14 квітня 2015 року м. Київ К/800/2837/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання неправомірними дій та скасування пунктів вимоги,
У квітні 2012 року Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання неправомірними дій та скасування пунктів вимоги.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року позовні вимоги Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 4 вимоги Іванківського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Київській області від 16.11.2011 року № 20-16/1294 «Про усунення порушень виявлених ревізією ДП «Іванківське лісове господарство». Визнано протиправним та скасовано пункт 11 вимоги Іванківського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Київській області від 16.11.2011 року № 20-16/1294 «Про усунення порушень виявлених ревізією ДП «Іванківське лісове господарство» в частині подання цивільних позовів про стягнення з винних осіб коштів відшкодування збитків у розмірі 101891,09 грн., які виникли через проведення виплат матеріальної допомоги працівникам з порушенням законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року - без змін.
У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Київській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Іванківське лісове господарство» відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Київській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Іванківським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом здійснювалась планова ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» за період з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №20-31/60 від 02.11.2011 року, у якому зафіксовані виявлені порушення.
На підставі пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачем було направлено Державному підприємству «Іванківське лісове господарство» вимогу від 16.11.2011 року № 20-16/1294 «Про усунення порушень, виявлених ревізією ДП «Іванківське лісове господарство», якою позивача зобов'язано вчинити певні дії.
Так, у пункті 4 вимоги зазначено: «В порушення вимог статті 97 Кодексу законів про правцю, пункту 5.6 Галузевої угоди, протягом періоду з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року працівникам підприємства виплачено матеріальної допомоги з порушеннями законодавства на суму 101891,09 грн., чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму». У пункті 11 вимоги зазначено, що з метою відшкодування завданої Підприємству матеріальної шкоди необхідно подати цивільні позови про стягнення з винних осіб коштів в рахунок відшкодування збитків, які виникли через проведення виплат матеріальної допомоги працівникам з порушенням законодавства.
Не погоджуючись з даними вимогами, Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії відповідачів щодо пред'явлення пунктів 4, 11 вимоги від 16.11.2011 року № 20-16/1294 та щодо неприйняття обґрунтованих та правомірних заперечень проти вказаних пунктів вимоги та висновків перевірки, а також визнати незаконними пункти 4 та 11 вимоги від 16.11.2011 року №20-16/1294 в частині необхідності подання цивільних позовів про стягнення з винних осіб коштів в рахунок відшкодування збитків, які виникли через проведення виплат матеріальної допомоги працівникам на суму 101891,09 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», чинного на час виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою
інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов. Отже, оскаржувана вимога пред'явлена відповідачем позивачеві безпідставно.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши протиправними та скасувавши пункт 4 в цілому та пункт 11 вимоги Іванківського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Київській області від 16.11.2011 року № 20-16/1294 «Про усунення порушень виявлених ревізією ДП «Іванківське лісове господарство» в частині подання цивільних позовів про стягнення з винних осіб коштів відшкодування збитків у розмірі 101891,09 грн., які виникли через проведення виплат матеріальної допомоги працівникам з порушенням законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання неправомірними дій та скасування пунктів вимоги - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз