15 квітня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Заводян К.І., Перепелюк І.Б.
секретаря Давньої Я.А.
з участю представника позивача публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Кисилиця Євгенія Івановича
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2015 року,
встановила:
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» у лютому 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2015 року відкрито провадження у справі.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2015 року скасувати, пославшись на порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа підсудна Кельменецькому районному суду Чернівецької області.
Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову публічного
№ 22ц-570 2015 рік Головуючий у І інстанції Харабара І.В.
Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Половінкіна Н.Ю.
акціонерного товариства «УкрСиббанк» є задоволення грошових вимог з правовідносин з договору між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 кредиту від 1 грудня 2006 року №11088315000 та договору між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 поруки від 1 грудня 2006 року №70077.
Отже, у даному випадку поширюються правила загальної підсудності, передбаченої ст.109 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред»являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред»являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу Ш ЦПК.
При цьому суд має враховувати право споживача на пред»явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч.5 ст.110 ЦПК).
Позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред»являтися також за їх місцезнаходженням (ч.7 ст.110 ЦПК), проте відповідачем у справі є банк чи інша фінансова установа як юридична особа. Зазначене правило територіальної підсудності поширюється на позови позичальників (споживачів), а не на позови, що пред»являються банками чи іншими фінансовими установами щодо виконання кредитних зобов»язань, оскільки у цьому випадку діють правила ст.109 ЦПК.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2, на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування положень ч.1 ст.109 ЦПК України.
До матеріалів справи приєднано повідомлення адресно-довідкового підрозділу управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області від 23 лютого 2015 року щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_3 - у с.Іванівці Кельменецького району Чернівецької області (а.с.69-70).
Отже, само по собі посилання ОСОБА_2 на проживання у квартирі АДРЕСА_1 не спростовує висновків суду першої інстанції щодо реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_2 на території адміністративного району суду.
У матеріалах справи відсутні докази щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця перебування ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1.
Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних України у абз.1п.40 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина перша статті 113 ЦПК).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справа підсудна Кельменецькому районному суду Чернівецької області.
У такому разі ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2015 року постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді