 188 440,00дол.США, що еквівалентно 1 506 200,92грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 15,7% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.36-38).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0341/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договорів №20-1688/2-1 від 26.06.2014р., №20-2691/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 130 202,11дол.США, що еквівалентно 1 040 705,50грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 15,6% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.39-41).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0342/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договору №20-2692/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 150 207,43дол.США, що еквівалентно 1 200 607,98грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 15,3% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.42-43).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0332/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договору №20-2697/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 596 772,18дол.США, що еквівалентно 4 770 000,00грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 15,0% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.44-45).
03.02.2014р. сторони підписали договір №20-0340/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (зі змінами внесеними згідно договору №20-2696/2-1 від 13.11.2014р.), згідно якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш в розмірі 526 258,44дол.США, що еквівалентно 4 206 383,70грн. по офіційному курсу НБУ станом на 03.02.2014р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26009619991110, код банку 300012. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 15,0% річних. Кінцевий термін повернення кредиту в межах цього траншу 31.01.2015р. (т.1 а.с.46-47).
Окрім того, умовами вищевказаних договорів від 03.02.2014р. за №20-0334/2-1, за №20-0331/2-1, за №20-0333/2-1, за №20-0341/2-1, за №20-0342/2-1, за №20-0332/2-1, за №20-0340/2-1 встановлено, що проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором. Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки в розмірі, що на 3 процентних пункти вище, ніж розмір процентів за користування кредитом. Сторони домовились, що обов'язок позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом не потребує додаткового укладення угод про внесення змін і відбувається на підставі виключного цього договору. Після повернення (сплати) позичальником простроченого для сплати кредиту (або його частини), позичальник продовжує сплачувати за користування кредитом, строк сплати якого не є простроченим, проценти за користування кредитом.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 1 789 065,43дол.США, що підтверджується виписками по рахунку (т.2 а.с. 150-156) та меморіальними валютними ордерами, копії яких додані до матеріалів справи, а саме №19401 від 03.02.2014р. на суму 43 400,71дол.США, №19389 від 03.02.2014р. на суму 153 784,56дол.США, №19402 від 03.02.2014р. на суму 188440,00дол.США, №19404 від 03.02.2014р. на суму 130 202,11дол.США, №19408 від 03.02.2014р. на суму 150207,43дол.США, №19391 від 03.02.2014р. на суму 596772,18дол.США, №19390 від 03.02.2014р. на суму 526 258,44дол.США. (т.1 а.с.95-101).
Відповідно до п.2.1 договору (в редакції договору №20-2690/2-1 від 13.11.2014р. (т.2 а.с.19-20)) банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої мультивалютної кредитної лінії зі встановленим лімітом кредитної лінії у розмірі еквівалент 28 177 107,83грн. за умови надання позичальником документів, що підтверджують виграш в тендері на поставку продукції (погодження Міністерства економіки України про застосування процедури закупівлі у одного учасника; повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів (тендерне рішення) або надання позичальником підписаних контрактів (специфікацій по контрактам); передбачення в договорах на поставку продукції виключно реквізитів рахунків позичальника, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012; надання позичальником банку копій підписаних договорів на поставку продукції, що фінансується із залученням кредитних коштів, протягом 30 календарних днів з моменту видачі кредитних коштів, але не пізніше 2-х робочих днів з моменту його підписання; видача кредитних коштів здійснюється в розмірі 70% від вартості договору, що фінансується із залученням кредитних коштів (у випадку, якщо договором передбачено часткові поставки товару - в розмірі не більше 70% від вартості, указаної в специфікаціях). Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, за максимальним строком траншу - 12 місяців, але не більше строку планових надходжень за контрактом, що фінансується за рахунок кредитних коштів. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. Договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами цього договору. Позичальник зобов'язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором. Графік погашення наданих траншів по кредитній лінії наступний: транш у розмірі 43400,71, сума погашення траншу USD 43400,71, строк погашення траншу 10.12.2014р.; транш у розмірі 153784,56, сума погашення траншу USD: 100 000,00 - 10.12.2014р. та 53 784,56 - 31.01.2015р.; транш у розмірі 188 440,00, сума погашення траншу USD 188 440,00, строк погашення траншу 31.01.2015р.; транш у розмірі 130 202,11, сума погашення траншу USD 130 202,11, строк погашення траншу 31.01.2015р.; транш у розмірі 150 207,43, сума погашення траншу USD 150 207,43, строк погашення траншу 31.01.2015р.; транш у розмірі 596 772,18, сума погашення траншу USD 596 772,18, строк погашення траншу 31.01.2015р.; транш у розмірі 526 258,43, сума погашення траншу USD 526 258,43, строк погашення траншу 31.01.2015р. Встановлений ліміт на 31.01.2015р. - 0,00грн. Щорічне відновлення ліміту кредитної лінії можливе за умови наявності позитивного рішення кредитного комітету банку, яке проводиться в строк до 31 січня кожного року кредитування. Кінцевий строк користування кредитною лінією становить 31.01.2017р.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки день повернення кредиту 31.01.2015р. є вихідним днем (субота), позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що 31.01.2015р. для позивача був визначений як робочий день, враховуючи приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України суд доходить висновку, що днем закінчення строку повернення відповідачем кредиту є перший за ним робочий день, тобто 02 лютого 2015р. (01.02.2015р. є вихідним днем тижня - неділя).
За таких обставин, датою виникнення прострочки повернення відповідачем кредитів, строк яких визначений 31.01.2015р., є 03 лютого 2015р.
Датою виникнення прострочки повернення відповідачем кредитів, строк яких визначений 10.12.2014р., є 11 грудня 2014р.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги, що сторонами визначено строк повернення кредитів як « 10.12.2014р.» та « 31.01.2015р.», а не «до 10.12.2014р., до 31.01.2015р.» суд доходить висновку, що твердження позивача про виникнення прострочки виконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту відповідно «з 10.12.2014р. та з 31.01.2015р.» є безпідставними та спростовуються вище викладеним.
В порушення умов кредитного договору, а також вимог чинного законодавства, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання і кредит у встановлені строки (10.12.2014р. та 31.01.2015р.) в повному обсязі не повернув, сплативши лише 833,66дол.США (23.12.2014р. - 799,64дол.США та 25.12.2014р. - 34,02дол.США.), що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.65) та відповідачем.
Як вбачається із наведених позивачем розрахунків сум, заявлених до стягнення, часткове погашення кредиту на суму 833,66дол.США зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості по кредитному траншу, отриманого відповідачем на суму 153 784,56дол.США (т.3 а.с.18).
Заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту на день розгляду справи становить 1 788 231,77дол.США, що підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Згідно ч.3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до п.3.2 договору (в редакції договорів №6/1576-10/980 від 06.09.2012р, №8/1576-10/1155 від 25.12.2012р.) за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти, розмір яких встановлюється договорами про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому сторони домовились, що максимальний розмір процентної ставки не може перевищувати: 38% річних по кредиту наданому у гривні, 29,6% річних по кредиту наданому у російських рублях, 24,6% річних по кредиту наданому у доларах, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів. При цьому сторони встановили, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні. Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку визначеному у цьому пункті договору. Позичальник сплачує проценти, шляхом перерахування коштів на рахунок в доларах США №37398620225865/840 відкритий у ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012.
Відповідно до п.3.3 договору (в редакції договору №8/1576-10/1155 від 25.12.2012р.) у випадку порушення позичальником встановленого цим договором строку повернення суми кредиту, позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі як дата виконання зобов'язання, до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки, що на 3 процентних пункти перевищує діючи процентні ставки по строковій заборгованості, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи та визнає відповідач, останній в установлений договорами строк не здійснив оплату процентів за користування кредитами. Також в день повернення суми кредитних траншів (10.12.2014р. та 02.02.2015р.) відповідач не здійснив виплати позивачу процентів за користування кредитами, у зв'язку з чим виникли прострочки виконання зобов'язань зі сторони відповідача по сплаті процентів.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами (нараховані за період з 01.12.2014р. по 10.03.2015р. включно) в сумі 82 202,30долСША, які складаються із процентів, нарахованих за користування кредитом в межах строку повернення кредитних траншів, у розмірі 16,0%, 16,0%, 15,7%, 15,6%, 15,3%, 15,0% та 15,0% згідно умов договорів від 03.02.2014р., та процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у розмірі, що на 3 процентних пункти вище, ніж розмір відповідних процентів за користування кредитом по кожному траншу.
Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по процентах за користування кредитом (т.3 а.с.18) суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково в сумі 81778,90дол.США за період нарахування з 01.12.2014р. по 10.03.2015р. включно. Оскільки позивачем не враховані положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України при визначенні відповідної календарної дати (п.3.3. договору), з якої у позивача виникає право на нарахування відповідачу підвищених процентів за неправомірне користування кредитом, та відповідно позивачем безпідставно нараховані підвищені розмірі процентів за дні коли ще не виникла у відповідача прострочка строку повернення відповідного траншу: за 10.12.2014р. у розмірі 19,0% по кредитному траншу на суму 43 400,71дол.США зі строком повернення 10.12.2014р., по кредитному траншу на суму 153 784,56дол.США зі строком повернення 10.12.2014р. - 100 000дол.США;
за 31.01.2015р., 01.02.2015р. та 02.02.2015р. у розмірі 18% по кредитному траншу на суму 596 772,18дол.США зі строком повернення 31.01.2015р., у розмірі 18% по кредитному траншу на суму 526 258,44дол.США зі строком повернення 31.01.2015р., у розмірі 19% по кредитному траншу на суму 153 784,56дол.США зі строком повернення 31.01.2015р. - 53784,56дол.США; у розмірі 18,7% по кредитному траншу на суму 188 440,00дол.США зі строком повернення 31.01.2015р., у розмірі 18,6% по кредитному траншу на суму 130202,11дол.США зі строком повернення 31.01.2015р., у розмірі 18,3% по кредитному траншу на суму 150 207,43дол.США зі строком повернення 31.01.2015р.
Таким чином, за період з 01.12.2014р. по 10.03.2015р. включно підлягають стягненню з відповідача на користь позивача проценти: у сумі 26 655,83дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 596 772,18дол.США; у сумі 23 506,20дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 526 258,44дол.США; у сумі 7 711,93дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 153 784,56дол.США; у сумі 8 783,39дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 188 440,00дол.США; у сумі 2 254,42дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 43 400,71дол.США; у сумі 6 032,70дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 130 202,11дол.США; у сумі 6 834,43дол.США, нараховані за користування траншем у сумі 150 207,43дол.США, а всього 81 778,90дол.США. В решті стягнення суми процентів за користування кредитом вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку із безпідставністю їх нарахування.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з вимогами від 22.12.2014р. за №34-8/221 та від 23.01.2015р. за №125/39-07/27 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, які отримані відповідачем про що свідчать матеріали справи та поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.102-107). Однак вказані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п.5.3. договору (в редакції договору №6/1576-10/980 від 06.09.2012р.) встановили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.
Відповідно до п.5.7 договору (в редакції договору №6/1576-10/980 від 06.09.2012р.) у випадку, коли кредит наданий в іноземній валюті, розрахунок штрафу (пені, неустойки), передбаченого цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого НБУ. Штрафні санкції (пені, неустойки) сплачуються позичальником у національній валюті України.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 11.12.2014р. по 10.03.2015р. в сумі 1 968 089,51грн. (т.2 а.с.28-29, т.3 а.с.19-20); пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 14.12.2014р. по 10.03.2015р. в сумі 77 768,69грн. (т.2 а.с.30-32).
Позивачем подано розрахунки пені за несвоєчасну сплату процентів по кожному траншу окремо (т.3 а.с.22-35) на загальну суму 77758,44грн.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 11.12.2014р. по 10.03.2015р. підлягають частковому задоволенню у сумі 1 947 705грн.09коп., з огляду на те, що позивачем не враховано, що прострочка виконання зобов'язання по поверненню траншів зі строком сплати 31.01.2015р. виникає у відповідача з 03.02.2015р., а тому позивач безпідставно нарахував пеню за 02.02.2015р. від загальної суми боргу 1 788 231,77дол.США.
Господарський суд Чернігівської області, здійснив перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем за несвоєчасну сплату процентів по кожному траншу окремо, та дійшов висновку що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 77 291грн.28коп. за період з 14.12.2014р. по 10.03.2015р. з огляду на вище викладені у рішенні помилки позивача при визначенні розміру процентів, які підлягали нарахуванню до сплати відповідачем за користування кредитом по кожному траншу. Зокрема, за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 596 772,18дол.США з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 25 034,19грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 526 258,44дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 22086,20грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 153 784,56дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 7 357,99грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 188440,00дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 8 259,15грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 43400,71дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 2 460,30грн. за період з 14.12.2014р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 130 202,11дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 5 671,39грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р.; за несвоєчасну сплату процентів по траншу у сумі 150 207,43дол.США підлягає стягненню пеня у розмірі 6 422,06грн. за період з 06.01.2015р. по 10.03.2015р., а всього 77 291,28грн. В решті стягнення суми пені за несвоєчасну сплату процентів вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку із безпідставністю їх нарахування.
Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатив,суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 788 231,77дол.США, в частині стягнення заборгованості по процентам в сумі 81 778,90дол.США, в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1947705,09грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 77 291,28грн.
Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову за результатами розгляду позовних вимог позивача становить 1 870 010,67дол.США (заборгованість за кредитом в сумі 1 788 231,77дол.США + заборгованість по процентам в сумі 81 778,90дол.США), що за офіційним курсом НБУ на 10.03.2015р. (1дол.США=21,735710грн.) еквівалентно 40 646 009грн.62коп., та 2 024 996грн.37коп. (пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 947 705,09грн. + пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі 77 291,28грн.), а всього 42 671 005грн. 99коп.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080,00грн.
Заперечення відповідача проти позову судом не прийняті до уваги враховуючи позицію позивача, викладену у письмових поясненнях стосовно відзиву відповідача, та виходячи з наступного.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Сторони у договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії та про надання траншів в межах встановленого ліміту кредитування погодили, що кредит надається та повертається в доларах США, так само і нараховані проценти оплачуються позичальником в доларах США.
Як свідчать матеріали справи та підтверджує відповідач, останній отримав кредит в іноземній валюті - долари США, використав його, відмови від отримання кредиту у валюті від відповідача не надходило.
Укладені між позивачем та відповідачем кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1576-10 від 20.12.2010р. (із змінами та доповненнями), договори від 03.02.2014р. про надання траншу в межах встановленого ліміти кредитування (із змінами) станом на час розгляду справи у суді не визнані недійсними.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На момент подання позову відповідач свій обов'язок щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав. Відтак судом взято до уваги курс долару США на час звернення позивача із позовною заявою до суду, а в подальшому станом на 10.03.2015р. - на дату визначення позивачем остаточних позовних вимог до відповідача, а не на дату здійснення позивачем платежів із надання кредитних коштів, а саме 03.02.2014р.
На час прийняття рішення відповідачем не наведене нормативно-правове обґрунтування підстав визначення зобов'язання перед позивачем виходячи із курсу долара США до національної валюти гривні у розмірі 7,993грн. за 1 дол.США.
Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідач визнав позов частково в сумі 15 565 948,17грн. із розрахунку заборгованості в національній валюті України - гривні, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США (1дол.США=7,993грн.) станом на дату здійснення позивачем платежів із надання кредитних коштів, а саме 03.02.2014р. у наступному розмірі: основний борг у розмірі 14 299 999,98грн., заборгованість за процентами у розмірі 587 756,72грн., пеня за неповернення кредиту у розмірі 651 803,49грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 26 387,98грн.
Дослідивши подані відповідачем розрахунки сум, які визнані відповідачем, суд доходить висновку, що наведені розрахунки суперечать умовам укладеного між позивачем та відповідачем кредитному договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1576-10 від 20.12.2010р. (із змінами та доповненнями) та договорам від 03.02.2014р. укладеним між сторонами про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування (із змінами), приписам ст.253, 254 Цивільного кодексу України. Окрім того, відповідачем не подано доказів в обґрунтування наведених розрахунків.
За таких обставин, суд не приймає до уваги часткове визнання відповідачем позовних вимог у сумах, зазначених у відзиві на позов від 17.03.2015р. вих.№36 та у доповненні до відзиву на позов від 27.03.2015р. за №38.
Що стосується отримання позивачем індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, суд зазначає, банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Як свідчать матеріали справи, Національним банком України видана Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банківська ліцензія №1 від 02.09.2009р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл №1-3 від 02.09.2009р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком до дозволу №1-3 від 02.09.2009р.
22.06.2012р. Національним банком України видана Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк») банківська ліцензія №1 на право здійснення банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в якій зазначено, що банківські послуги, які є валютними операціями надаються на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Позивачем до матеріалів справи надано копію Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2011р. №1 та додатку до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2011р. №1, виданих Національним банком України.
Пунктом 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483 визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.
Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
За таких обставин, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Аналогічна позиція викладена у п.11 постанови №5 від 30.03.2012р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у п.2.3 постанови №1 від 24.11.2014р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».
За таких обставин не ґрунтується на вимогах матеріального права заперечення відповідача проти позову, а тому не приймаються судом до уваги.
Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод протипожежного та спеціального машинобудування «Пожспецмаш» (вул. Миру, 100-А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська обл., р/р 26007619991112 в ПАТ «Промінвестбанк», ідентифікаційний код 36264544) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (провулок Шевченка,12, м. Київ, банківські реквізити невідомі, ідентифікаційний код 00039002) 1 788 231,77 доларів США заборгованості за кредитом, 81778,90 доларів США процентів за користування кредитом, 1 947 705грн.09коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 77 291грн.28коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 73080грн.00коп. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Повний текст рішення складено 21.04.2015р.
Суддя Н.Ю.Книш
.