18.03.2015р. м. Київ К/800/43808/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013
від 25.11.2011
у справі № 2a-13921/12/2670
за позовом Приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста
Києва Державної податкової служби
про про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 29.01.2013 Приватному підприємству «Управляюча компанія «Метрополія» (надалі - ПП «Метрополія») у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 апеляційну скаргу ПП «Метрополія» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 № 0002272220.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.01.2013.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачем не доведено порушення ним податкового законодавства, а тому, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Метрополія» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Промбудінвест» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, взаємовідносин з ТОВ «Профіт АВ» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 135/1-22-20-34287470 від 24.05.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002272220 від 13.06.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 418333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 57084,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Промбудінвест» укладено договір № 01/ЛНК-01 про надання послуг, відповідно до умов якого, ТОВ «Промбудінвест» зобов'язується надати позивачу послуги щодо започаткування та здійснення ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії на спорудженій когенераційній установці, що розташована на полігоні ТПВ № 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області для ТОВ «ЛНК», а позивач зобов'язується оплатити послуги на умовах цього договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: звіти про надання послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкові накладні, докази оплати.
Також, між позивачем, як генпідрядником, та ТОВ «Промбудінвест», як субпідрядником, укладено договір субпідряду від 10.02.2011 року № 01/ПИГ, відповідно до умов якого, субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати проектні роботи щодо реалізації будівництва схеми зовнішнього електропостачання готельного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 14 В.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: проектні роботи, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, докази оплати.
Між позивачем та ТОВ «Профіт АВ» укладено договір на виконання науково-дослідних робіт № 05/МП від 05.01.2011, відповідно до умов якого ТОВ «Профіт АВ» зобов'язується виконати науково-дослідні роботи для розробки Техніко-економічного обґрунтування інвестицій у будівництво вітроелектростанції в рамках реалізації проекту будівництва вітроелектростанції встановленою потужністю 120 МВт на території Одеської області, а позивач - прийняти та оплатити їх на умовах цього договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: техніко-економічне обґрунтування схеми видачі потужності вітроелектростанцій, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, докази оплати.
01.07.2011 між позивачем та TOB «Профіт AB» укладено договір № 07/АВ, відповідно до якого TOB «Профіт AB» надає ПП «Метрополія» інформаційно-консультаційні послуги щодо складання та узгодження технічних умов та іншої документації щодо підключення сегменту електричних мереж у місті Києві.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: звіт про надання інформаційно-консультативних послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, докази оплати.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Як на підставу відсутності реального виконання передбачених договорами з ТОВ «Промбудінвест» господарських зобов'язань, податковий орган в касаційній скарзі посилається на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Промбудінвест». Проте доводи відповідача колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як зазначено самим відповідачем в касаційній скарзі, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 23.06.2011, тобто після виконання зобов'язань за відповідними договорами.
Крім того, податковий орган в касаційній скарзі посилається на акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 23.11.2011 №351/23-1/32657923 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРЕЙДПЛАСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано зобов'язання та податковий кредит за червень 2011 року» та акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 29.03.2012 №397/22-60/34999777 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт АВ» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Управляюча компанія «Метрополія», з ТОВ «Газфаєр Інвест» за листопад 2011 року». Зазначеними актами не встановлено реальності здійснення фінансово-господарських операцій з відповідними контрагентами.
Проте, зазначене не може бути належними та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки відповідні акти лише фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки та не можуть давати оцінку реальності укладених правочинів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.
Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що укладені між позивачем і контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувався виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна