Справа № 127/18786/14-а
Провадження 2-а/127/190/15
17.04.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Вінавтотранс» до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» в частині затвердження Акту визначення розміру завданих збитків від 26.03.2014 року,-
встановив:
ТОВ -фірма «Вінавтотранс» звернулось в суд з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» в частині затвердження Акту визначення розміру завданих збитків від 26.03.2014 року. Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення ВК ВМР №822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» затверджено Акт визначення розміру збитків від 26.03.2014 року, відповідно до якого ТОВ - Ф «Вінавтотранс» нібито завдало збитки територіальній громаді у вигляді земельного податку в сумі 74 308,26грн. Пунктом 1 рішення встановлено, що затверджуються акти визначення розміру збитків заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста. ТОВ -Ф «Вінавтотранс» не займає тимчасово земельну ділянку в м. Вінниці по вул. Садова, 10, а являється власником майнового комплексу розташованого та вказаній земельній ділянці. Земельна ділянка на якій розташований вказаний майновий комплекс ще рішенням Стадницької сільської ради Вінницького району від 08.12.1998 року була виділена ТОВ -Ф «Вінавтотранс» в користування. Просять визнати протиправним та скасувати рішення ВК ВМР №822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок мста» в частині затвердження акту визначення розміру завданих ТОВ - Ф «Вінавтотранс» збитків від 26.03.2014 року територіальній громаді у вигляді земельного податку в сумі 74 308,26грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому просив позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі рішення ВК ВМР «Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» №822 від 03.04.2014 року затверджено Акт визначення розміру збитків від 26.03.2014 року (а.с.5,6).
Згідно резолютивної частини Акту земельна ділянка площею 1,8427га, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. садова, 10 використовується ТОВ - фірмою «Вінавтотранс» без правовстановлюючих документів на землекористування, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель від 01.11.2012 року №369/9-04-11 складеним департаментом самоврядування контролю Вінницької міської ради. Відповідно до листа, наданого Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 11.02.2014 року №3015/10/15-3, земельний податок не сплачувався. Розмір збитків, заподіяних територіальній громаді нараховані за 508 днів (з 02.11.2012року по 26.03.2014 рік) у вигляді земельного податку становить 74 308,26грн.
Про прийняте рішення позивача було повідомлено шляхом направлення повідомлення на їх адресу 11.04.2014року.
Згідно із ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.
Отже, чинним законодавством заборонено використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Положеннями ст. ст. 12, 90, 125, 152, 157, 156, 187, 189 ЗК України встановлено, зокрема, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону; власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України; контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України; самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Постановою КМУ №284 від 19.04.1993року затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, яким передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1); розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п.2); відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян) (п.3); збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п.5).
Пунктом 5.4 зазначеного Порядку встановлено, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.
Суд критично ставиться до тверджень представника позивача, щодо того, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нерухомого майна, що виключає необхідність укладення договору оренди із Вінницькою міською радою, земельна ділянка не оформлена згідно ст. 79-1 ЗК України, а отже не може бути об'єктом цивільних прав, Вінницькою міською радою не приймалося рішення про передачу відповідачу земельної ділянки в оренду, тому нарахування збитків у формі упущеної вигоди з розрахунку мінімального розміру орендної плати, суперечить нормам діючого законодавства та що за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідальність не передбачена.
Відповідно до положень ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно положень ч. 1 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Відповідно до ст. 92 ЗК України позивач відноситься до суб'єктів, які не можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, позивач з моменту набуття права власності на нерухоме майно, повинен був оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка знаходиться під належними йому будівлями.
Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Однак в судовому засіданні встановлено, що позивачем вказані документи до виконавчого комітету Вінницької міської ради не подавалися.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.ст. 152, 156 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 року №284.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. За правилами частини 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, доведено правомірність своїх дій.
Аналізуючи норми діючого законодавства, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позову необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 69, 71, 73, 159-163 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Вінавтотранс» до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» в частині затвердження Акту визначення розміру завданих збитків від 26.03.2014 року - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: