19 березня 2015 року м. Київ К/800/63066/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Дошкільного начального закладу № 13 міста Самбора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради про стягнення штрафних санкцій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівського обласного центру зайнятості на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, -
У липні 2014 року Львівський обласний центр зайнятості звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 2а-14616/11/1370, в якій, з урахуванням уточнень, просив змінити спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов'язання відповідача виплатити кошти на стягнення коштів з Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, в задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідно до Статуту, Дошкільний навчальний заклад № 13 м. Самбора є юридичною особою і має право на відкриття рахунків в установах банків і відділеннях Державного казначейства. Відділом освіти вживаються заходи щодо виконання судового рішення. Крім того, відповідачем у справі є Дошкільний навчальний заклад № 13 м. Самбора, а Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а тому відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення штрафу з третьої особи.
У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою задовольнити вищевказану заяву в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що Дошкільний навчальний заклад № 13 м. Самбора користується розрахунковим рахунком централізованої бухгалтерії Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради, а тому дана обставина є підставою для зміни способу виконання судового рішення
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-14616/11/1370 за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Дошкільного навчального закладу № 13 м. Самбора третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради - адміністративний позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Дошкільного навчального закладу №13 м. Самбора на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості штрафні санкції у розмірі 9224,96 грн.
Листом від 20.11.2013 року за №57/09-35/8559 Відділ державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції повідомив заявника про те, що Дошкільний навчальний заклад № 13 м. Самбора відкритих у банках, Державній казначейській службі та інших фінансових установах рахунків немає.
Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради листом від 07.02.2013 року за №01-15/12б повідомив, що Дошкільний навчальний заклад № 13 м. Самбора користується розрахунковим рахунком централізованої бухгалтерії відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради. Кошти на оплату штрафних санкцій відсутні, тому виконати постанову ВДВС Самбірського МУЮ на даний час є неможливим. Відділом освіти вживаються заходи щодо виконання рішення суду.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як зазначалось вище, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-14616/11/1370 стягнуто з відповідача 9224,96 грн.
За приписами пункту п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів (п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд першої інстанції задовольнив.
За таких обставин Львівський обласний центр зайнятості просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів з третьої особи, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час ухвалення вищевказаної постанови суду першої інстанції. Крім того, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду першої інстанції фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу вказаного рішення.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстнацій, що відсутні обставини які роблять виконання рішення суду неможливим, а тому в задоволенні вищевказаної заяви позивача необхідно відмовити.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості відхилити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 2а-14616/11/1370 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: І.Я. Олендер
О.В. Карась
А.О. Рибченко