14 квітня 2015 року м. Київ К/800/66596/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р.
у справі № 804/5284/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра»
до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» (далі - позивач, ТОВ «Астра») звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Верхньодніпровська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 19.12.2012 року № 0000382220 та № 0000392220.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Верхньодніпровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Астра», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Астра» з питань господарських відносин з платниками податків ТОВ «Леюл» та ТОВ «Аватар К» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2012 року № 265/22-2/13471936.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства у сумі 641 728 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 233 355,76 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000392220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафної санкції у сумі 641 729,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року. № 0000382220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції у сумі 233 356,76 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Леюл» (постачальником) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки № 5/2010 від 05.01.2010 р., за умовами якого позивач придбавав у даного підприємства у лютому 2011 року комплектуючі до холодильного обладнання в асортименті та у кількості, зазначеному у товарних накладних, умови поставки визначені договором - транспортом продавця.
Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.
Також 06.01.2010 року між ТОВ «Аватар К» (постачальником) та позивачем (покупцем) був укладений договір поставки № 2, за умовами якого позивач як покупець у лютому 2011р. придбав у постачальника комплектуючі до холодильного обладнання в асортименті і кількості, зазначеному у товарних накладних, умови поставки визначені - транспортом продавця.
Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Леюл» та ТОВ «Аватар К», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.
Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов