Справа № 127/25715/14-ц
Провадження № 2/127/854/15
17.04.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Овсюк Є. М.,
при секретарі - Олійник І.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-
02 грудня 2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Зазначив, що 05.06.2012р. між ним та відповідачем було укладено шлюб. За час перебування у шлюбі з відповідачем ними було спільно набуто різне майно, яке відноситься до спільного майна подружжя. Перелік і вартість даного майна він зазначив в позовній заяві. Спільне життя з дружиною не склалось, 08.09.2014 р. дружина не впустила його до квартири і з того часу кожен раз, коли він намагався увійти до квартири дружина викликає міліцію і стверджує, що нібито він їй погрожує. Зазначене змусило його захищати свої інтереси і просити розділити майно, яке вони придбали за спільні кошти під час сімейного життя.
Спільно нажите майно оцінює на суму 84778 грн. і просить виділити йому у власність майно на загальну суму 42284 грн., а відповідачці на суму 42494 грн. Спільно придбана подружжям двохкімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 до переліку майна, яке підлягає поділу по даному позову не входить, оскільки відносно квартири спір вирішується в окремому судовому процесі.
В уточненій позовній заяві від 14.04.2015 р. позивач просить також витребувати виділене йому майно у відповідача.
В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали та просили задовільнити їх у повному обсязі і наполягають саме на такому розподілі спільного майна, який зазначений в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 і її представник в судовому засіданні позов визнали частково. Не заперечуючи того, що за час спільного проживання подружжя придбало майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності, ОСОБА_2 стверджує, що частина майна, яке позивач вказує як спільно придбане під час шлюбу до такого не відноситься, оскільки придбано її батьками або належить їй на праві особистої власності. Так відповідач стверджує, що холодильник і пральну машину подружжя не купляло і це майно належить її батькам, які дали його в тимчасове користування. Також невірним є зазначення в позові про наявність м'ясорубки, так як у них є комбайн, в якому є м'ясорубка. Також зазначає, що електрофен жіночий, праска придбані нею до шлюбу і являються її особистою власністю. Невірним є включення позивачем в перелік спільно нажитого майна кранів, ванни, умивальників, дверей, оскільки вони є належністю квартири і не можуть оцінюватись окремо. В цілому погоджуючись з оцінкою вартості спільно нажитого майна, яке зазначив позивач, просить провести поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в її варіанті без врахування частини майна, яке не являється спільним майном подружжя, про що суду надала письмові пояснення - заперечення ( а.с.45).
Заслухавши пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, приймаючи до уваги наступне.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України.
По справі встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 05.06.2012 р. в органах Вінницького міськвідділу РАГЦУ, актовий запис №815.
Від спільного проживання мають дочку ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб до нинішнього часу не розірваний, хоча відповідач звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу.
За час спільного проживання сторони за спільні кошти придбали майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач навівши в позові перелік цього майна оцінює його на загальну суму 84778 грн., з яких просить виділити йому майна на суму 42284 грн., а відповідачу на суму 42494 грн.
Відповідач погоджуючись з оцінкою вартості кожного предмету майна, разом з тим не визнає частину переліченого майна як об'єкту права спільної сумісної вартості подружжя.
Відповідно до статті 60 СК України - майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до ст.131 ЦПК України - сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Виходячи з зазначених позицій закону, доведеності наявності майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та його вартості, суд визнає спільним майном подружжя наступне: посудомийну машину вартістю 2224 грн., витяжку - 703 грн., газову плиту - 4500 грн., телефон - 310 грн., фото рамка - 800 грн., фотоапарат - 1700 грн., манікюрний набір - 149 грн., диван - 7000 грн., тумба під телевізор - 400 грн., шафа-купе - 6500 грн., люстра - 1100 грн., люстра - 700 грн., люстра - 900 грн., люстра - 300 грн., автомобільний відеореєстратор «Gazer» - 729,96 грн., тример «Philips QC 5120/15» (машинка для стрижки) - 278 грн., пилосос - 1254 грн., меблі для кухні - 9000 грн., ліжко з тумбами - 3000 грн., матрац - 1600 грн., мультіварка - 937 грн., стіл з стільцями на кухню - 2200 грн., меблі для прихожої - 2000 грн., тумба для ванної з умивальником - 900 грн., камін електричний - 1140 грн., шафа навісна для ванни - 1400 грн., а всього на суму 50524,96 грн.
Присутність цього майна підтверджується наявними в справі товарними чеками, актом з переліком майна від 28.11.2014 р. (а.с.60).
Перераховане в позові як спільне сумісне майно подружжя придбане під час шлюбу за спільні кошти, а саме: пральна машина, холодильник, мікрохвильова піч, м'ясорубка, кухонний комбайн, електрофен жіночий, праска, музичний центр, блендер, штори і тюлі судом не визнається як спільне сумісне майно подружжя, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що зазначене майно було придбано в шлюбі за спільні кошти. Натомість твердження відповідача про належність цього майна їй і її батькам підкріплене показами свідків, які нічим не спростовані.
Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що пральну машину і холодильник купляла вона з чоловіком для власного користування, що підтвердила наявними в неї і оглянутими в судовому засіданні сервісною і гарантійною книжками на ці речі. Вказала, що надала ці речі подружжю для тимчасового користування і ці речі не являються спільно нажитим подружжям майном. Штори і тюлі також належать їй і були передані молодому подружжю для оздоблення квартири. Ці покази свідка були підтверджені в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4
Суд оцінює покази зазначених свідків як об'єктивні і не спростовані доказами позивача.
Також безпідставним являється включення в перелік спільного майна подружжя дверей і сантехніки.
Зазначені в переліку двері (6 штук), крани (3 штуки), ванна, умивальник, мийка кухонна не можуть бути включені до переліку спільно нажитого майна подружжя і підлягати розділу, оскільки є складовими квартири, яка також являється предметом розділу в іншому судовому процесі, врахована в її вартості, а тому ці предмети не можуть бути окремо розподілені між подружжям. З врахуванням наведеного зазначені в переліку ці позиції майна не враховуються судом при розподілі спільно нажитого майна. Таким чином до розподілу підлягає майно, перелік якого підтверджується документальними доказами і іншими доказами по справі.
Вирішуючи питання про поділ майна подружжя суд враховує матеріальний стан кожного з подружжя, наявність дітей, інші обставини по справі, враховує побажання сторін на виділення їм у власність тих чи інших предметів майна, а тому вважає за необхідне провести розподіл спільно нажитого майна, виділивши сторонам наступне майно: ОСОБА_1 посудомийну машину вартістю 2224 грн., витяжку - 703 грн., фото рамку - 800 грн., телефон - 310 грн., фотоапарат - 1700 грн., манікюрний набір - 149 грн., диван - 7000 грн., тумба під телевізор - 400 грн., шафа-купе - 6500 грн., люстра - 1100 грн., автомобільний відеореєстратор «Gazer» - 729,96 грн., тример «Philips QC 5120/15» (машинка для стрижки) - 278 грн., пилосос - 1254 грн., люстру - 900 грн., а всього на суму - 25187,96 грн.
Виділити ОСОБА_2 меблі для кухні вартістю 7800 грн., газову плиту - 4500 грн., ліжко з тумбами - 3000 грн., матрац - 1600 грн., мультіварку - 937 грн., стіл з стільцям на кухню - 2200 грн., меблі для прихожої - 2000 грн., тумба з умивальником - 900 грн., люстра - 300 грн., люстра - 700 грн., камін електричний - 1140 грн., шафа навісна для ванни - 1400 грн., а всього на суму - 25337,00 грн.
Позов в частині витребування від ОСОБА_2 виділеної ОСОБА_1 частини спільного майна задоволенню не підлягає, оскільки є передчасним, так як ОСОБА_2 не вчиняла будь-яких дій по перешкоджанню ОСОБА_1 у користуванні і володінні належним йому на праві власності майном, виділеним йому рішенням суду.
Суд з врахуванням наявності різниці вартостей долей у спільному сумісному майні виділеному сторонам проводить відповідну грошову компенсацію.
Інше майно перераховане в позові позивача, а саме холодильник, пральна машина, тюлі, штори, сантехніка, двері, кухонний комбайн, праска, електрофен жіночий розподілу не підлягають і залишаються у власності відповідача ОСОБА_2, як такі, що не придбані подружжям в період шлюбу за спільні кошти.
Оскільки позов задоволено частково, судові витрати відшкодовуються позивачу відповідно до положень статті 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене,керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71, 72 СК України, ст.ст. 316, 319, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позов задовільнити частково.
Визнати об'єктом спільної сумісної вартості подружжя майно на загальну суму 50524,96 грн. та поділити спільне сумісне майно між подружжям, виділивши:
ОСОБА_1 - посудомийну машину вартістю 2224 грн., витяжку - 703 грн.,фото рамку - 800 грн., телефон - 310 грн., фотоапарат - 1700 грн., манікюрний набір - 149 грн., диван - 7000 грн., тумба під телевізор - 400 грн., шафа-купе - 6500 грн., люстра - 1100 грн., автомобільний відеореєстратор «Gazer» - 729,96 грн., тример «Philips QC 5120/15» (машинка для стрижки) - 278 грн., пилосос - 1254 грн., камін електричний - 1140 грн., люстра 900 грн., а всього на загальну суму - 25187,96 грн.
ОСОБА_2 - меблі для кухні вартістю 7800 грн., газову плиту - 4500 грн., ліжко з тумбами - 3000 грн., матрац - 1600 грн., мультіварку - 937 грн., стіл з стільцям на кухню - 2200 грн., меблі для прихожої - 2000 грн., тумба з умивальником - 900 грн., люстра - 300 грн., люстра - 700 грн., шафа навісна для ванни - 1400 грн., а всього на суму - 25337,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості долей в спільному сумісному майні в розмірі 74,52 грн.
В іншій частині позову відмовити
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 253 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: