18.03.2015р. м. Київ К/800/43504/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 25.11.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 18.07.2013
у справі № 2а-13137/12/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський
гранітний кар'єр»
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та
стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» (надалі - ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр») задоволено частково; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 № 0000042330, від 01.06.2011 № 0000052330, від 12.07.2011 № 00000112330; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачем не доведено порушення ним податкового законодавства, а також правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.02.2011 позивачем подано до Нікопольської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 546800,00 грн. Разом з податковою декларацією позивач надав відповідачу заяву про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.
У зв'язку із вищевикладеним відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2011 року.
Перевіркою встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 546800,00 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 546800,00 грн.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 29.04.2011 № 441/233.00292304 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 № 0000042330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546800,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.
18.03.2011 позивачем подано до Нікопольської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 122510,00 грн. Разом з податковою декларацією позивач надав відповідачу заяву про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.
У зв'язку із вищевикладеним відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в грудні 2010 року та січні 2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.14 Податкового кодексу України.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 17.05.2011 № 462/233.00292304 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року № 0000052330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122510,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.
20.04.2011 позивачем подано до Нікопольської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 224006,00 грн. Разом з податковою декларацією позивач надав відповідачу заяву про повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.
Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14, п. 200.4., п. 200.14. Податкового кодексу України
На підставі акта перевірки від 23.06.2011 № 536/232/00292304 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 00000112330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 224006,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпункт «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначає, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені у вищезгаданих актах, про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування обґрунтовані відсутністю зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством визначено чітку процедуру отримання суб'єктом господарювання відшкодування з податку на додану вартість, а саме: подання відповідної декларації та заяви, проведення перевірки, за результатами якої податковий орган або складає довідку і підтверджує заявлену суму, або у разі виявлення порушень складає відповідний акт. Проте, підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач визначає відсутність зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про відшкодування податку на додану вартість. Тобто відповідачем не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства, а лише припускається можливість такого порушення.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 у справі № 2а-13137/12/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна