Справа №127/2771/15-ц
Провадження № 2/127/2139/15
16.04.2015 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Вінницького міського суду від 04.08.2014 року по справі № 127/6372/14-ц ОСОБА_2 та її неповнолітній доньці ОСОБА_3 виділена в користування кімната площею 20, 9 кв.м. в будинку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 виділено в користування, в тій же квартирі, кімната площею 12,5 кв.м та балкон, що до неї примикає площею 1,1 кв.м. Приміщення кухні, туалету, ванної кімнати, коридору та балкону, що примикає до кухні залишено в спільному користуванні. З вересня 2014 року позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з пропозицією оплачувати житло та комунальні послуги за квартиру сумісно, але отримував негативну відповідь або не отримував її взагалі. Позивач звертався з проханням про окреме нарахування оплати житла і комунальних послуг на нього і відповідача до ЖЕК «Бокуд», ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Вінницяміськтеплоєнерго» та «Вінницькі міські електромережі», але також отримав негативні відповіді. На теперішній час ОСОБА_1 сплачує аліменти ОСОБА_2 на їх неповнолітню доньку, а в позивача на утримані знаходиться його мама ОСОБА_4, яка потребує сторонньої допомоги. Окрім того, ОСОБА_1 постійно надає допомогу їх спільному із відповідачем сину - ОСОБА_5, який навчається в м. Харків. Позивач особисто оплачує житло та комунальні послуги в квартирі, якій вони мешкають з відповідачем. На теперішній час з вересня 2014 року позивач сплатив 3 026, 85 гривень. Сумісного господарства позивач із відповідачем не ведуть.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача ? від сплаченої позивачем суми за житло і комунальні послуги в розмірі 1 513, 42 гривень.
В ході розгляду справи позивачем двічі збільшувались позовні вимоги. Так, ухвалою суду від 16.04.2015 року, занесеною до журналу судового засідання (без винесення окремого процесуального документа), судом було прийнято до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 26.03.2015 року та 14.04.2015 року. Позивач просив суд додатково стягнути з відповідача на його користь ? сплаченої ним в березні 2015 року суми за житло та комунальні послуги в розмірі 395, 89, а також ? сплаченої ним в квітні 2015 року суми за житло та комунальні послуги в розмірі 313, 53 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав збільшені позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи мотивами викладеними в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог, і просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Однак зазначила, що вона дійсно проживає в АДРЕСА_1, користується комунальними послугами та повинна їх оплачувати.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Вінницького міського суду від 04.08.2014 року по справі № 127/6372/14-ц, яке набрало законної сили 03.09.2014 року, було встановлено порядок користування квартирою № АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено в користування кімната площею 20, 9 кв. м., а ОСОБА_1 виділено в користування кімнату площею 12, 5 кв. м та балкон, що до неї примикає площею 1,1 кв.м. Приміщення кухні, туалету, ванної кімнати, коридору та балкону, що примикає до кухні залишено в спільному користуванні. (а.с. 38-40)
16.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся із листом до ОСОБА_2, в якому просив ОСОБА_2 повернути йому частину оплати за житло та комунальні послуги, які припадають на займану нею житлову площу, і в подальшому самостійно оплачувати частину житла, яку займає ОСОБА_2 та відповідну частку комунальних послуг. Також просив повідомити його про прийняте рішення на протязі 15 діб, в іншому випадку рахуватиме за можливе звернутись до суду. (а.с. 14, 16)
Відповідач в судовому засіданні підтвердила факт звернення до неї позивача із вище вказаною вимогою. Зокрема, дана обставина підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 16)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до ЖЕК «Бокуд», ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Вінницяміськтеплоєнерго» та ПАТ «Вінницькі міські електромережі» з проханнями про розподіл між ним та ОСОБА_2 нарахувань по оплаті за житло та наданих комунальних послугах. Однак, йому було відмовлено у здійснені розподілу та відкритті окремих розрахункових рахунків. (а.с. 17-19)
Рішенням Вінницького міського суду від 04.08.2014 року було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є службовою.
Згідно ст. 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ч. 1 ст. 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ч. 3 ст. 66 ЖК України розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги підлягають сплаті своєчасно і в повному обсязі.
З квитанцій про оплату за спожиті комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 було добросовісно сплачено за період з вересня 2014 року по березень 2015 року (включно) 4 445, 68 гривень.(а.с. 8-12, 30, 36-37)
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума в розмірі 2 222, 84 гривень за спожиті комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1, що становить ? частину від оплачених позивачем комунальних послуг за період вересень 2014 року - березень 2015 року (включно), що підтверджується квитанціями наданими позивачем та відповідає вимогам чинного законодавства України. (а.с. 8-12, 30, 36-37)
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим і доведеним.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 84 копійки, що становить ? частину від оплачених позивачем комунальних послуг за період вересень 2014 року - березень 2015 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
Згідно квитанції № 17022015165126 від 17.02.2015 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір при зверненні до суду в розмірі 244, 00 гривень (а.с. 1)
Однак, згідно положень Закону України «Про судовий збір» позивач мав би сплатити судовий збір в сумі 243, 60 гривень.
Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 243, 60 гривень.
Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. В даному випадку судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, судовий збір в сумі 0, 40 гривень підлягає поверненню ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 541 ЦК України, ст.ст. 64, 66, 67, 68 ЖК України, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про судовий збір», ст. 10, 11, 57-60, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 84 копійки та судовий збір в сумі 243, 60 гривень. Судовий збір в сумі 0, 40 гривень підлягає поверненню ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: