"19" березня 2015 р. м. Київ К/800/60573/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, -
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача включав щомісячну додаткову грошову винагороду. Розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
У поданій касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом заступника Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010 року, зазначена винагорода не включається до складу грошового забезпечення, та має тимчасовий характер.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2013 року № 1912, спільною Директивою Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 №Д-322/1/03 та Директивою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 №Д-9ДСК, військова частина НОМЕР_2 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013 року, правонаступником військової частини НОМЕР_2 визначено військову частину НОМЕР_1 (м. Чернігів) (а.с.15).
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді помічника начальника управління-начальника фінансово-економічної служби територіального управління «Північ», військова частина НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.12.2013 року № 845 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, з правом носіння військової форми одягу (а.с.19).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 року № 300 з 27.12.2013 року ОСОБА_1 був виключений зі списків зазначеної військової частини (а.с.9).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 року № 300 позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із розрахунку 27 календарних років.
Позивач, не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся із позовом до суду. При цьому, позивач вважає неправомірним не включення в розмір грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У пункті 1 постанови № 889 встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби, мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови).
Згідно з пунктом 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно), (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях єднань і вище виплачується військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення.
За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до п. 9 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня 2014 року (№ 21-368а13) та від 4 листопада 2014 року (№ 21-473а14) у справах за аналогічними позовами.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі № 825/355/14 - скасувати та ухвалити нову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
В.О. Карась
А.О. Рибченко