11-кп/775/150/2015(м)
263/8487/14-к
14 квітня 2015 року м. Маріуполь
Колегія суддів палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 січня 2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
1) 26 серпня 1996 року Єнікієвським міським судом Донецької області за ст. 140 ч.3, ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
2) 04 серпня 1998 року Єнікієвським міським судом Донецької області за ст. 117 ч.3, ст. 17, ст. 44 КК України до 4 років позбавлення волі;
3) 12 вересня 2001 року Єнікієвським міським судом Донецької області за ст. 141 ч.2, 71 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
4) 09 вересня 2008 року Єнікієвським міським судом Донецької області за ст. 190 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 1000 гривень, штраф не сплачено;
5) 25 березня 2011 року Єнікієвським міським судом Донецької області за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 29 днів
зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі частини 1,4 статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Єнакієвського міського суду Донецької області від 25 березня 2011 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,
Згідно вироку, 2 серпня 2013 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будівлі по вулиці Серова 1-а в Жовтневому районі міста Маріуполя, з метою відкритого викрадання чужого майна, підійшовши до малознайомого йому громадянина ОСОБА_7 , застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7 , а саме: наніс останньому удар по голові невстановленим предметом, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: гематоми і садна в потиличній області справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а коли ОСОБА_7 впав, то ОСОБА_6 навмисно, відкрито, повторно, викрав - витягнув з сумки, яка висіла на плечі у потерпілого належне йому майно на загальну суму 950 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати з призначенням нового розгляду справи в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу обвинувачений послався на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості, вчиненого кримінального правопорушення та його особі.
Вказує, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було допитано жодного свідка, крім того йому було відмовлено у призначені громадського захисника та у допиті свідка ОСОБА_8 , що є грубим порушенням його прав. Крім того, ОСОБА_6 вказав, що він не застосовував насильства до потерпілого, виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження він не спричиняв. Він відшкодував спричинену потерпілому шкоду, але це не було належним чином враховано судом при обранні покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Висновки суду 1-ї інстанції про винність ОСОБА_6 у вчиненні грабежу чужого майна відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими та наведеними у вироку доказами:
Сам обвинувачений не заперечував, що він противоправно заволодів майном потерпілого після того, як останній впав на землю.
Потерпілий ОСОБА_7 дав послідовні та однозначні показання про те, що після сумісного вживання спиртних напоїв він шов разом із обвинуваченим. ОСОБА_6 трохи відстав, і в цей час він, ОСОБА_7 , відчув удар чимось із заду по голові. Від цього удару він впав. ОСОБА_6 з його сумки дістав портмоне з грошима і забрав собі. На його заперечення, обвинувачений не реагував.
Пояснення потерпілого про характер застосованого до нього насильства об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, згідно яким при обстеженні 07.08.2013 р. у ОСОБА_7 виявлені гематома і садно в потиличній області справа, які заподіяні від дії тупого предмету, можливо в строк і при обставинах зазначених у постанові й на які посилається потерпілий, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. З мотивувальної частини висновку експертизи вбачається, що потерпілий з приводу виявлених у нього тілесних ушкоджень звернувся за медичною допомогою до ЛСМД 02.08.13 р. о 21.05.
Допитаний в суді судово-медичний експерт показав, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту, а могли бути спричинені дією травмуючого предмету з достатньою твердістю.
Сукупністю вказаних узгоджених доказів - показаннями потерпілого, експерта, висновками судово-медичної експертизи з достатньою повнотою спростовуються твердження обвинуваченого про те, що він не застосовував насильства до потерпілого під час заволодіння майном ОСОБА_7 .
Сам ОСОБА_9 не заперечує, що не було очевидців вчинення ним злочину відносно ОСОБА_7 . Тому факт того, що в суді не було допитано свідка ОСОБА_8 , не вплинуло на повноту та об'єктивність судового слідства. Крім того, місце знаходження цього свідка встановлено не було.
Відповідно до встановлених фактичних обставин дії обвинувачено вірно кваліфіковані за ч.2ст.186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоєний повторно.
Покарання ОСОБА_6 обрано з належним врахуванням тяжкості скоєного та особи винного. Обвинуваченим скоєно злочин, який віднесено до категорії тяжких. Раніше він не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за корисливі злочини, і знов під час умовно-дострокового звільнення від покарання вчинив умисний корисливий злочин. Із врахуванням зазначених обставин суд 1-ї інстанції обґрунтовано обрав покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2ст.186 КК України. Міра покарання близька до мінімальної межі, є справедливою, підстав до її пом'якшення немає.
Оскільки новий злочин було вчинено ОСОБА_6 під час умовно-дострокового звільнення від відбування попереднього покарання, то суд відповідно до вимог ч.4ст.81, ст.71 КК України вірно до знов призначеного покарання частково приєднав не відбуту частину покарання за вироком Єнакієвського міського суду Донецької області від 25.03.2011 р.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинуваченому в судовому засіданні були роз'яснені його процесуальні права в тому числі і право на захист. ОСОБА_6 вказав, що захищати свої права буде самостійно, без залучення захисника. Тому колегія суддів вважає твердження обвинуваченого про порушення його права на захист неслушними.
Порушень процесуального закону, які би тягли скасування вироку, припущено не було.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 січня 2015 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді