15.04.2015 р. Справа№ 914/534/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Фірма "Львів-Петроль", м.Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ", м. Львів
до відповідача-2: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" м. Львів
до відповідача-3: Товарна біржа "Перша Універсальна" м. Львів
про визнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/9 та застосування наслідків недійсності правочину.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: Гульоватий Ю.В.- представник за довіреністю № 10 від 17.02.2015, Радович О.Б.- представник за довіреністю № 13 від 02.03.2015;
Від відповідача-1: Гевко А.В. - представник за довіреністю від 21.01.2015р.
Від відповідача-2: Вовк Б.О. - представник КА 268585 виданий Франківським РВ УМВС України у Львівській області, 16.09.1996р.
Від відповідача-3: не з'явився.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма "Львів-Петроль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" (відповідач-1), Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" (відповідач - 2) та Товарної біржі "Перша Універсальна" (відповідач - 3) про визнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/9 та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвалою суду від 18.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 02.03.2015р.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
В позовній заяві позивач просить визнати недійсним (встановити факт нікчемності) Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» № 28 -LV/09 від 23.06.2009р., укладеного між ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми»та ДП ДАК «Хліб Уураїни» «Львівський комбінат хлібпродуктів», з моменту його вчинення. Застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» № 28 -LV/09 від 23.06.2009р., у вигляді: скасування державної реєстрацуії речових прав на нерухоме майно, шляхом скасування: записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТзОВ «ТД «Геосистеми»на будівлі та їх частини, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Лемківська, 9, а саме на: частину будівлі (складу) (літ. Е-5); будівлю млину (літ. Є-5); будівлю пожежного депо (літ. В-1); будівля насосної (літ. И-1).
16.03.2015р. відповідачем-1 подано заяву про застосування строків позовної давності (вх.№ 11143/15) та відзив на позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину з додатками згідно переліку (вх.№ 11145/15).
25.03.2015р. позивачем подано клопотання (вх.№12552/15) про доручення до матеріалів справи документів згідно переліку в підтвердження обставин справи.
27.03.2015р. відповідачем-1 подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву з додатками згідно переліку (вх.№12968/15).
30.03.2015р. відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину з додатками згідно переліку (вх.№13214/15).
В судовому засідання 15.04.2015р. представники позивача позовні вимоги підтримують з підстав зазначених в позовній заяві. Також подали письмові пояснення (клопотання) на відзив відповідача -1 та на заяву про застосування строків позовної давності. Просять відмовити у задоволенні відзиву відповідача-1 та заяви про застосування позовної давності.
В судовому засіданні 15.04.2015р. представник відповідача-1 проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 11145/15 від 16.03.2015р.) та додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (вх. №12968/15 від 27.03.2015р.). Підтримує подану ним заяву про застосування строків позовної давності (вх.№ 11143/15 від 16.03.2015р.).
В судовому засіданні 15.04.2015р. представник відповідача-2 проти заявлених позовних вимог заперечує повністю з підстав зазначених у відзиві (вх. №13214/15 від 30.03.2015р.). Просить в позові відмовити повністю.
Відповідач -3 в черговий раз у судове засідання 15.04.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача-3 від 26.02.2015 року №20170210 станом на 17.02.2015 року місцезнаходженням відповідача-3 у справі є адреса: 79058, Львівська область, м. Львів, вул. Газова, буд. 36, кв. 1 (Витяг з ЄДРЮО та ФОП у справі), поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням терміну зберігання» (докази в матеріалах справи). Ухвали суду від 02.03.2015р., від 16.03.2015р. та від 30.03.2015р. про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за належною адресою.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача-3 про час та місце судового засідання.
Відповідач-3 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
У зв'язку з тим, що відповідачем-3 не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 15.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.
23.06.2009 між ТзОВ «ТД «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» за результатами аукціону з продажу майна ДАК «Хліб України», що перебуває в господарському віданні ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.
В подальшому, як зазначено у відзиві на позовну заяву відповідачем - 1, та слідує з рішення господарського суду Львівської області від 25.09.09 у справі №5/193 ТзОВ «ТД «Геосистеми» звернулося до господарського суду з позовом до ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» та Товарної біржі «Перша універсальна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДАК «Хліб України» про визнання договору дійсним та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема позивач просив визнати дійсним договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млина літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв. дійсним та визнати право власності ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млина літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у цій справі, позов задоволено повністю, визнано договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ «В-1»площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5»площею 2134,7 м. кв. дійсним, визнано право власності ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ «В-1»площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5»площею 2134,7 м. кв.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі № 5/193, оскільки скаржник вважає, що висновки, викладені в оскарженому рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржене рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке зачіпає законні права та інтереси ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» та прийняте без його відома і участі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193, зазначене вище рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2010 року у справі №5/193 касаційну скаргу ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193 без змін.
При цьому Вищий господарський суд зазначив, що шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна"від 23.06.2009р. сторони тим самим погодили усі істотні умови майбутнього нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу майна, так як сторони досягнули згоди щодо предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна, погодили ціну договору, порядок проведення розрахунків та приймання-передачі майна. Дану обставину підтверджує і те, що 08.07.2009р. між Позивачем і Відповідачем 1 укладено додаткову угоду №1, та додаток від 08.09.2009р. про зміну порядку розрахунків за придбаний об'єкт. Позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснив повну оплату вартості об'єкту аукціону, що сторонами не заперечується та підтверджується відповідними платіжними документами (квитанція № 7418 від 13.06.2009р. про сплату гарантійного та ліцензійного збору за проведення аукціону, платіжне доручення № 47 від 22 вересня 2009р. про сплату вартості придбаного майна на аукціоні).
Також зазначено, що колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що господарський суд при розгляді справи № 5/193 не приймав рішення щодо прав та обов'язків безпосередньо скаржника -ЗАТ "Фірма "ЛЬВІВ-ПЕТРОЛЬ". Земельні відносини між скаржником та сторонами у справі не є предметом спору у даній справі.
У прохальній частині позову позивач - ПАТ «Фірма»Львів - Петроль» просить суд ухвалити рішення про визнання недійсним (встановити факт нікчемності) договору купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша універсальна» №28 - LV /09 від 23.06.2009 між ТзОВ «ТД «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП», укладеного між ТзОВ «ТД «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» з моменту його вчинення та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, шляхом скасування записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТзОВ «ТД «Геосистеми»на будівлі та їх частини, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Лемківська, 9, а саме на: частину будівлі (складу) (літ. Е-5); будівлю млину (літ. Є-5); будівлю пожежного депо (літ. В-1); будівля насосної (літ. И-1).
У клопотанні (вх. №12552/15 від 15.03.2015р.) позивач надав ряд документів, зокрема: Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про вилучення з користування Львівського комбінату хлібопродуктів Млинзаводу №2 земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №300 від 01.07.1999р., Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про погодження Львівському комунальному підприємству "Ратуша-сервіс" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №719 від 20.07.2000р., рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.12.2000р. № 700, ., рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.04.2001р. № 151, ухвалу Львівської міської ради від 15.04.2004 року №1231 «Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах», ухвалу Львівської міської ради від 01.07.2004 року №1635 «Про вилучення з користування ЛКП «Ратуша - сервіс» земельної ділянки на просп..В.Чорновола - вул..Лемківській у м. Львові», судові рішення: постанову господарського суду Львівської області від 13.03.2007 року у справі №1/1095 - 20/238 А, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року, рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2007 року у справі №1/1120-26/396 за позовом ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» до Львівської міської ради про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2008 року та постанову Вищого господарського суду України від 11.11.2009 року у цій справі.
У додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (вх..№12968/15 від 27.03.15) відповідач -1 надав судові рішення, а саме: рішення господарського суду м.Києва від 29.10.2013 у справі №32/558-57/241-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" до відповідача 1 - Державної акціонерної компанії "Хліб України"; відповідача 2 - Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Львівський комбінат хлібопродуктів"; відповідача 3 - Львівської міської ради, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про вилучення з користування Львівського комбінату хлібопродуктів Млинзаводу №2 земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №300 від 01.07.1999р. та Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про погодження Львівському комунальному підприємству "Ратуша-сервіс" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №719 від 20.07.2000р. Також визнано протиправною та скасувано Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про погодження ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Лемківській, 9 у м. Львові" №1860 від 29.05.2008р. та Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про затвердження ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Лемківській, 9" №2815 від 09.07.2009р. Визнано правокористування (оренди) ТОВ «Торговий дім «ГЕОСИСТЕМИ» земельною ділянкою загальною площею 1,4804 га, що розташовано в м. Львові по вул. Лемківській, 9.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 січня 2014 року у цій справі рішення господарського суду м. Києва залишено без змін. Ухвалами Вищого господарського суду України від 05 березня 2014 року, 09 квітня 2014 року, 01 липня 2014 року та 09 вересня 2014 року касаційні скарги ПАТ «Фірма» Львів - Петроль» повернуто скаржнику без розгляду.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Крім цього, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права так і обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Пунктом 4 статті 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (стаття 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (стаття 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 ЦК України).
Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
З аналізу позовної заяви слідує, що підставою визнання договору недійсним позивач вказує на його вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно ч.3 цієї ж статті У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 3.7.
Пунктом 3.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;
приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;
виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;
незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами намір сторін (сторони), що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п.2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
З цього приводу суд наголошує на правову позицію Вищого господарського суду України, зазначену у постанові від 07 липня 2010 року у справі №5/193 за касаційною скаргою ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль», що залишена без задоволення, на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193, а саме, що «господарський суд при розгляді справи № 5/193 не приймав рішення щодо прав та обов'язків безпосередньо скаржника -ЗАТ "Фірма «Львів - Петроль». Земельні відносини між скаржником та сторонами у справі не є предметом спору у даній справі».
У зв'язку з цим, суд критично оцінює подані позивачем докази та документи, судові рішення у даній справі на підтвердження своєї правової позиції, які торкаються земельних питань, оскільки вони не є предметом позову і, відповідно, спору між сторонами.
Даний Акт контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 03.06.2010р. № 07-26/21 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності містить інформацію про окремі порушення, виявлені не ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» за період з 01.01.2001р. по 31.03.2010р. Наявна у Акті інформація потребує доказуванню уповноваженою стороною, у випадку порушення її прав та законних інтересів, у даному випадку позивачених, при укладені договору купівлі-продажу. Належних та допустимим доказів порушення прав позивачем не надано.
Суд констатує, що у справі № 5/193 рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193 та постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2010 року у справі №5/193, визнано договір купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ «В-1»площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5»площею 2134,7 м. кв. дійсним та визнано право власності ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ «В-1»площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5»площею 2134,7 м. кв.
Зазначені підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, були предметом огляду судами у зазначених вище судових рішеннях.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ «В-1»площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5»площею 2134,7 м. кв. порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Обов'язковою умовою визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладення прав та законних інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту даного порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову (правовий висновок ВСУ у справ №6-94цс13)
З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним (встановлені факту нікчемності) договору купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша універсальна» №28 - LV /09 від 23.06.2009 між ТзОВ «ТД «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП», укладеного між ТзОВ «ТД «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП».
Враховуючи ту обставину, що суд відмовив у визнанні недійсним правочину, то відповідно відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину (ст. 216 ЦК України). При цьому суд зазначає, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню у спосіб, визначений ст. 208 ГК України, ст. 216 ЦК України.
При цьому суд зазначає, що зазначені у прохальній частині позовної заяви наслідки недійсності правочину не визначені нормами чинного законодавства у такий спосіб. Крім цього наслідки недійсності можуть застосовуватися стосовно сторін договору (п.2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
Отже, у вимозі про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, шляхом скасування записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТзОВ «ТД «Геосистеми»на будівлі та їх частини, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Лемківська, 9, слід відмовити.
Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. З цього приводу суд зазначає таке.
Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.
З аналізу матеріалів справи слідує, що позивач довідався про порушення свого права у 2009 році.
Так, як слідує з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. подано ЗАТ «Фірма «Львів - Петроль» 22.10.2009 року.
Таким чином, з цього часу позивач знав про існування договору купівлі - продажу, і відповідно починається перебіг строку позовної давності. На момент звернення до суду, строк позовної давності пропущений, що є підставою для відмови в позові (ст. 257 ЦК України). Доказів іншого позивачем не надано.
З врахуванням наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне текст рішення складено та підписано 17.04.2015р.
Суддя Коссак С.М.