02 квітня 2015 року м. Київ К/800/27270/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі №2а/2470/2051/12 за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» про зобов'язання виконати вимоги,
У серпні 2012 року Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась з позовом до Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» (далі - ДІАЗ «Хотинська фортеця»), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просила зобов'язати відповідача виконати вимоги від 22.02.2012 року №24-06-14-14/1548 в частині усунення інших недоліків і порушень, зазначених в акті ревізії від 10.02.2012 р. №24-06/72, які викладені у листі Контрольно-ревізійного відділу в Хотинському районі від 29.04.2011 р. №24-31-12/371, направленому відповідачу за наслідками попередньої ревізії, а саме:
1) забезпечення відшкодування до Державного бюджету (код платежу 240603, рахунок №31110115700254, МФО 856135 ОКПО 23246241 одержувач державний бюджет Хотинського району ГУДКУ у Чернівецькій області) 212513,00 грн., використані у 2006-2010 роках із загального фонду державного бюджету за КПКВ 2751080 «Збереження архітектурної спадщини в заповідниках» на покриття витрат спеціального фонду з оплати праці та сплату внесків до державних цільових фондів (п.2 вимог від 29.04.2011р.);
2) стягнення зайво виплачених коштів в сумі 238720,91 грн. з осіб, які їх безпідставно отримали, в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України, а у разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок посадової особи, що допустила зайві грошові виплати (п.8 вимог від 29.04.2011р.);
3) проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до фондів та повернення зайво сплачених коштів в сумі 84080,73 грн. (зарахування в рахунок майбутніх платежів) (п.10 вимог від 29.04.2011р.);
4) відображення в обліку дебіторської заборгованості (різницю у вартості отриманих послуг) в сумі 10000,00 грн., проведення претензійно-позовної роботи з надавачем послуг щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення в дохід установи коштів в сумі - 10000,00 грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (п.13 вимог від 29.04.2011р.);
5) відображення в обліку дебіторської заборгованості (різницю у вартості отриманих послуг) в сумі 60000,00 грн., проведення претензійно-позовної роботи з надавачем послуг щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення в дохід установи коштів в сумі - 60000,00 грн., в іншому випадку стягнути з oci6, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (п.14 вимог від 29.04.2011р.);
6) відображення в обліку дебіторської заборгованості (різницю у вартості отриманих послуг) в сумі 74865,00 грн., проведення претензійно-позовної роботи з надавачем послуг щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення в дохід установи коштів в сумі - 74865,00 грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (п.15 вимог від 29.04.2011р.);
7) відображення в обліку дебіторської заборгованості (різницю у вартості отриманих послуг) в сумі 95704,40 грн., проведення претензійно-позовної роботи з надавачем послуг щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення в дохід установи коштів в сумі - 95704,40 грн., в іншому випадку стягнути з ociб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (п.16 вимог від 29.04.2011р.).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.01.2012 по 03.02.2012 Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДІАЗ «Хотинська фортеця» за період з 01.01.2006 по 31.12.2011.
За результатами проведеної ревізії складено акт №24-06/72 від 10 лютого 2012 року, яким встановлено неповне усунення порушень та недоліків, виявлених попередніми контрольними заходами.
На підставі п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» на адресу Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» направлено вимогу №24-06-14-14/1548 від 22.02.2012 року про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення, зафіксовані в акті ревізії №24-06/72 від 10 лютого 2012 року, відповідачем усунуто повністю, а тому, підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати вимоги №24-06-14-14/1548 від 22.02.2012 року про усунення недоліків і порушень, зазначених в акті ревізії від 10.02.2012 р. №24-06/72 немає, оскільки всі без винятку позовні вимоги стосуються виконання вимог № 24-31-12/371 від 29.04.2011 року, пред'явлених позивачем за наслідками попередньої ревізії, за якими пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 7, 10 статті 10 Закону, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Статтею 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Згідно з пунктом 6 Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Положення, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як вірно встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, КРВ в Хотинському районі 29.04.2011 року винесено вимогу про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень № 24-31-12/371. Вимога винесена на підставі акту ревізії від 25.03.2011 року №24-31-14/030.
Натомість, у позовній заяві ДФІ зазначена вимога про зобов'язання Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" виконати вимоги №24-06-14-14/1548 від 22.02.2012 року в частині усунення інших недоліків і порушень, зазначених в акті ревізії від 10.02.2012 року №24-06/72, які викладені у листі від №24-31-12/371 від 29.04.2011 року за наслідками попередньої ревізії. При цьому, пункт 3 вимоги ДФІ від 22.02.2012 року №24-06-14-14/1548 має формулювання як «усунення інших недоліків і порушень, зазначених в акті ревізії».
Колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки судів, що таке формулювання вимоги перешкоджає чіткому виконанню обов'язку підконтрольною установою та не містить конкретного способу усунення порушення.
Крім того, судами вірно встановлено, що актом ревізії від 10.02.2012 р. №24-06/72 не було зафіксовано порушень, які зазначено в прохальній частині позовної заяви. В акті ревізії лише констатовано факт не усунення недоліків та порушень, виявлених попередніми контрольними заходами.
Проте, законні вимоги службових осіб не можуть містити вимог щодо усунення порушень, які не виявлені ревізією.
Зважаючи на зазначені вище правові положення, у разі невиконання ДІАЗ «Хотинська фортеця» вимоги від 29.04.2011 року №24-31-12/371, Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області повинна була звернутись до суду з відповідним позовом, а не дублювати вимоги, виявлені попереднім контрольним заходом, у іншій вимозі.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що зміст позовних вимог не відповідає змісту, що викладений у вимозі №24-06-14-14/1548 від 22.02.2012 року та змісту акту ревізії від 10.02.2012 року №24-06/72.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: