"15" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11317/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) до ОСОБА_4, третя особа - управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, -
встановив:
У липні 2012 року УПФ звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на його користь переплачену пенсію в розмірі 10978,94 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УПФ суму переплати пенсії в розмірі 10978,94 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Встановлено, що 31.01.2004 ОСОБА_4 призначено пенсію за віком.
Під час проведення УПФ перевірки правильності призначення та виплати відповідачу пенсії встановлено факт недостовірності довідки, виданої ТОВ «Вітерець-97» про заробітну плату для розрахунку пенсії за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998, в результаті чого виникла переплата пенсії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки переплата пенсії виникла в результаті зловживання з боку пенсіонера.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вказаний висновок судів попередніх інстанцій таким, що зроблений на неповно з'ясованих обставинах та в порушення вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
У частині четвертій статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, не звернули уваги на те, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей.
З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову за відсутності у переданому на вирішення спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
За змістом пункту першого частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 228 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. 9, 157, 220,222, 228, КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.
Роз'яснити особам, які беруть участь у справі, що вони не позбавлені права вирішити вищевказаний спір в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: