"16" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/90912/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Кобилянського М.Г.,
Олексієнка М.М., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 12 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року, -
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату йому пенсії з 14 квітня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, в середньому на одну застраховану особу в цілому за 2009 рік.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 12 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Селидівського міського суду Донецької області від 12 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 24 березня 2011 року звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату йому пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік, починаючи з 14 квітня 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а причини пропуску цього строку, вказані у позовній заяві, є необґрунтованими.
Апеляційний суд на зазначені висновки суду першої інстанції уваги не звернув та, залишаючи без змін його рішення, розглянув справу по суті позовних вимог, виходячи з того, що у відповідача відсутні законні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_4
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення в суд з вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 з підстав пропуску строку звернення до суду та не врахував, що відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду та розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства
України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Кобилянський М.Г.
Олексієнко М.М.