14 квітня 2015 року м. Київ К/9991/64990/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» до Любомльської міської ради Волинської області про скасування рішення від 15.11.2011 року № 12/10, визнання дій протиправними, притягнення до адміністративної відповідальності,
У грудні 2011 року ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» звернулося до Любомльського районного суду Волинської області з позовом до Любомльської міської ради Волинської області про скасування рішення від 15.11.2011 року № 12/10, визнання дій протиправними, притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 18.04.2012 року у задоволенні позову ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» було задоволено частково. Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 18.04.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано рішення Любомльської міської ради від 15.11.2011 року № 12/10 «Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство». Визнано дії Любомльської міської ради Волинської області, щодо прийняття рішення від 15.11.2011 року № 12/10 «Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» протиправними. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Любомльської міської ради Волинської області, не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року та залишити в силі постанову Любомльського районного суду Волинської області від 18.04.2012 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Любомльської міської ради Волинської області задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що рішенням Любомльської міської ради №12/10 від 15.11.2011 року припинено право постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» по вул. Дружби, 93, м. Любомль, площею 5.5300 га у зв'язку з реорганізацією організаційно-правової форми підприємства та зміни площі земельної ділянки, та зобов'язано ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» до 01.03.2012 року виготовити документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою по вул. Дружби, 93.
Любомльському ремонтно-транспортному підприємству надано у постійне користування 5.53 га землі, в межах згідно із планом землекористування, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії I-ВЛ № 002026 від 07.09.1955 року.
Відповідно до довідки державного реєстратора Любомльської райдержадміністрації від 27.04.2009 року № 101-1.03 ДП «Любомльське РТП» було перетворено у ВАТ «Любомльське РТП».
Згідно запису № 8 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2011 року Любомлське ремонтно-транспортне товариство припинило своє існування і перетворене у Приватне акціонерне товариство.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами для припинення права користування земельною ділянкою є: припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції сільських, селищних міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до пункту 6 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року вищевказаний пункт Перехідних положень Земельного кодексу України визнано неконституційним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Проте, ця норма не обмежує і не скасовує наявне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 року до його переоформлення, про що зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» використовує земельну ділянку після зміни організаційно-правової форми, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії I-ВЛ № 002026 від 07.09.1955 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, скасувавши рішення Любомльської міської ради від 15.11.2011 року № 12/10 «Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції, є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» до Любомльської міської ради Волинської області про скасування рішення від 15.11.2011 року № 12/10, визнання дій протиправними, притягнення до адміністративної відповідальності - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз