125/549/15-ц
2/125/357/2015
20.04.2015 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Хитрука В.М.,
при секретарі Олійник О.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.12.2014 року він надав у безпроцентну позику відповідачу грошові кошти у сумі 6300 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язалася згідно умов договору в строк до 03.02.2015 року повернути йому позику. Підтвердженням договору є письмова розписка про позику грошей, яка була складена та підписана в присутності свідків. Відповідачкою було порушено умови та строки договору. Станом на день звернення до суду 13.03.2015 року відповідачем не повернуто 900 доларів США. На протязі місяця позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням повернути грошові кошти, на що остання пояснила про відсутність коштів. А тому, позивач звернувся до суду та просить винести рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь основний борг у розмірі 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року складає 19398,50 грн.; неустойку у розмірі 20,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року складає 449,18 грн.; три проценти річних у розмірі 2,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року складає 60,57 грн. а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Іванова В.О. в судовому засіданні позов не визнали повністю, заперечували проти його задоволення. Суду пояснила, що вона позичала у позивача грошові кошти у сумі 4500 доларів США, які повернула. Надану суду позивачем розписку про позику грошових коштів у сумі 6300 доларів США вона писала власноручно та підписувала. Передача грошових коштів відбувалася в приміщенні нотаріальної контори.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що 03.12.2014 року на прохання та зі згоди сторін вони були присутні під час укладення безпроцентного договору позики грошових коштів. ОСОБА_2 позичила 6300 доларів США у ОСОБА_1 про що добровільно написала розписку та перерахувала гроші.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований i його слід задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Так, 03.12.2014 року ОСОБА_2 відповідно до договору позики отримала від ОСОБА_1 в борг 6300 доларів США та зобов'язалася повернути вказану суму до 03.02.2015 року, що підтверджується письмовою розпискою від 03.12.2014 року. Розписка складена в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які також підписали її.
Таким чином, сторони досягли згоди із усіх істотних умов договору позики і видачею розписки підтвердили укладення договору, його умови, засвідчили отримання грошових коштів від ОСОБА_1 Факт укладення договору позики доведений.
Суд не приймає як доказ твердження відповідача про отримання у борг меншої суми грошових коштів, від суми яка зазначена у розписці, оскільки вказана розписка написана власноручно ОСОБА_2 без будь якого тиску на неї, про що повідомили суду, як сама відповідач, так і свідки. У судовому засіданні доведено суму позики саме у розмірі 6300 доларів США.
Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними зобов'язальними, тому при вирішенні спору суд застосовує норми глави 48, 51, 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оригінал розписки знаходиться у позивача ОСОБА_1, що свідчить про невиконання відповідачем умов зазначеного договору позики.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На час вирішення справи відповідачка не повернула борг у розмірі 900 доларів США, тобто взяті на себе зобов'язання не виконала.
Враховуючи те, що основний борг відповідачки перед позивачем - 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року складає 19398,50 грн., 3% річних за період з 03.02.2015 року до 13.03.2015 року, за неналежно виконане зобов'язання складає 60,57 гривень ( 19398,50 гривень х 3 : 100 х 38 : 365 = 60,57 гривень.
А тому, сума згідно розрахунку 3% річних підлягає до стягнення з відповідачки в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, її розмір та умови застосування визначаються виключно за їх розсудом. Законна неустойка може бути встановлена не тільки законом, але і іншими актами цивільного законодавства. Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється).
У договорі позики, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відсутня договірна домовленість сторін щодо визначення умов неустойки.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача неустойки заявлені без достатніх правових підстав, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст. ст. 79,88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 243,60 гривень, оскільки вони підтвердженні квитанцією № 8 від 13.03.2015; витрати на правову допомогу в сумі 400 гривень, оскільки вони підтверджені квитанцією від 17.03.2015 № ПН206.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року еквівалентно 19398,50 гривень боргу за неналежне виконання умов договору позики, 3 % річних у розмірі 2,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року еквівалентно 60,57 гривень, а загалом 902,81 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2015 року складає 19459,07 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400 гривень понесених витрат на правову допомогу та 243,60 грн. судового збору, а загалом 643,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: