"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/55725/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Тракало В.В., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року,
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства оборони України від 21 травня 2013 року № 337 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому передчасним є застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення за службовою невідповідністю.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01 серпня 1990 року ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 червня 2010 року за № 439 підполковника ОСОБА_1 призначено командиром 8 окремого батальйону матеріального забезпечення 13 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України.
Наказами командира військової частини НОМЕР_2 за №457 від 15 листопада 2010 року та начальника Рівненського гарнізону за №4 від 09 лютого 2012 року на базі військової частини НОМЕР_1 створено гарнізонний об'єднаний стаціонарний пункт заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Цими ж наказами організацію роботи та керівництво службовою діяльністю гарнізонного об'єднаного стаціонарного пункту заправки пальним та мастильними матеріалами Рівненського гарнізону покладено на начальника групи забезпечення пальним та мастильними матеріалами відділу логістики військової частини НОМЕР_2 .
З метою забезпечення безперебійної роботи гарнізонного об'єднаного стаціонарного пункту заправки пальним та мастильними матеріалами командирів військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 зобов'язано забезпечити наявність на робочих місцях відповідних підлеглих посадових осіб згідно з графіком роботи.
В період з 25 по 26 лютого 2013 року офіцерами відділення виявлення та розслідування корупційних правопорушень у зонах діяльності органів управління Військової служби правопорядку відділу по боротьбі з корупцією Західного територіального управління Військової служби правопорядку було проведено перевірку служби паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , за результатами якої встановлено невідповідність кількості фактично наявних паливно-мастильних матеріалів обліковим даним військової частини НОМЕР_1 .
З метою встановлення причин та умов розбіжностей в обліку та наявності паливно-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27 лютого 2013 року №99 призначено службове розслідування.
За результатами розслідування складено акт №733 від 25 березня 2013 року, затверджений командиром військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якого комісією встановлено нестачу пального в розмірі 95708 кг. на загальну суму 1 166 882,43грн.
Згідно висновків постійно діючої атестаційної комісії Сухопутних військ Збройних Сил України від 22 березня 2012 року (протокол № 7) підполковник ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, доцільним є звільнення позивача з лав Збройних Сил України за службовою невідповідністю.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 квітня 2013 року № 198 «Про результати проведення службового розслідування за фактом розбіжностей в обліку та фактичної наявності пального у військовій частині» вирішено за неналежне виконання службових обов'язків щодо ведення військового господарства, що призвело до створення передумов до виникнення нестачі пального на гарнізонному пункті заправки пальним, клопотати перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення на командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Наказом Міністерства оборони України №337 від 21 травня 2013 року за порушення вимог ст.16, абз.16 ст.67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), п. п. 3.1.9, 10.3.5 та 10.3.18 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300 (далі - Положення №300), та п. п. 4, 7 і 34 Положення про інвентаризацію військового майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №748 (далі - Положення №748), що виразилося у неналежному виконанні службових обов'язків щодо ведення військового господарства та відсутності контролю за проведенням інвентаризації військового майна, що призвело до створення передумов для виникнення нестачі пального на гарнізонному об'єднаному стаціонарному пункті заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 , на командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Вважаючи зазначений наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті спірного наказу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та при дотриманні процедури, що передбачена чинним законодавством України, оскільки неналежне виконання позивачем службових обов'язків щодо ведення військового господарства та відсутність контролю за проведенням інвентаризації військового майна, що призвело до створення передумов до виникнення нестачі пального на гарнізонному об'єднаному стаціонарному пункті заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин Рівненського гарнізону, підтверджено належними та допустимими доказами.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За змістом абз. 16 ст. 67 вказаного Статуту командир полку зобов'язаний не менше ніж двічі на рік проводити огляд, планові та раптові перевірки наявності, стану, збереження і правильного використання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального, інших матеріальних засобів, їх бойової готовності з оголошенням результатів перевірок наказом по військовій частині (командирові корабля не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд озброєння, боєприпасів і технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля), при виявленні фактів нестач (втрати), надлишків, псування, розкрадання майна призначати розслідування.
Згідно з п.п. 3.1.9 п. 3.1 Положення №300 усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, зокрема: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); впроваджувати механізацію вантажно-розвантажувальних та інших робіт, а також перевезення вантажів у контейнерах, на піддонах та у пакетах, здійснювати контроль за утриманням засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт.
Підпунктом 10.3.5 п. 10.3 Положення №300 інвентаризація матеріальних засобів і перевірка господарської діяльності військової частини (з'єднання) проводиться за наказом (розпорядженням) командира військової частини (з'єднання), а також вищих командирів (начальників): командиром військової частини (з'єднання) - особисто, через штаб, уповноважених ним осіб і внутрішню перевірочну комісію; заступниками командира військової частини (з'єднання), начальниками родів військ і служб, командирами підрозділів - особисто; вищими командирами (начальниками) - особисто та через уповноважених ними осіб.
Згідно з п.п. 10.3.18 п. 10.3 Положення №300 результати інвентаризації (перевірки господарської діяльності, документальної ревізії) оголошуються у наказі командира військової частини (з'єднання), де зазначаються позитивні сторони роботи, виявлені недоліки і заходи щодо їх усунення; контроль за виконанням пропозицій згідно з актом перевірки господарської діяльності (інвентаризації, документальної ревізії) здійснює командир (начальник), який призначив перевірку (інвентаризацію, документальну ревізію); за результатами перевірки (інвентаризації, документальної ревізії) головою внутрішньої перевірочної комісії або особою, яка здійснювала перевірку (інвентаризацію, документальну ревізію), проводиться розбір з детальним аналізом позитивних сторін діяльності військової частини (з'єднання) або окремої служби, виявлених недоліків, причин їх виникнення і пропозицій щодо усунення цих недоліків.
Відповідно до вимог п.5 та п.6 Положення №748 відповідальність за організацію інвентаризації військового майна несе командир (начальник) військової частини, який повинен створити належні умови для її проведення у стислі терміни, визначити об'єкти (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим) і терміни проведення інвентаризації.
Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те, що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду.
Згідно з п.7 Положення №748 планова інвентаризація пального, інших пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин проводиться не менше одного разу на місяць.
У відповідності ж до вимог п.11 вказаного Положення №748 наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов'язкового його підрахунку, зважування, обміру; визначення ваги (об'єму) навалочних матеріалів може проводитися шляхом обміру і технічних розрахунків; акти обміру і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів; загальна кількість військового майна, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися шляхом проведення його підрахунку (зважування, обміру) на підставі прибуткових документів з обов'язковою вибірковою перевіркою кількості майна, зазначеного в упаковці.
Також, згідно з п.34 Положення №748 командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику).
Таким чином, згідно наведених положень нормативно-правових актів командир військової частини є єдиноначальником та особисто відповідає перед державою за бойову і мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, повинен здійснювати перевірки наявності, стану, збереження і правильного використання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального, інших матеріальних засобів, їх бойової готовності, а також здійснювати інвентаризації належного військовій частині майна.
Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди залишили поза увагою та не надали оцінки доводам позивача, що наказами командира військової частини НОМЕР_2 за №457 від 15 листопада 2010 року та начальника Рівненського гарнізону за №4 від 09 лютого, 2012 року відповідно до яких було створено на базі військової частини НОМЕР_1 гарнізонний об'єднаний стаціонарний пункт заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин Рівненського гарнізону, було чітко визначено коло керівних і відповідальних осіб за його роботою, а тому командири підпорядкованих військових частин були фактично позбавлені можливості контролювати наявність пального, яке обліковувалося за їх частинами, оскільки пальне військових частин не було розподілене, і були визначені конкретні відповідальні особи по контролю за пальним на гарнізонному об'єднаному стаціонарному пункті заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Крім того, суди не надали належної правової оцінки і тій обставині, що і в актах службового розслідування, затверджених 25 березня 2013 року та 23 квітня 2013 року, і в наказах командира військової частини НОМЕР_2 від 25 березня 2013 року №142, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 квітня 2013 року №198 та Міністерства оборони України від 21 травня 2013 року №337 йдеться лише про встановлену в цілому по гарнізонному об'єднаному стаціонарному пункту заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин Рівненського гарнізону нестачу паливно-мастильних матеріалів. В той же час, у вказаних актах перевірки та наказах відсутні обґрунтування, за яких встановлено наявність та конкретний розмір нестачі паливно-мастильних матеріалів саме по військовій частині НОМЕР_1 , оскільки, як вже зазначалось, пальне на гарнізонному об'єднаному стаціонарному пункті заправки пальним та мастильними матеріалами військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігалось в загальних резервуарах за видами пального для усіх військових структур Рівненського гарнізону.
Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко В.В. Тракало Ю.К. Черпак