16 квітня 2015 року Справа № 910/9815/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мельник М.М. - дов. від 14.05.14 (був присутній у с.з. 02.04.15); відповідача: Федоренко О.П. - дов. від 19.02.15 (був присутній у с.з. 02.04.15); третьої особи-1: Попович О.М. - дов. від 17.10.14, третьої особи-2: Дорошенко О.С. - дов. від 11.03.15 (була присутня у с.з. 02.04.15); третьої особи-3: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від27.01.15
у справі№910/9815/14
за позовомБлагодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест"
треті особи1. Державна архітектурно-будівельна інспекція України 2. Київська міська рада 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол"
прозобов'язання вчинити певні дії
У судовому засіданні 02.04.15 оголошувалася перерва до 16.04.15.
Благодійна організація "Благодійний фонд "Назарянин" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, що існував до порушення прав зі сторони відповідача та зобов'язання останнього знести (демонтувати) самовільно збудовані відповідачем огорожу та капітальні споруди (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 8 000 000 000691:132:019 на вул. Студентській, 3, в Шевченківському районі м. Києва. Позивач посилався на те, що відповідач, здійснюючи будівництво багатоповерхового будинку на вул. Артема, 84-А, в м. Києві, незаконно звів спірні споруди і паркан на суміжній земельній ділянці на вул. Студентській, 3, в м. Києві, землекористувачем якої є позивач. При цьому, він зазначав, що факт незаконного будівництва вказаних об'єктів підтверджується актом Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 28.01.14. Позивач наголошував на тому, що внаслідок такого будівництва унеможливлюється використання позивачем спірної земельної ділянки. Позов обґрунтований приписами статей 95, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 27 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.14 (судді: Полякова К.В., Бойко Р.В., Паламар П.І.) у позові відмовлено. Суд визнав недоведеним матеріалами справи факт протиправного знаходження на земельній ділянці позивача капітальних споруд і паркану, зведених відповідачем. При цьому суд дійшов висновку про те, що будівництво спірних об'єктів здійснювалося на підставі інвестиційного контракту № 1 від 01.07.09, укладеного з позивачем; що така забудова була погоджена з позивачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.15 (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" усунути перешкоди в користуванні Благодійною організацією "Благодійний фонд "Назарянин" орендованою земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) ТОВ "ТОВ Будінвест" усіх частин (елементів) огорожі та капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), зведених останнім на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:91:132:0019, площею 986 кв.м, на вул. Студентській, 3, в Шевченківському районі м. Києва, упродовж 15 днів з дня набрання постановою законної сили. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці позивача, яка не була відведена для цієї мети і є самочинно збудованими,а тому підлягають знесенню відповідачем. Крім того суд визнав, що строк позовної давності за заявленими вимогами не пропущений.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, з урахуванням пояснень, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статті 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 02.09.99), статей 95, 152 Земельного кодексу України, статей 256, 261, 391 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на непорушенні права позивача на користування спірною земельною ділянкою. Скаржник посилається на те, що згідно з приписами статті 22 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладання договору на право тимчасового користування землею) право користування земельною ділянкою виникало після встановлення її меж в натурі і одержання документа, який підтверджує відповідне право, проте межі спірної земельної ділянки було винесено в натурі лише 20.02.14. Товариство не погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що будівництво спірних об'єктів було самочинним та зазначає, що таке будівництво здійснювалося на підставі інвестиційного контракту №1 від 01.07.09, укладеного з позивачем, який недійсним у встановленому порядку не визнавався; що проект будівництва пройшов комплексну державну експертизу і отримав позитивний висновок; що така забудова була погоджена з позивачем. Скаржник також вказує, що дії Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві щодо проведення перевірки відповідача та притягнення останнього до відповідальності за самовільне будівництво вихідної групи та вентиляційної камери паркінгу були оскаржені у адміністративному суді; що судовими рішеннями у справі №826/3248/14 Окружного адміністративного суду м. Києва було установлено факт здійснення спірного будівництва у відповідності до проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, на думку скаржника, строк позовної давності за заявленими вимогами сплив.
Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами приписів законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 04.03.99 №153/254 між Благодійною організацією "Благодійний Фонд Назарянин" та Київською міською радою 02.09.99 був укладений договір на право тимчасового користування землею. За умовами цього договору позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 986 кв.м, строком на 24 роки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на вул. Студентській, 3, у Шевченківському районі м. Києва. Вказаний договір був зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №91-6-00056; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8 000 000 000:91:132:0019. Суди установили, що земельна ділянка (код 91:132:019), передана позивачеві у користування, межує з земельною ділянкою (код 91:132:036) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" - відповідача, яка розташована у м. Києві, на вул. Артема, 84-А. Відповідачем було здійснено будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці на вул. Артема, 84-А в м. Києві, а також зведені капітальні споруди (венткамера і вхідна група підземного паркінгу) та паркан на суміжній земельній ділянці, орендованій позивачем , на вул. Студентській, 3, в м. Києві. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Благодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин" заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованих відповідачем огорожі та капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), розташованих на земельній ділянці на вул. Студентській, 3, в Шевченківському районі м. Києва. Як на підставу позову позивач посилався на те, що відповідач незаконно звів на орендованій ним земельній ділянці спірні споруди та паркан, і така забудова унеможливлює використання позивачем земельної ділянки. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про обґрунтованість позову та виходив з того, що спірна земельна ділянка не відводилася для таких цілей (будівництво капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу) і паркану); що таке будівництво порушує права позивача. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються передчасними. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до приписів статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном. Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Разом з цим, за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно. В силу приписів статті 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів. Проте, ухвалюючи постанову у справі суд апеляційної інстанції вимог вказаних норм не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, не надав оцінку усім доказам зібраним у справі та доводам сторін, не спростував встановленого судом першої інстанції. Як вже зазначалося позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою шляхом знесення збудованих відповідачем паркану та споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), розташованих на вказаній земельній ділянці. Обмежившись посиланням на те, що спірне будівництво носить характер самочинного, апеляційний господарський суд не дослідив істотні обставини справи щодо протиправності поведінки відповідача, тобто вчинення останнім таких дій, котрі б об'єктивно порушували права позивача і були протиправними. Суд апеляційної інстанції не перевірив у повному обсязі доводи відповідача про те, що забудова земельної ділянки здійснювалася за згодою позивача; що 01.07.09 між позивачем і відповідачем був укладений інвестиційний контракт №1, за умовами якого позивач передав відповідачу в якості інвестиції право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно з проектною документацією, та отримати натомість парко місце у власність і можливість користування вільними гостьовими парко місцями; що відповідачем було розроблено та погоджено проектну документацію, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт (проект будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування на вул. Артема, 84-а, у м. Києві, проект коригування, дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.12.12 №КВ 11412244435 тощо); що лист погодження до ордеру №10102615 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу з встановленням тимчасової огорожі, містить, зокрема, відмітку про надання відповідного погодження з боку Благодійного Фонду "Назарянин", а отже, спірне будівництво (на думку відповідача) не є самочинним і протиправним. Втім, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірені не були. Не були досліджені у повному обсязі і доводи позивача, які наводилися при розгляді спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. Відтак, постанова у справі підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, а касаційна скарга задовольняється частково.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.15 у справі №910/9815/14 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець