02.03.2015р. м. Київ К/9991/71875/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011
у справі № 2а-3710/11/2070
за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійський житлокомунсервіс»
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 28.10.2010 № 0000041801/0, від 23.11.2010 № 0000041801/1 та від 23.12.2010 № 0000041801/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7728 грн., в т.ч. 5152 грн. основного платежу та 2576 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ДПІ у Балаклійському районі Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 236, 216 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2010 № 0000041801/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 7728 грн., в т.ч. 5152 грн. основного платежу та 2576 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 15.10.2010 № 2429/18-006/35659347, про порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Позиція відповідача полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит за березень 2010 року за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Солтек С» товару (труб, унітазів, мийок, умивальників, складових для монтажу систем водовідведення та водопостачанння), які, як вважає відповідач, в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому відповідач виходить з того, що податкові накладні оформлені з дефектами: у графі «особа (платник податку) - покупець» замість правильної назви позивача «Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійський житлокомунсервіс» зазначено неправильну назву - «КП «Жилкоммунсервис».
За результатами адміністративного оскарження з метою доведення до платника нових строків сплати податкових зобов'язань відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0000041801/1 та від 23.12.2010 № 0000041801/2.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів, робіт та послуг необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.
За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише дефектами в первинних документах, які за своєю суттю фактично є технічними помилками та не позбавляють можливості ідентифікувати господарські операції та їх учасників.
Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.
Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ «Солтек С», в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: заявки на придбання матеріальних цінностей від 17.03.2010 та від 26.03.2010, платіжні доручення, виписки з розрахункового рахунку позивача, накладні, звіт про рух матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних. На підставі договору підряду від 01.03.2010, актів виконаних робіт та інших первинних документів судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що придбані товари позивачем були використані в господарській діяльності, а саме використані при ремонті систем водовідведення і водопостачання у гуртожитках, що знаходяться на балансі позивача.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун