14.04.2015 р. Справа №914/915/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Новий Калинів Самбірського району Львівської області
про стягнення штрафних санкцій.
За участю представників сторін:
від позивача: Пронюк В.Я. - головний юрисконсульт (довіреність №14-182 від 15.07.2014р.);
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням представника позивача технічна фіксація судового процесу не проводилася.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення пені у розмірі 4434грн. 17коп.; 7% штрафу в розмірі 7689грн. 88коп.; інфляційних втрат у розмірі 1041грн. 27коп. та 3% річних в розмірі 886грн. 83коп.
Ухвалою суду від 23.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.04.2015р.
В судове засідання 14.04.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.
В судове засідання 14.04.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8146400038795. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 14.04.2015р. не поступало.
Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:
28.09.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (покупець) укладено договір №12/767-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - договір), згідно до умов (п.1.1. договору) якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору. Продавець передає покупцеві з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. газ, обсягом до 315тис. куб.м. у тому числі по місяцях кварталів: жовтень - 35тис. куб.м., листопад - 70тис. куб.м., грудень - 210тис. куб.м. (п.2.1. договору).
Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач протягом жовтня-грудня 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 538632грн. 35коп. (з ПДВ), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а саме: актом приймання-передачі від 27.11.2012р. за жовтень передано 36,697тис. куб.м. газу на загальну суму 48043грн. 70коп. (з ПДВ); актом приймання-передачі від 30.11.2012р. за листопад передано 145,040тис. куб.м. газу на загальну суму 189886грн. 36коп. (з ПДВ); актом приймання-передачі від 31.12.2012р. за грудень передано 229,684тис. куб.м. газу на загальну суму 300702грн. 29коп. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем, за період з жовтня по грудень 2012 року виконав у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується позивачем. Проте, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за природний газ, встановлених договором.
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.
Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
За умовами ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з вимогами п.7.2. договору позивач по кожному акту приймання-передачі газу за період з 14.12.2012р. по 31.01.2013р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 4434грн. 17коп., а також позивач нарахував 7% штрафу у розмірі 7689грн. 88коп. (розрахунки наявні в матеріалах справи).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу по кожному акту приймання-передачі газу інфляційні втрати у розмірі 1041грн. 27коп. за період з грудня 2012 року по січень 2013 року та 3% річних в розмірі 886грн. 83коп. за період з 14.12.2012р. по 31.01.2013р. (розрахунки наявні в матеріалах справи).
Проте, згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відтак, нарахування пені повинно обчислюватися з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За умовами ч.5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, прострочення строку у такому випадку починає свій обрахунок із наступного за цим робочим днем.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тому, з огляду на дані обставини безпідставним є нарахування позивача, без дотримання положень ч.5 ст.254 ЦК України, тобто починаючи нарахування із останнього дня строку в який відповідач мав оплатити за отриманий товар. В перерахунку підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4093грн. 88коп. та 3%річних в розмірі 819грн. 79коп. В іншій частині пені у розмірі 340грн. 29коп. та 3% річних в розмірі 67грн. 04коп. належить відмовити.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано.
Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення пені у розмірі 4093грн. 88коп., 7% штрафу в розмірі 7689грн. 88коп., інфляційних втрат у розмірі 1041грн. 27коп. та 3% річних в розмірі 819грн. 79коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.
Судові витрати необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (81464, Львівська область, Самбірський район, м.Новий Калинів, площа Авіації, буд.24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31164710) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 4093грн. 88коп. - пені, 7689грн. 88коп. - 7% штрафу, 1041грн. 27коп. - інфляційних втрат, 819грн. 79коп. - 3% річних та 1774грн. 04коп. - судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Іванчук С.В.
Повне рішення складено 17.04.2015р.