ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2015Справа №910/5244/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва;
про стягнення 114 487,13 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Кучкова Ю. В., представник, довіреність № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд", у якій просить стягнути з останнього 82 824,72 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 25 570,20 грн. інфляційної складової боргу, 6 092,21 грн. трьох відсотків річних, а також 2 289,74 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/5244/15-г.
Від представника позивача 30.03.2015 року надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, в якій позивач просить замінити Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" на належного відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва. До вищезазначеного клопотання позивачем долучено додаткову угоду від 15.07.2014 року до договору № 690279 від 01.12.200 року, згідно якої було здійснено заміну сторони відповідача на правонаступника прав та обов'язків ДКП «Житлоремфонд» - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.
Відповідно до статті 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 р. замінено неналежного відповідача - Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" на належного відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, розгляд справи призначено на 14.04.2015 р.
У судовому засіданні 14.04.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва у судове засідання 14.04.2015 року свого уповноваженого представника не направило, хоча належним чином повідомлялось про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 31.03.2015 р. в матеріалах справи), вимоги ухвал суду у справі № 910/5244/15-г не виконало, відзиву на позовну заяву не надало, заявлені вимоги не оспорило. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690279 від 01.12.2000 р.
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
На підставі п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2015 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 690279 від 01.12.2000 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.02.2015 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 82 824,72 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії споживача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 690279 від 01.12.2000 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за спірним договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва суми основного боргу у розмірі 82 824,72 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2015 р., визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 25 570,20 грн. інфляційної складової боргу та 6 092,21 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 690279 від 01.12.2000 р. станом на 01.02.15 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 25 570,20 грн. інфляційної складової боргу та 6 092,21 грн. трьох відсотків річних.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15 , код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 82 824 (вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 25 570 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 20 коп. інфляційної складової боргу, 6 092 (шість тисяч дев'яносто дві) грн. 21 коп. трьох відсотків річних та 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн.74 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 26 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 17.04.2015 р.