"21" квітня 2015 р. Справа № 926/531/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верона піца", м. Київ
до приватного підприємства "Колос", м. Чернівці
про стягнення заборгованості на суму 1555,81 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - Максимчук Я.Д., дов. № 7 від 05.01.2015 р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 1555,81 грн., у тому числі 1544,46 грн. безпідставно отриманих коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 11,35 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, добровільно сплативши відповідачеві борг в сумі 1138,19 грн. під час розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/4913/14, помилково повторно перерахував відповідачеві таку ж суму в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду м. Києва у зазначеній справі, після чого звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно сплачених коштів, однак задоволення не отримав, у зв'язку з чим просить стягнути безпідставно отримані відповідачем кошти з урахуванням здорожчання на індекс інфляції та 3% річних.
Провадження у справі порушено ухвалою від 31.03.2015 р. розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.04.2015 р., відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази на його обґрунтування, явку представника позивача в судове засідання визнано необов'язковою.
Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що позивач сам недобросовісно поставився до своїх процесуальних прав та обов'язків, не повідомив суд під час розгляду справи № 910/4913/14 про сплату боргу в сумі 1381,14 грн., самостійно двічі перерахував залишок основної суми боргу, не вжив заходів досудового спору, підстав для нарахування інфляційних і 3% річних немає, а побачивши після отримання позовної заяви, що позивач двічі перерахував частину боргу, ПП "Колос" добровільно повернув ТОВ "Верона піца" помилково сплачені кошти в розмірі 1381,19 грн.
Представник позивача в судове засідання 21.04.2015 р. не з'явився, однак це не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що позивачеві належним чином надіслано ухвалу від 31.03.2015 р. про порушення провадження у справі, явку його представника суд визнав необов'язковою, а матеріали справи є достатніми для її розгляду по суті спору.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. представник відповідача позов не визнав, пояснив, що підприємство не знало про подвійне перерахування коштів позивачем, вимогу про повернення коштів останній надіслав ще до того, як повторно сплатив борг у виконавчому провадженні, після отримання позовної заяви помилково сплачену суму відповідач повернув позивачеві, тому просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
21.12.2010 р. між приватним підприємством "Колос" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Верона піца" (Покупець) було укладено договір № 191/КВ10 поставки м'ясо-ковбасної продукції (а.с. 21).
У зв'язку з невиконанням покупцем (позивачем у справі № 926/531/15) умов зазначеного договору рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2014 р. у справі № 910/4913/14 частково задоволено позов ПП "Колос" до ТОВ "Верона піца" про стягнення 8881,19 грн., припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 7500,00 грн. за відсутністю предмета спору в зв'язку з добровільною сплатою, стягнуто з ТОВ "Верона піца" на користь ПП "Колос" 1381,19 грн. основного боргу, 584,34 грн. пені, 444,06 грн. 5% штрафу та 1827 грн. судового збору (всього 4236,59 грн.), у задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 10-16).
Як видно з матеріалів справи і визнається представником відповідача, під час розгляду справи № 910/4913/14 господарським судом м. Києва ТОВ "Верона піца" платіжним дорученням № 9463 від 20.05.2014 р. сплатило ПП "Колос" борг в сумі 1381,14 грн. (а.с. 9).
Однак про цей факт сторони спору у справі № 910/4913/14 господарський суд м. Києва не повідомили, в зв'язку з чим серед іншого кошти в розмірі 1381,19 грн. основного боргу були стягнуті з ТОВ "Верона піца" на користь ПП "Колос" судовим рішенням і видано відповідний наказ, з примусового виконання якого постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 22.07.2014 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 44105202 (а.с. 18).
Платіжним дорученням № 9628 від 05.12.2014 р. ТОВ "Верона піца" перерахувало кошти в сумі 4236,59 грн. приватному підприємству "Колос", призначенням платежу зазначено "перерахування коштів згідно наказу № 910/4913/14 від 18.06.2014 р., постанови ВП № 44105202 від 29.08.2014 р." (а.с. 17).
Таким чином, судом встановлено, що позивач ТОВ "Верона піца" двічі перерахував відповідачеві кошти заборгованості за договором № 191/КВ10 поставки м'ясо-ковбасної продукції від 21.12.2010 р.: 20.05.2014 р. в порядку добровільного врегулювання судового спору у справі № 910/4913/14 у розмірі 1381,14 грн. та 05.12.2014 р. в ході примусового виконання рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2014 р. у справі № 910/4913/14 у розмірі 1381,19 грн.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За наведеного правового регулювання доводи позивача, що повторно сплачена сума основного боргу підлягає поверненню відповідачем, є обгрунтованими.
В судовому засіданні 21.04.2015 р. представник відповідача повідомив суд про повернення зайво сплачених коштів позивачеві і надав платіжне доручення № 980 від 31.03.2015 р. (прийняте банком 31.03.2015 р. 16:24), згідно з яким кошти в сумі 1381,19 грн. перераховано ТОВ "Верона піца".
У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань… Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Оскільки провадження у справі порушено ухвалою від 31.03.2015 р., а вимоги ТОВ "Верона піца" про повернення 1381,19 грн. були задоволені відповідачем після звернення позивача з позовом до господарського суду у день порушення провадження у справі № 926/531/15, суд доходить висновку, що на момент порушення справи судом спір між сторонами існував і припинив існування в процесі розгляду справи, тому у відповідній частині позовних вимог провадження у справі належить припинити по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання представника відповідача, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, суд до уваги не бере, оскільки відповідно до ч. 1 статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
У частині вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 163,27 грн. та 11,35 грн. трьох процентів річних позов задоволенню не підлягає.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
У даній справі спірні правовідносини між сторонами не засновані на договорі, а обов'язок відповідача повернути позивачеві спірні кошти в сумі 1381,14 грн. не є грошовим зобов'язанням.
У пункті 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Отже, в частині вимог про стягнення індексу інфляції і 3% річних у позові належить відмовити.
У зв'язку з частковою відмовою у позові та припиненням провадження у справі в частині вимог судовий збір пропорційно обґрунтованим позовним вимогам належить стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У позові частково відмовити.
2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1381,19 грн. безпідставно отриманих коштів.
3. У решті вимог про стягнення 163,27 грн. індексу інфляції та 11,35 грн. трьох процентів річних у задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з приватного підприємства "Колос" (58000, м. Чернівці, пл. Театральна, 6, п/р 2600300025481 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 14257808) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Верона піца" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 31/33, п/р 26004001100048 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ МФО 300658, код ЄДРПОУ 3560601) 1621,82 грн. судового збору.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 21.04.2015 р.
Суддя Т.І.Ковальчук