25.03.2015р. м. Київ К/800/22765/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування
великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного
управління Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
08.04.2014
у справі № 808/5147/13-а
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний
комбінат «Запоріжсталь»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної
податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (надалі - ВАТ «Запоріжсталь») задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (надалі - СДПІ у м. Запоріжжі) №0000710024 від 30.04.2013 та №0000720024 від 21.05.2013.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ВАТ «Запоріжсталь» у задоволенні позову.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачем не доведено порушення ним вимог податкового законодавства, а тому, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями СДПІ у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 142835462,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року у сумі 152476296,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за відповідний звітний (податковий) період та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. За результатами перевірки складено Акт №178/24-2/00191230 від 12.04.2013 на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000710024 від 30.04.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12993,00 грн.
Також, фахівцями СДПІ у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 142809445,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2013 року у сумі 133055967,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період. За результатами перевірки складено Акт №208/24-2/00191230 від 29.04.2013, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720024 від 21.05.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 12993,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6496,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2012 року позивач мав господарські відносини з Концерном «Міські теплові мережі», за результатами здійснення яких позивачу виписано податкову накладну № 679/1 від 31.12.2012 на суму 77 955,46грн., в тому числі 12992,58 грн. податку на додану вартість.
Інформацію про внесення 10.01.2013 відомостей продавцем до Єдиного реєстру податкових накладних позивач отримав 18.01.2013, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №18103114.
Зазначену податкову накладну отримано позивачем 23.01.2013. При цьому, ним встановлено, невідповідність її витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, а тому, останнім зроблено висновок про порушення порядку реєстрації такої накладної.
Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
При цьому у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Водночас, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, представник відповідача повідомив, що помилка у номеру філії контрагента позивача не вплинула на прийняття податкової накладної № 679/1 від 31.12.2012 як підтвердження податкового кредиту позивача. Більш того, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій вказані невідповідності контрагентом позивача усунуто.
Висновок податкового органу, що з метою відображення податкового кредиту заява із скаргою повинна бути подана лише в тому періоді, у якому виписано податкову накладну, колегією суддів до уваги не береться, оскільки, відповідно до норм податкового законодавства, відповідна заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі № 808/5147/13-а залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна