02 квітня 2015 року м. Київ К/800/63204/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі №818/3953/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Кролевецької районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2013 року Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась з позовом до Кролевецької районної державної адміністрації про зобов'язання виконати пункти 2, 3 листа-вимоги від 18.03.2013 року № 18-08-14-14/2045.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано Кролевецьку районну державну адміністрацію виконати пункти 2 та 3 листа вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 18.03.2013 року № 18-08-14-14/2045.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині щодо зобов'язання Кролевецької районної державної адміністрації виконати п.2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції у Сумській області від 18.03.2013 року № 18-08-14-14/2045, а саме: внести зміни до договору оренди землі від 01.04.2003 б/н, що укладений між Кролевецькою районною державною адміністрацією, в особі колишнього голови ОСОБА_4, та ФГ «Колос» в особі голови ОСОБА_5, в частині збільшення ставки орендної плати до трьохкратного розміру земельного податку. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.1.4.5 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Сумській області на IV квартал 2012 року посадовими особами ДФІ проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Кролевецької районної державної адміністрації за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.
За результатами ревізії складено акт від 08.02.2013 р. № 08-08-02/18, яким встановлено ряд порушень бюджетно-фінансової дисципліни.
18.03.2013 р. Державною фінансовою інспекцією в Сумській області винесено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією у Кролевецькій районній державній адміністрації № 18-08-14-14/2045.
В пункті 2 вимоги зазначено, що всупереч вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» ст.ст. 274, 288 Податкового кодексу України за договором оренди землі водного фонду від 01.04.2003 б/н, укладеного між Кролевецькою районною державною адміністрацією, в особі колишнього голови ОСОБА_4, та ф/г «Колос», в особі голови ОСОБА_5, не забезпечено приведення орендної ставки до трьохкратного розміру земельного податку, внаслідок чого місцевими бюджетами недоотримано надходжень в загальній сумі 14307,51 грн., у тому числі: Сумським обласним бюджетом - 510,80 грн., Кролевецьким районним бюджетом - 851.34 грн та Гоечкинським сільським бюджетом - 12945,37 грн., у зв'язку з чим: внести зміни до договору оренди землі від 01.04.2003 б/н, що укладений між Кролевецькою районною державною адміністрацією в особі колишнього голови ОСОБА_4, та ф/г «Колос» в особі голови ОСОБА_5, в частині збільшення ставки орендної плати до трьохкратного розміру земельного податку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; відшкодувати за рахунок ф/г «Колос» кошти в загальній сумі 14 307,51 грн.; в іншому випадку шкоду у сумі 14 307,51 грн. покрити за рахунок осіб, винних у заниженні ставок орендної плати, у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; у разі не внесення змін в частині збільшення ставки орендної плати до трьохкратного розміру земельного податку, розірвати договір від 01.04.2003 б/н в установленому законодавством порядку;
В пункті 3 вимоги зазначено, що в недотримання вимог ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, 9 суб'єктами господарювання умови договорів про соціально-економічне співробітництво не виконані в частині повної сплати до цільового фонду Кролевецького районного бюджету коштів в загальній сумі 543869,0 грн., а саме: ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» в сумі 101930,0 грн., СТОВ «Полісся» - 16433,0 грн., ПП «Агроспаське» - 20077,0 грн., ТОВ «Буйвалівське» - 39525,0 грн., Фермерське господарство «Хоменко В.І.» - 12749,0 грн., ТОВ «Дубовині» - 11660,0 грн., ТОВ «Десна» - 188276,0 грн., Фермерське господарство «Рижий С.М.» - 12039,0 грн., ТОВ «Кролевець-Агро» - 141180,0 грн., у зв'язку з чим: відшкодувати за рахунок суб'єктів господарювання кошти до спеціального фонду Кролевецького районного бюджету в загальній сумі 543 869 грн., а саме: ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» в сумі 101 930 грн., СТОВ «Полісся» в сумі 16 433 грн.; ПП «Агроспаське» в сумі 20 077 грн., ТОВ «Буйвалівське» в сумі 39 525 грн., Фермерське господарство «Хоменко В.І.» в сумі 12 749 грн., ТОВ «Дубовині» в сумі 11 660 грн., ТОВ «Десна» в сумі 188 276 грн., Фермерське господарство «Рижий» в сумі 12 039 грн., ТОВ «Кролевець Агро» в сумі 141 180 грн.; в іншому випадку шкоду в сумі 543 869 грн. покрити за рахунок осіб, винних у невжитті заходів щодо повного та своєчасного виконання договорів про соціальне-економічне співробітництво, у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що при винесенні листа-вимоги від 18.03.2013 р. № 18-08-14-14/2045 ДФІ в Сумській області діяла на підставі, в межах та порядку, передбаченими діючим законодавством, а саме нормами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України та Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами.
Між тим, вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності пункту 3 листа-вимоги від 18.03.2013 р. № 18-08-14-14/2045. Проте, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 2 листа-вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання Кролевецьку РДА виконати п.2 листа-вимоги, однак вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачав, що Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Вказані вимоги Порядку узгоджуються з пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідно до якого органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом із тим, пунктом 19 Порядку проведення інспектування встановлено, що якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.
З огляду на викладене, стаття 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та пункт 50 Порядку надають право органу контрольно-ревізійної служби на звернення до суду в інтересах держави лише в тому випадку, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державного фінансового контролю.
Відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», діючого до 31.12.2010, до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», діючого до 31.12.2010, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 якого визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 40.1 статті 40 Податкового кодексу України визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (діючого на час звернення позивача до суду) контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Отже, здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, яке регулює порядок справляння орендної плати, на час звернення позивача до суду, покладено на органи державної податкової служби.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ДФІ про зобов'язання Кролевецьку РДА виконати пункт 2 листа-вимоги від 18.03.2013 року № 18-08-14-14/2045, однак з підстав викладених вище.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: