15.04.15р. Справа № 904/1516/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХЕЛЕКТРО", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 164 858,22 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Новіков М.О, довіреність № 14/1 від 05.01.2015 року, представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви № б/н від 23.03.2015 року про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у сумі 164 858,22 грн., з яких: 161 336,19 грн. - основна сума боргу, 3 522,03 грн. - пеня. Судовий збір у сумі 5 624,09 грн. позивач просить покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на підставі договору поставки № 3777-08 від 25.06.2014 року та специфікації № 1 від 25.06.2014 року було поставлено, а відповідачем прийнято товар (установка компенсації реактивної потужності АККМ-6,3-450-50-КРТ-23 праве виконання; установка компенсації реактивної потужності АККМ-6,3-450-50-КРТ-23 ліве виконання) на загальну суму 387 820,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 118 від 24.11.2014 року (а.с. 20 том 1). Сплачена відповідачем 17.03.2015 року сума коштів за отриманий товар складає 116 346,24 грн. у зв'язку з чим станом на 23.03.2015 року його заборгованість складає 161 336,19 грн. (387820,80 - 116 346,24 = 161 336,19).
Заявлена до стягнення пеня у сумі 3 522,03 грн. розрахована позивачем за період з 26.12.2014 року по 20.02.2015 року із суми заборгованості 154 482,97 грн. (а.с. 72 том 1).
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на третейське застереження у пункті 9.2. договору, просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 58 том 1).
У судовому засіданні 15.04.2015 року представник відповідача підтримав правову позицію щодо розгляду справи у третейському суді, а також заявив усне клопотання про припинення провадження у справі згідно з пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що між сторонами укладено третейську угоду і даний спір не підлягає розгляду господарським судом (а.с. 85 том 1).
У поданих 15.04.2015 року до суду письмових поясненнях позивач заперечує проти припинення провадження у справі та просить розглянути справу по суті. Також зазначає, що звернення до третейського суду за наявності третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин або третейського застереження, є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд. При цьому посилається на судового практику Вищого господарського суду України, відображену у постановах від 09.04.2013 року у справі № 5023/6007/12, від 12.08.2014 року у справі № 918/541/13, від 13.08.2014 року у справі № 910/5654/14, від 02.12.2014 року у справі № 908/1009/14 (а.с. 76-77 том 1).
У судове засідання 15.04.2015 року представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.02.2015 року (а.с. 66 том 1).
З огляду на викладене неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Встановлені обставини у справі дозволяють дійти висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі.
Так, згідно пунктом 9.2. укладеного сторонами договору, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, визнання недійсним не будуть врегульовані шляхом переговорів, то їх розгляд буде здійснюватися Постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду. Ідентифікаційний код 34340324, місце знаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію № 14-тс від 30.05.2006 року. Регламент суду розміщений на сайті: http://www.rpgua.com. Рішення третейського суду є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає виконанню у строк, визначений в рішенні суду.
Підтвердженням правоздатності Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а) є наявний в матеріалах справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2015 року та витяг з веб-сайту Обласного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області станом на 15.04.2015 року (а.с. 78-80, 81-83 том 1).
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
За змістом статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.
Наведені норми чітко визначають підвідомчість справ третейським судам і встановлюють певні винятки, які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.
Згідно з частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсним актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
Рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
За частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (частини 6, 9 статті 12 Закону України "Про третейські суди").
Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню - з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду (яка є чинною та не визнавалася недійсною) наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту п'ятого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, що відповідає правовій позиції, викладеній у пункту 4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Відповідач у справі наполягає на вирішенні спору між сторонами саме третейським судом відповідно до умов укладеного між ними договору.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Викладеним спростовується правова позиція позивача стосовно можливості вирішення спору господарським судом.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.; у погодинному розмірі - 7,29 грн.
З урахуванням ціни позову у сумі 164 858,22 грн. судовий збір повинен складати 3297,16 грн. (164858,22 х 2% = 3297,16). Загальна сума сплаченого позивачем судового збору складає 5 624,10 грн., а саме 2 463,04 грн. за платіжним дорученням № 81 від 20.02.2015 року та 3 161,06 грн. за платіжним дорученням № 166 від 18.03.2015 року (а.с. 6, 70 том 1).
Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 2 326,94 грн. (5624,10 - 3297,16 = 2326,94).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням викладеного, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 326,94 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 3 161,06 грн. відповідно до платіжного доручення № 166 від 18.03.2015 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 70 том 1).
Сплачений судовий збір у сумі 3 297,16 грн. покладається на позивача і поверненню не підлягає з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачені підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону як про одну із підстав для повернення судового збору, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (пункт 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Керуючись Законом України "Про третейські суди", п. 5 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі припинити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 5, кімната 27, ідентифікаційний код 34756263) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 326,94 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 3 161,06 грн. відповідно до платіжного доручення № 166 від 18.03.2015 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 70 том 1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 15.04.2015 року та може бути оскаржена в частині припинення провадження до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя І.І. Колісник