14.04.15р. Справа № 904/10021/14
За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради
до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради
про зобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії
за участю:
Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада
Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Дніпропетровський машинобудівний завод"
Головуючий колегії Юзіков С.Г.
Судді - Бєлік В.Г., Кеся Н.Б.
Представники:
Позивача - Бондаренко В.В., довіреність №9 від 05.01.15р.
Відповідача - Васюта К.С., довіреність №479 від 24.11.14р.
Третьої особи-1 - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Третьої особи-2 - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач просив визнати укладеним на умовах Позивача Договір про постачання теплової енергії № 1083 від 29.10.14р., направлений Відповідачеві у листопаді 2014р., від укладення якого останній ухиляється, з метою несплати за фактично спожиту теплову енергію.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повинен укладати договори на постачання теплової енергії безпосередньо з споживачами, тобто мешканцями кімнат гуртожитку у буд. №80б по просп. Кірова у м. Дніпропетровську і такі договори укладені, а споживачам відкриті особові рахунки.
На заперечення Відповідача Позивач надав пояснення, у яких вказав, що на виконання рішення Дніпропетровської міської ради від 25.12.13 р. № 25/45 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: просп. Кірова, 80б", для подальшого укладання договорів на постачання теплової енергії з мешканцями даного гуртожитку, Позивач звернувся до балансоутримувача гуртожитку - Відповідача про надання достовірної інформації щодо площі гуртожитку. У жовтні 2014р. за №696 Відповідач, як балансоутримувач гуртожитку письмово надав інформацію, у якій зазначив кількість поверхів гуртожитку, площу кожного поверху, кількість, номери кімнат і площу кожної кімнати, а також загальну площу гуртожитку - 3920,2 м2.При укладенні договорів з мешканцями гуртожитку при проведенні розрахунків за опалення враховувалася площа кімнати, зазначена у технічному паспорті гуртожитку і раніше наданої інформації балансоутримувачем. Станом на 26.01.15р., з мешканцями гуртожитку укладено договорів на загальну площу - 2591,4 м2. Решта площі - 1318,1 м2 залишилась не заселеною. Тому, за решту не заселеної площі гуртожитку, до якої надається послуга з теплопостачання повинен сплачувати балансоутримувач, тобто Відповідач. Окрім того, Позивач подає опалення в усі приміщення гуртожитку незалежно від того, уклав споживач договір з підприємством чи ні, оскільки подати тепло у гуртожиток тільки того споживача, який має договірні відносини технічно неможливо. Таким чином, з метою не оплати за фактично спожитої теплової енергії, Відповідач систематично ухиляється від укладання договору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.15р. залучено до участі у справі Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровську міську раду та ПАТ "Дніпропетровський машинобудівний завод".
У зв'язку зі складністю справи та з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, суд призначив колегіальний розгляд справи. Розпорядженням голови господарського суду №89 від 03.03.15р. для розгляду даної справи призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя - Юзіков С.Г., судді - Бєлік В.Г., Кеся Н.Б.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 14.04.15р., Треті особи не з'явились, документи витребувані судом на час розгляду справи господарському суду не надали.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 25/45 від 25.12.13р. "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: просп. Кірова, 80Б", надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста (з укладанням нотаріально посвідченого договору дарування) гуртожитку за адресою: просп. Кірова, 80 Б, який перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", з передачею на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради. Вирішено, зокрема: ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" укласти договори на абонентське обслуговування мешканців гуртожитку з підприємствами міста, які надають відповідні послуги; ПАТ "Дніпрогаз", КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до передачі гуртожитку на баланс КП "Жилсервіс-5" прийняти на баланс відповідні зовнішні інженерні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення.
27.03.14р. ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" передало Відповідачеві на баланс зазначений гуртожиток.
Відповідно до статуту КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, основним предметом діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (купівля-продаж) теплової енергії населенню, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності за укладеними договорами.
У листопаді 2014р. Позивачем з супровідним листом № 4722 від 07.11.14р. направило Відповідачеві два примірники проекту договору № 1083 від 29.10.14р. про постачання теплової енергії, з додатками №1-3 (проект Договору міститься у матеріалах справи).
Проект вказаного Договору підписаний та скріплений печаткою підприємства Позивача.
Відповідач проект Договору отримав, але Договір не уклав.
Позивач вважає, що відповідно до ч.3 ст. 181 ГК України Відповідач повинен повернути один примірник підписаного договору не пізніше 20-ти днів з дня отримання. Однак, Відповідач не надав відповіді на пропозицію Позивача, проект договору, наданий Позивачем не підписав. Протягом опалювального періоду з січня по грудень 2014 р., Відповідачем споживання теплової енергії не припинялося, із заявою про відключення від мереж теплопостачання до Позивача Відповідач не звертався. На теперішній час Відповідач отримує теплову енергію, але не сплачує за неї. У зв'язку з технічними характеристиками централізованого опалення одностороннє повне відключення приміщення гуртожитку за адресою: просп. Кірова,80Б від мережі теплопостачання неможливо.
Систематичне ухилення Відповідача від укладання договору на постачання теплової енергії стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;… У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу". Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, 6 ст. 19 Закону). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07р. № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з п. 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 19 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо запропонований виконавцем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язком споживача.
Відповідно до ч.2 ст.179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
21.07.05р. Постановою Кабінету Міністрів України № 630 "Про правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води" затверджено Типовий договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровської міської ради № 25/45 від 25.12.13р. "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: просп. Кірова,80б", надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста (з укладанням нотаріально посвідченого договору дарування) гуртожитку за адресою: просп. Кірова, 80 Б, який перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", з передачею на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради. Вирішено, зокрема: ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" укласти договори на абонентське обслуговування мешканців гуртожитку з підприємствами міста, які надають відповідні послуги; ПАТ "Дніпрогаз", КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до передачі гуртожитку на баланс КП "Жилсервіс-5" прийняти на баланс відповідні зовнішні інженерні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення.
27.03.14р. ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" передало Відповідачеві на баланс зазначений гуртожиток.
Однак, до теперішнього часу ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" не передало у комунальну власність гуртожиток по просп. Кірова, 80 Б у м. Дніпропетровську. Тобто на даний час гуртожиток перебуває у власності ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод", що підтверджується інформаційною довідкою № 33330899 від 09.02.15р. про відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на власника цього майна.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач наполягає на тому, що не є споживачем послуг Позивача, зворотне не доведено Позивачем.
З урахуванням викладеного, суд не приймає позицію Позивача, що обов'язок укласти з Позивачем спірний Договір покладено на Відповідача, оскільки Відповідач не є власником чи орендарем зазначеного майна, чи споживачем послуг Позивача, тому суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Господарські витрати покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Головуючий колегії С.Г. Юзіков
Суддя В.Г. Бєлік
Суддя Н.Б. Кеся
Рішення підписане__________________