"15" квітня 2015 р.Справа № 916/726/15-г
за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України";
до відповідача: Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт" ;
про стягнення 347333,71 грн.;
Суддя Горячук Н.О.
Представники:
Від позивача: за дов. Скворцова О.В.;
Від відповідача: за дов. Чернишева А.О.;
В засіданні суду від 08.04.2015р. було оголошено перерву по 15.04.2015р. відповідно до ст.77 ГПК України.
Суть спору: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт" заборгованості за договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №72-П-ІЛФ-14/98-О від 07.04.2014р. у сумі 347333,71грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 зазначеного наказу встановлено, що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.
07.04.2014р. між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" (Іллічівська філія Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" адміністрація Іллічівського морського порту)(позивач, Власник) та Державним підприємством „Іллічівський морський торгівельний порт" (відповідач, Сервітуарій, ДП „ІМТП") укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №72-П-ІЛФ-14/98-О (далі договір) за яким Власник, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованим в акваторії Іллічівського морського порту, а саме причал №26 паром РО-РО, довжиною 210,00п.м., архівний номер паспорту 85326, розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Північна, 4-Б та причал №27 паром, РО-РО, довжиною 210,00п.м., архівний номер паспорту 85327, розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Північна, 4-Б.
Право користування Сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами Сервітуарія. Строк Сервітуту - з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. (п.1.2., 1.4. договору).
Плата за сервітут на рік становить за причал №26 - 365068,20грн., за причал №27 - 188059,20грн. (п.2.1. договору).
Оплата сервітуту здійснюється не пізніше 31.01.2015р. на підставі рахунків Власника, що направляються Сервітуарію до восьмого числа місяця наступного за звітним (п.2.5. договору).
Крім того, пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору передбачено, що Сервітуарій зобов'язаний своєчасно і на умовах цього договору сплатити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом. Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 цього договору. Власник зобов'язаний надати на умовах цього договору Сервітуарію обмежене право користування причалом, визначеним п. 1.1 договору.
За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п. 4.1 договору).
Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 01.01.2014р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до 31.01.2015р., але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).
На виконання умов договору, із урахуванням суми плати за сервітут за січень - липень 2014р., узгодженими позивачем та відповідачем у додатку №1 до договору, з урахуванням відсутності повідомлень Сервітуарія, передбачених п.2.4. договору, Позивачем щомісяця виставлялись відповідачу рахунки на загальну суму 663752,90грн., а саме рахунки №8711 від 07.04.2014р., №12272 від 31.05.2014р., №14107 від 30.06.2014р., №17211 від 31.07.2014р., №20579 від 31.08.2014р., №23373 від 30.09.2014р., №26173 від 31.10.2014р., №28076 від 30.11.2014р., №30725 від 31.12.2014р. (копії в матеріалах справи), які у строк, встановлений п.2.5. договору (до 31.01.2015р.) сплачені відповідачем частково на загальну суму 316419,19грн. згідно платіжних доручень №№45, 46, 47, 48, 49 від 21.01.2015р. та №244 від 26.01.2015р.
Станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість у сумі 347333,71грн. (663752,90грн. (загальна сума рахунків) - 316419,19грн. (часткова оплата рахунків).
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що за період дії договору майнового сервітуту позивачем не були надані документи, що підтверджують реєстрацію права господарського відання на гідротехнічні споруди за Іллічівською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у зв'язку з чим договір майнового сервітуту, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, є неукладеним.
Відповідач стверджує, що з наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що лише 18.06.2014р. позивачем було зареєстровано право господарського відання на гідротехнічні споруди (причали №26,27), право обмеженого користування якими є предметом договору майнового сервітуту від 31.03.2014р. №72-П-ІЛФ-14/98-О. Таким чином, виключно після реєстрації сторонами відповідних речових прав на нерухоме майно відповідачем було здійснено часткову оплату за сервітут.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ст. 403 Цивільного кодексу України).
Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору №72-П-ІЛФ-14/98-О від 07.04.2014р. із урахуванням суми плати за сервітут за січень - липень 2014р., узгодженими позивачем та відповідачем у додатку №1 до договору, з урахуванням відсутності повідомлень Сервітуарія, передбачених п.2.4. договору, Позивачем щомісяця виставлялись відповідачу рахунки на загальну суму 663752,90грн., а саме рахунки №8711 від 07.04.2014р., №12272 від 31.05.2014р., №14107 від 30.06.2014р., №17211 від 31.07.2014р., №20579 від 31.08.2014р., №23373 від 30.09.2014р., №26173 від 31.10.2014р., №28076 від 30.11.2014р., №30725 від 31.12.2014р. (копії в матеріалах справи), які у строк, встановлений п.2.5. договору (до 31.01.2015р.) сплачені відповідачем частково на загальну суму 316419,19грн. згідно платіжних доручень №№45, 46, 47, 48, 49 від 21.01.2015р. та №244 від 26.01.2015р. (копії в матеріалах справи).
Проте, відповідач обов'язок щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених позивачем за користування причалом №26 паром РО-РО, довжиною 210,00п.м., архівний номер паспорту 85326, розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Північна, 4-Б та причалом №27 паром, РО-РО, довжиною 210,00п.м., архівний номер паспорту 85327, розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Північна, 4-Б в повному обсязі не виконав, та на теперішній час у нього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 347333,71грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що договір №72-П-ІЛФ-14/98-О від 07.04.2014р. укладений між сторонами у справі, у встановленому порядку не зареєстровано, в зв'язку з тим, що вимогами діючого законодавства не передбачено обов'язковості державної реєстрації договорів використання майна на умовах сервітуту.
Посилання скаржника на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині державної реєстрації права користування (сервітуту) не спростовують наведеного, а тому не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.
До матеріалів справи долучено Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно до якого за позивачем зареєстровано право господарського відання на причали №№26,27 (гідротехнічна споруда щодо якої відповідачу надано право обмеженого користування, відповідно до договору).
Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Договір №72-П-ІЛФ-14/98-О від 07.04.2014р. відповідно до вимог чинного законодавства, як правочин, є правомірним, оскільки на даний час його недійсність прямо не встановлена законом і не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 22.01.2015р. по справі № 916/940/14, від 10.09.2014р. та по справі №916/944/14.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 347333,71грн.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) 347333/триста сорок сім тисяч триста тридцять три/грн. заборгованості, 6946/девять тисяч дев'ятсот сорок шість/грн. 66коп. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 20 квітня 2015 р.
Суддя Н.О. Горячук