07 квітня 2015 року м. Київ К/800/35359/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
при секретарі -Гуловій О.І.
за участю представника:Сумської митниці - Борисова Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргоюСумської митниці
напостанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р.
у справі№ 2а-1870/10059/12
за позовомПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"
до1. Сумської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області
провизнання рішень і дій протиправними, стягнення надміру сплачених платежів
Позивач звернувся з позовом до Сумської митниці та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просив суд:
- визнати дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації № 805130000/2012/007707 від 27.06.2012 року протиправними;
- скасувати рішення про визначення країни походження товару № 805130000/2012/0021/1 від 27.06.2012 року;
- визнати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2/00348 від 26.06.2012 року недійсною;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн., ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо відмови позивачеві у митному оформленні задекларованого товару.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Сумської митниці про визначення країни походження товару № 805130000/2012/0021/1 від 27 червня 2012 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» про визнання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2/00348 від 26.06.2012 року недійсною і про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20.481 грн. 30 коп. (двадцять тисяч чотириста вісімдесят одна грн. тридцять коп.) та ввізного мита у розмірі 85.186 грн. 50 коп. (вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят шість грн. п'ятдесят коп.).
Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2/00348 від 26.06.2012 року та стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачених на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» сум податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. і ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року залишено без змін.
На постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р. надійшла касаційна скарга Сумської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2012 року ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» подана до Сумської митниці митна декларація № 805130000/2012/007707 від 27.06.2012 року для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 (далі - товар) та інші документи, необхідні для митного контролю.
Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт № 58-013/2012 від 11.01.2012 року, укладений між ТОВ «ЭМПР-ГАЗ» (Російська Федерація) та ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012р. за № RUUA 2001008528 1608880 та Акт експертизи № 026-03-00339 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації, від 25.06.2012р. та інші документи.
27.06.2012 року Сумська митниця відмовила ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2/00348.
Підставою для відмови стало прийняття рішення про визначення країни походження товару № 805130000/2012/0021/1 від 27.06.2012р., відповідно до якого Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 року за № 2001008528 1608880 не визнаний Сумською митницею для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до пунктів 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 9.3 Правил визначення країни походження товарів», затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року.
02.07.2012 року позивач оформив митну декларацію №805130000/2012/007811 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 85 186,50 грн. та податку на додану вартість у розмірі 357 783,30 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 6, 7 ст. 36 МК України від 13.03.2012р. (далі - МК України), країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Митний кодексу України, містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу країни - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.
Особливості визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав регламентовано Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 р. № 3592-VI (далі - Правила), які діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - держави - учасниці Угоди) і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Згідно п. 2.1. Правил, - країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.
Відповідно п. 2.3 Правил для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 (далі - сертифікат форми СТ-1, або сертифікат) та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).
Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.
Таким чином, слід дійти висновку, що надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, що підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з метою підтвердження країни походження товару для цілей надання товару режиму вільної торгівлі наданий Сумській митниці оригінал Сертифікату походження товару форми СТ-1, а також акт експертизи від 25.06.2012 pоку № RUUA 026-03-00339. Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 року за № RUUА 2001008528 1608880 митним органом, для цілей надання товару режиму вільної торгівлі, у відповідності до пункту 9.1 Правил, не визнаний.
В свою чергу у рішенні про визначення країни походження товару №805130000/2012/0021/1 від 27.06.2012 року Сумська митниця зазначає наступне: «відомості зазначені у даному сертифікаті, не дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно декларованого (неможливо ідентифікувати дані щодо виконання критерію достатньої обробки/переробки товару (8505), зазначеного у графі 9 вказаного сертифікату)...».
Між тим, колегія суддів вважає зазначений висновок необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаний Сертифікат містить повну та достовірну інформацію щодо країни походження товару та оформлений у відповідності до вимог щодо заповнення сертифіката, викладеним у п.7.4 Правил.
Отже, Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 року за № RUUА 2001008528 1608880 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь - які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.
Крім того, згідно висновків акту експертизи від 25.06.2012 pоку № RUUA 026-03-00339 «для кінцевого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 з товарною позицією 8505 по ТН ЗЕД) вартість використовуваних іноземних матеріалів не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, при цьому, матеріали іноземного походження, що класифікуються в даній товарній позиції, не використовуються.
З урахуванням вищевикладеного встановлено: для вищезазначеного товару виконуються умови, вказані у «Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» (додаток 1 до Правил визначення країни походження товарів), що відповідає вимогам достатньої обробки/преребки в РФ та дозволяє вважати даний товар таким, що походить з Російської Федерації.
Кінцевий товар згідно з Правилами Правил визначення країни походження товарів є товаром російського походження, підданий достатній обробці/переробці в РФ та має критерій походження «Д8505». Безпосередньо у висновку зазначеного акта експертизи встановлено, що товар: комплект магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021, дійсно російського походження. Крім того, листом від 26.10.2012 року № 10/903 ТПП РФ підтвердила правильність та правомочність видачі Сертифікату.
Таким чином, відомості зазначені у Сертифікаті такими, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно декларованого за митною декларацією №805130000/2012/007707 від 27.06.2012 року, в зв'язку з чим Сумською митницею безпідставно застосований п.9.1 Правил для невизнання Сертифікату для надання товару режиму вільної торгівлі.
Водночас, колегія суддів не погоджується з судом апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачених на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» сум податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. і ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн., враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 36 МК країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 44 МК для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково, якщо, зокрема, це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, як-от, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно зі статтею 45 МК митні органи у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, вправі провести перевірку цих документів.
За статтею 48 цього Кодексу митний орган може випустити у вільний обіг на митній території України товар, походження якого достовірно не встановлено, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.
Згідно з частиною четвертою цієї ж статті до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, зокрема й тих, що ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом з дотриманням правил, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 52 МК на декларанта або уповноважену ним особу покладається обов'язок заявляти митну вартість товару під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 264 МК митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.
За частинами одинадцятою, дванадцятою цієї статті митний орган вправі відмовити у прийнятті митної декларації з підстав, визначених у цій статті, й у разі прийняття такого рішення посадова особа митного органу заповнює картку відмови у прийнятті митної декларації.
Відповідно до частини першої статті 24 МК кожна особа має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з пунктом 14.1.115 частини першої статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Зокрема, згідно із частинами першою-четвертою статі 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до БК та ПК. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За змістом пункту 2 Порядку повернення коштів цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.
Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються правилами цього Порядку.
За пунктами 2, 3 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
За Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Згідно з частиною другою статті 45 БК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку. У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК, статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 квітня 2014 року та 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-21а14, 21-201а14, 21-202а14 відповідно).
Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Сумської митниці задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачених на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» сум податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. і ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн., ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.
В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: