08 квітня 2015 року Справа № 915/1162/14
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.Ю.,
представника позивача: Данилової К.Ю. - дов. б/н від 20.06.2012,
представника відповідача: Ухової К.Е. - дов. №2 від 05.01.2015,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд ЛТД»
(54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20/4)
до відповідача: Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Вікритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (філія «Казанківський райавтодор»)
(54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової 2-А)
про: стягнення 10185,10 грн. - 3% річних та 1160,49 грн. збитків від інфляції, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Казанківський райавтодор» 10185,10 грн. - 3% річних та 1160,49 грн. збитків від інфляції, у зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі заборгованості за поставлений товар за договором поставки №16-3/10/08 від 16.10.2008.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору поставки №16-3/10/08 від 16.10.2008 відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. У зв'язку з цим рішенням господарського суду від 24.04.2012 по справі №5016/3388/2011 з відповідача було стягнуто на користь позивача 159230,12 грн. основного боргу, 26697,05 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по червень 2011 року, 8670,51 грн. - 3% річних (за період з 20.08.2009 по 07.10.2011), 1952,30 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили 24.07.2012, і саме з цієї дати вся сума зобов'язання за ним набула природи грошового зобов'язання та збільшилась до 196785,98 грн. В період з липня 2012 року по січень 2014 року відповідач здійснював погашення заборгованості, яка остаточно була погашена 22.01.2014. Таким чином, для наступних розрахунків розмір грошового зобов'язання відповідача визначено позивачем з урахуванням його збільшення шляхом винесення рішення господарським судом та зменшення в результаті часткових оплат. Виходячи з викладеного, 3% річних із суми збільшеного грошового зобов'язання нараховані позивачем за період 08.10.2011 по 22.01.2014, а збитки від інфляції за період з жовтня 2011 року по січень 2014 року.
Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.49,50), просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на намагання позивача здійснити подвійне стягнення плати за користування відповідачем утримуваними коштами всупереч ст.61 Конституції України.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову
У судовому засіданні 08.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
16.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд ЛТД» (позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Казанківський райавтодор» (відповідач у справі) укладений Договір поставки №16-3/10/08, за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти, кількість, асортимент та ціна яких визначається в Додатках, які є невід'ємними частинами договору, та на умовах, викладених у договорі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, ТОВ «Новотрейд ЛТД» звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Казанківський райавтодор» 159230,12 грн. основного боргу, 26697,05 грн. збитків від інфляції та 8670,51 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.04.2012 по справі №5016/3388/2011 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 рішення першої інстанції залишено без змін.
На підставі рішення господарського суду Миколаївської області у справі №5016/3388/2011 було видано судовий наказ, за яким органом ДВС відкрито виконавче провадження, в межах якого відповідачем здійснювались наступні платежі в погашення боргу: 30.07.2012 - 2222,64 грн., 05.10.2012 - 8548,69 грн., 30.01.2013 - 6917,29 грн., 27.03.2013 - 10000,0 грн., 26.04.2013 - 5000,0 грн., 21.05.2013 - 5000,0 грн., 03.07.2013 - 5000,0 грн., 29.07.2013 - 5000,0 грн., 08.10.2013 - 139097,36 грн., 03.01.2014 - 5000,0 грн., 08.01.2014 - 55,6 грн., 22.01.2014 виконано повний розрахунок у сумі 4944,40 грн.
ТОВ «Новотрейд ЛТД» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Казанківський райавтодор» 3% річних із суми збільшеного грошового зобов'язання нараховані позивачем за період з 08.10.2011 по 22.01.2014 у сумі 10185,10 грн. та збитки від інфляції за період з жовтня 2011 року по січень 2014 року у сумі 1160,49 грн.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 196785,98 грн. встановлено господарським судом по справі №5016/3388/2011. Позивач також вважає, що внаслідок ухвалення судового рішення та набрання ним з 24.07.2012 законної сили, сума у розмірі 196785,98 грн. була трансформована у грошове зобов'язання, невиконання якого допускає можливість застосування до відповідача вимог частини 2 статті 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.04.2012 по справі №5016/3388/2011 встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по Договору поставки №16-3/10/08 від 16.10.2008 у сумі 159230,12 грн. та були задоволені вимоги ТОВ «Новотрейд ЛТД» про стягнення з відповідача 159230,12 грн. основного боргу, 26697,05 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по червень 2011 року, 8670,51 грн. - 3% річних (за період з 20.08.2009 по 07.10.2011), а також стягнуті з відповідача 1952,30 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення ч.2 ст.625 ЦК України, застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме: прострочення виконання зобов'язання з оплати грошових коштів по певному господарському зобов'язанню, у даному випадку, договору поставки №16-3/10/08 від 16.10.2008, укладеному між сторонами.
Зазначена позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.01.2012, в якій вказано, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних є способом захисту майнового права кредитора. При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2015 у справі №915/1363/14, в якій зазначено, що аналіз ч.1 ст.509 ЦК України та ч.2 ст.625 ЦК України, дає підстави вважати, що в розумінні статті 625 ЦК України, передбачені частиною другою сплата річних та інфляції, в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання є самостійною формою цивільно-правової відповідальності, і відповідно, вони не можуть вважатися грошовим зобов'язанням.
Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми, проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач без дотримання черговості визначеної ст.534 ЦК України, здійснює зарахування часткових оплат.
Суд, з урахуванням черговості погашення вимог визначеної ст.534 ЦК України, дійшов висновку, що платежами від 30.07.2012, 05.10.2012, 30.01.2013, 27.03.2013, 26.04.2013 та 21.05.2013 відповідач погасив 26697,05 грн. збитків від інфляції, 8670,51 грн. - 3% річних, 1952,30 грн. держмита, 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та частково 132,76 грн. основного боргу.
Платежі від 03.07.2013, 29.07.2013, 08.10.2013, 03.01.2014, 08.01.2014 та 22.01.2014 були спрямовані на погашення основного боргу.
Так, після сплати 21.05.2013 залишок основного боргу з 22.05.2013 склав 159097,36 грн.; після сплати 03.07.2013 грошових коштів у сумі 5000,0 грн. залишок основного боргу з 04.07.2013 склав 154097,36 грн.; після сплати 29.07.2013 грошових коштів у сумі 5000,0 грн. залишок основного боргу з 30.07.2013 склав 149097,36 грн.; після сплати 08.10.2013 грошових коштів у сумі 139097,36 грн. залишок основного боргу з 09.10.2013 склав 10000,0 грн.; після сплати 03.01.2014 грошових коштів у сумі 5000,0 грн. залишок основного боргу з 04.01.2014 склав 5000,0 грн.; після сплати 08.01.2014 грошових коштів у сумі 55,6 грн. залишок основного боргу з 09.01.2014 склав 4944,40 грн., 22.01.2014 виконано повний розрахунок у сумі 4944,40 грн.
Таким чином, правомірним є нарахування позивачем 3% річних за період з 08.10.2011 по 22.01.2014 лише на суму основного боргу відповідача з урахуванням поступового погашення заборгованості та з дотриманням черговості визначеної ст.534 ЦК України.
Розмір 3% річних уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку.
- за період з 08.10.2011 по 21.05.2013 (592 дн.) 3% річних від суми боргу 159230,12 грн. становить 7747,75 грн.;
- за період з 22.05.2013 по 03.07.2013 (43 дн.) 3% річних від суми боргу 159097,36 грн. становить 562,29 грн.;
- за період з 04.07.2013 по 29.07.2013 (26 дн.) 3% річних від суми боргу 154097,36 грн. становить 329,30 грн.;
- за період з 30.07.2013 по 08.10.2013 (71 дн.) 3% річних від суми боргу 149097,36 грн. становить 870,08 грн.;
- за період з 09.10.2013 по 03.01.2014 (87 дн.) 3% річних від суми боргу 10000,00 грн. становить 71,51 грн.;
- за період з 04.01.2014 по 08.01.2014 (5 дн.) 3% річних від суми боргу 5000,00 грн. становить 2,05 грн.;
- за період з 09.01.2014 по 22.01.2014 (14 дн.) 3% річних від суми боргу 4944,4 грн. становить 5,69 грн.;
Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 9588,67 грн.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції збитки від інфляції за період з жовтня 2011 року по січень 2014 року у сумі 1160,49 грн.
Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України
від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р.
Стосовно збитків від інфляції нарахованих позивачем за період з жовтня 2011 року по травень 2013 року, слід зазначити, що попередній період нарахування позивачем збитків від інфляції закінчився червнем 2011 року (згідно рішення суду по справі №5016/3388/2011). Оскільки, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України збитки від інфляції підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора, то місяць, з якого мають нараховуватись збитки від інфляції - це липень 2011 року.
Судом розрахунок збитків від інфляції уточнено з урахуванням обставин, викладених вище.
Так, за період з липня 2011 року по травень 2013 року збитки від інфляції від суми основного боргу 159230,12 грн. відсутні, оскільки за вказаний період індекс інфляції був менше одиниці.
Після сплати 21.05.2013 частини боргу, залишок основного богу складав 159097,36 грн.; за червень 2013 року збитки від інфляції відсутні, оскільки за вказаний період індекс інфляції дорівнював одиниці.
Після сплати 03.07.2013 частини боргу, залишок основного богу складав 154097,36 грн.; за липень 2013 року збитки від інфляції відсутні, оскільки за вказаний період індекс інфляції був менше одиниці.
Після сплати 29.07.2013 частини боргу, залишок основного богу складав 149097,36 грн.; за серпень - вересень 2013 року збитки від інфляції відсутні, оскільки за вказаний період індекс інфляції був менше одиниці.
Після сплати 08.10.2013 частини боргу, залишок основного богу складав 10000,0 грн. Інфляційні нарахування здійснюються за період з жовтня по грудень 2013 року; індекс інфляції за цей період склав 101,10%, тому збитки від інфляції за вказаний період становитимуть 110,0 грн. (10000,0 х 101,10%, - 10000,0).
Після сплати 03.01.2014 та 08.01.2014 частини боргу, залишок основного богу складав 4944,40 грн. Інфляційні нарахування здійснюються за період з жовтня по грудень 2013 року; індекс інфляції за цей період склав 100,2%, тому збитки від інфляції за вказаний період становитимуть 9,89 грн. (4944,40 х 100,2%, - 4944,40).
Таким чином, загальна сума збитків від інфляції, яка підлягає стягненню становить 119,89 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Казанківський райавтодор», 54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової 2-А (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд ЛТД», 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20/4 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 34889044) 9588,67 грн. - 3% річних, 119,89 грн. збитків від інфляції та 1563,36 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.В. Мавродієва
Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України
та підписана суддею 14 квітня 2015 року.