15.04.2015р. м. Київ К/800/23172/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання розпорядження недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, -
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати недійсними (такими, що не набули чинності в зв'язку з відсутністю їх державної реєстрації) з дати їх прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, а саме:
№ 980 від 31.08.2009 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»;
№ 981 від 31.08.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
№ 979 від 31.08.2009 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»;
№ 978 від 31.08.2009 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»;
№ 1192 від 15.10.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
№ 1193 від 15.10.2009 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, 979, 980»;
№ 1335 від 30.11.2009 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, 979»;
№ 1332 від 30.11.2009 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»;
№ 191 від 30.03.2010 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, № 979»;
№ 392 від 31.05.2010 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
№ 1222 від 29.12.2010 «Про встановлення тарифів на комунальні послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населення, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»;
№ 99 від 27.01.2011 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»;
№ 101 від 27.01.2011 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України»;
№ 140 від 03.02.2011 «Про впорядкування нарахування плати за житлово-комунальні послуги в місті Києві».
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувані розпорядження КЕДА не пройшли необхідну реєстрацію в органах юстиції, що є підставою для визнання їх нечинними з моменту їх прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України в частині позовних вимог про визнання недійними розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 978 від 31.08.2009, № 979 від 31.08.2009, № 980 від 31.08.2009, № 981 від 31.08.2009, № 1192 від 15.10.209, № 1193 від 15.10.2009, № 133230.11.2009, № 1335 від 30.11.2009, № 191 від 30.03.2010, № 392 від 31.05.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійними розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 392 від 31.05.2010, № 1222 від 29.12.2011, № 99 від 27.01.2011, № 101 від 27.01.2011, № 140 від 03.02.2011.
22.08.2012 ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції із заявою про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду судом вказаного процесуального питання.
За змістом частини 1 статті 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення про залишення їх без розгляду.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України місто Київ має спеціальний статус, визначений Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що міські та районні ради в місті Києві вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Встановлено, що на виконання вказаної норми закону Київською міською радою прийнято рішення від 01.03.1999 №161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради».
Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київською міською радою прийнято рішення від 20.06.2002 №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності», яким утворено виконавчий орган Київської міської ради із збереженням існуючої назви Київська міська державна адміністрація.
Слід зазначити, що нормами України - місто-герой Київ» не передбачено створення виконавчого комітету ради кожного скликання. Отже, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) створений рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 №28/28 тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» щодо порядку утворення районних рад» від 07.09.2010 №2500-VІ, яким встановлено, що Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київської міської ради, який очолює голова Київської міської державної адміністрації, а не Київський міський голова.
Тобто, зміни, встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" щодо порядку утворення районних рад» стосувались виключно посадової особи, яка очолює виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію), а не правосуб'єктність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюють органи місцевого самоврядування.
Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92 від 03.10.1992 визначено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Державна реєстрація актів органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачена.
Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги видано відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто оскаржувані розпорядження є актами органу місцевого самоврядування.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 28.12.1992 №731 державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад не підлягають державній реєстрації.
Судами звернено увагу на те, що державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обов'язковою після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 833 від 01.08.2011, згідно з якою нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій, на виконання яких вони видаються.
Таким чином, з урахуванням викладених норм, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: