02.03.2015р. м. Київ К/9991/67812/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011
у справі № 2а-9977/10/2070
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 04.06.2010 № 0000021801/0, від 23.06.2010 № 0000021801/1 та від 28.07.2010 № 0000021801/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 17342,51 грн., в т.ч.11561,67 грн. основного платежу та 5780,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ДПІ у Балаклійському районі Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 128 Конституції України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97 ВР, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2010 № 0000021801/0 та складеними за результатами його оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2010 № 0000021801/1 та від 28.07.2010 № 0000021801/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11561,67 грн. основного платежу та в сумі 5780,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 28.05.2010 № 1805/18 006/00293060, про порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у включенні до складу податкового кредиту за січень 2009 року податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням ВАТ «Балцем» (правонаступником якого є ВАТ «Євроцемент-Україна») у ТОВ «Хардизель» за договором підряду від 04.06.2008 № 111/04-08 робіт з монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази.
Відповідач вважає, що сторони, укладаючи вказані договори, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування доходів.
Свою позицію відповідач обґрунтовує відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт з монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази, зокрема перебування працівників на території, проведення інструктажу з техніки безпеки тощо. При цьому податковий орган виходить з того, що такі роботи мали б виконувались ТОВ «Релан» на підставі субпідрядних договірних відносин з ТОВ «Хардизель» відповідно до договору від 07.10.2008 № 35. Крім того, відповідач посилається на висновки, зафіксовані ДПІ у Комінтернівському районі в акті перевірки ТОВ «Хардизель» від 03.03.2010 № 413/18-012/25186112, згідно з якими договір від 07.10.2008 № 35 є нікчемним.
Враховуючи викладене, а також керуючись даними бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», на підставі яких виявлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Євроцемент-Україна» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Хардизель», податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між вказаними контрагентами.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.
За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.
Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування або протиправно отримати певні податкові вигоди.
Судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (податкових накладних, платіжних доручень, актів прийому виконаних робіт, кошторису, журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників ТОВ «Хардизель», розрахунку вартості робіт), складених за наслідками здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Хардизель» робіт з монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази, достовірно встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер, товар придбано позивачем у межах господарської діяльності.
Укладення між ТОВ «Хардизель» та ТОВ «Релан» договору підряду від 07.10.2008 № 35 є окремим договором, виконанням якого не пов'язано з договором від 04.06.2008 № 111/04-08 між ТОВ «Хардизель» та ВАТ «Балцем», правонаступником якого є ВАТ «Євроцемент-Україна». ТОВ «Релан» не виступав субпідрядником, який би зобов'язаний був виконати роботи для ВАТ «Балцем», правонаступником якого є «Євроцемент-Україна».
Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчиненого позивачем правочину, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні такого правочину мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Відповідачем при вирішенні справи в судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентом договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями контрагента при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун