09 квітня 2015 року м. Київ К/800/7614/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року у справі №569/13215/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Рівне по відмові в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи із 11.07.1991 року по 17.07.2000 року майстра будівельних та монтажних робіт, призначенні пільгової пенсії за віком та у відмові здійснити обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки від 16.06.2010 року №3432 галузевого державного архіву МО України, та зобов'язати відповідача призначити і виплатити пільгову пенсію за віком по Списку №2, зарахувавши вищевказаний період до пільгового стажу із урахуванням довідки від 16.06.2010 року №3432 галузевого державного архіву МО України, починаючи із 01.03.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він, маючи загальний стаж роботи більше 25 років, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №2 більше 9 років на пільговій посаді в період із 11.07.1991 року по 17.07.2000 рік, звернувся 18.01.2013 року та повторно 02.04.2013 року до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 та надав усі необхідні документи, що підтверджують роботу в шкідливих умовах праці. Листом від 22.01.2014 року за №31/13 йому було відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що ним не надані необхідні документи про роботу в пільгових умовах, зокрема, не надана уточнююча довідка відповідного зразку та копії витягу з наказу про атестацію пільгової посади.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Рівному зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період його роботи з 11 липня 1991 року по 30 вересня 1998 року в якості майстра будівельних та монтажних робіт військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 , призначити йому пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та провести відповідну доплату.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у військовій частині № НОМЕР_1 із 03.05.1983 року муляром 4-го розряду на СУ51, 11.07.1991 року на підставі наказу №150 від 11.07.1991 року переведений майстром, 01.08.1996 року на підставі Наказу №1 від 01.08.1996 року в/ч № НОМЕР_1 перейменована у в/ч НОМЕР_2 , 30.09.1998 року на підставі наказу №167 від 30.09.1998 року він звільнений із роботи по ст. 36 п.5 КЗпП України по переводу в ДП МО України “Західвійськбуд”.
Крім того, 01.10.1998 року на підставі наказу №2 від 01.20.1992 року позивач прийнятий на будівельно-монтажну дільницю №1 на посаду майстра будівельних та монтажних робіт “Західвійськбуд” в порядку переведення із військової частини НОМЕР_2 , 17.07.2000 року звільнений з роботи на підставі наказу №74 від 18.07.2000 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно дослідженої судами попередніх інстанцій довідки від 05.03.1999 року №16, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_1 , яка не оспорена відповідачем, зазначено, що в період із 11.07.1991 року (наказ №150 від 11.07.1991 року) по 30.09.1998 року (наказ №167 від 30.09.1998 року) він працював майстром будевельно-монтажної дільниці військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 . Роботу майстра у військовій частині НОМЕР_1 і А-1831 виконував на об'єктах капітального будівництва повний робочий день, інших робіт не виконував. Дана робота майстра дає право на пільгову пенсію заСписком №2, розділ ХХУІІ, пункт “б” шифр 2290000б, 23419. Військова частина НОМЕР_1 з 01.08.1996 року перейменована у військову частина НОМЕР_2 . Довідка видана на підставі штатного розкладу, наказів про прийняття та звільнення з роботи, відомостей про заробітну плату, актів державних комісійна здачу об'єктів закінченого будівництва актів державних комісій на здачу об'єктів закінченого будівництва, карточки форми Т-2, інших документів.
Згідно із вказаною вище довідкою, атестація робочих місць в військовій частині НОМЕР_2 , була проведена 19 березня 1997 року та дає право працівникам, які працюють на посаді майстра на пільги та компенсації, в тому числі і на пільгове пенсійне забезпечення.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що уточнююча довідка позивачу видана на підставі штатного розкладу, наказів, відомостей на заробітну плату, актів державних комісій на здачу об'єктів закінченого будівництва і інших документів, відповідає вимогам щодо форми та змісту для уточнюючої довідки, у встановленому порядку не визнавалася недійсною, тому відсутні підстави не враховувати її при вирішенні спору. Інформація, яка в ній міститься не спростована пенсійним органом в ході судового розгляду справи та підтверджується записами в трудовій книжці, тому наявні підстави для зарахування позивачу періоду роботи у військові частині А-1831 з 11.07.1991 року по 30.09.1998 року до пільгового стажу для призначення пільгової пенсії та зобов'язання відповідача призначити пільгову пенсію за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо наявності підстав зобов'язання відповідача призначити пільгову пенсію виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 відповідні періоди роботи та відмова у нарахуванні пенсії.
Так, ОСОБА_1 звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що передбачено пунктом “б” частини першої ст.13 Закону україни ”Про пенсійне забезпечення” з підстав досягненням віку, що дає право на призначення даного виду пенсії. Однак, відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії, посилаючись на непідтвердження пільгового періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці з липня 1991 року по липень 2000 року.
Відповідно п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 100 наведеного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються, якщо такі особи мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах. Пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно ст.62 даного Закону основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій втсановілено, що згідно записів трудової книжки та уточнюючої довідки позивач працював у військовій частині з 11.07.1991 року по 30.09.1998 року майстром будівельно-монтажної дільниці з виконанням будівельних капітальних робіт. ОСОБА_1 з 01.10.1998 року по 17.07.2000 року працював майстром будівельних та монтажних робіт.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обгрунтованих висновків, що при визначенні пільгового періоду роботи позивача на посадах зі шкідливими та важкими умовами праці застосуванню підлягають Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173, затверджений постановою КМ СССР від 26.01. 1991 р. №10, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 року №162, що поширюється на період з 11.03.1994 року по 31.01.2003 року.
Списком №2, затвердженим постановою ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173, передбачено врахування пільгового стажу для призначення пенсії за посадою майстер (десятник), виконроб, розділ ХХІХ, п.1223.2. Рештою Списків №2 в інші пізніші періоди передбачено таку посаду, як майстер будівельних та монтажних робіт.
Щодо періоду роботи позивача з 11.07.1991 року по 30.09.1998 року у військовій частині № НОМЕР_1 , яку перейменовано у в.ч. НОМЕР_2 , суди попередніх інстанцій правильно встаановили відповідно записів у трудовій книжці та уточнюючої довідки, що у вказаний період ОСОБА_1 працював на посаді майстра будевельно-монтажної дільниці по будівництву, робота на якій відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Дана робота майстра дає право на пільгову пенсію по Списку №2, розділ ХХУІ пункт “б”, шифр 22900006, 23419. Відомості про роботу позивача в шкідливих умовах праці відповідно до уточнюючої довідки, виданої в/ч НОМЕР_2 05.03.1999 року за №16, узгоджуються із записами його трудової книжки, з посиланням на відповідні первинні накази.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обгрунтованих висновків, що уточнююча довідка та записи в трудовій в книжці є належними доказами підтвердження спеціального стажу ОСОБА_1 для зарахування до пільгового стажу роботи позивача з 11.07.1991 року по 30.09.1998 року за Списком №2.
Щодо атестації робочого місця позивача колегія суддів зазначає, що згідно п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року.
Відповідно п.4.2. результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень пункту 3 Порядку проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що атестація робочих місць в військовій частині, де працював позивач, була проведена 19 березня 1997 року, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”, що дає право працівникам, які працюють на посаді майстра на пільги та компенсації, в тому числі і на пільгове пенсійне забезпечення.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обгрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстнації, що робоче місце позивача було атестовано відповідно діючого законодавства та Порядку.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо необхідності зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та провести відповідну доплату.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до УПФ із заявами про призначення пільгової пенсії за віком 18.01.2013 р та 02.04.2013 р.. Однак, управління Пенсійного фонду України у місті Рівному листом від 22.01.2014 р. відмовило позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Судами також зазначено, що спеціальний стаж ОСОБА_1 за Списком №2 для призначення пільгової пенсії складає 7 років 2 місяці 19 днів, а тому, згідно ст.12,ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення ” він набув право на призначення пільгової пенсії в 58 років, тобто із 29 лютого 2014 року, на підставі наведених доводів суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновків, що необхідно зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком з 29 лютого 2014 року.
Відповідно ст.80 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст.44 Закону Украни “Про загальнообов'язкове державне пенсійне стразування” пенсії призначаються на підставі заяви особи.
Відповідно обставин справи між сторонами виник спір щодо призначення пільгової пенсії за віком на період 22.01.2014 р., після відмови УПФ у призначенні вказаної пенсії за відсутністю відповдного стажу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у позивача виникло право на призначення пільгової пенсії з 29 лютого 2014 року.
Виходячи з наведеного на час відмови управлінням Пенсійного фонду України у місті Рівному ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії, а саме на 22.01.2014 р. у позивача не виникло право на призначення пільгової пенсії за віком, тому відповідач обгрунтовано відмовив у призначенні пільгової пенсії станом на 22.01.2014 р..
Суди першої та апеляційної інстанції, зобов'язуючи управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та проведення відповідної доплати вийшли за межі наданих повноважень, оскільки право на призначення пенсії у позивача виникло пізніше відмови УПФ у призначенні пенсії позивачу призначення пенсії, яка оскаржується ОСОБА_1 в даній справі. Тому призначення пільгової пенсії, право на яку виникло у позивача після відмови відповідачем у її призначенні, повинно розглядатися УПФ відповідно чинного законодавства на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії, право на яку у нього виникло з урахуванням встановленого судами пільгового стажу в даній справі.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та проведення відповідної доплати, оскільки в цій частині позовних вимог, виходячи з наведених обставин, необхідно відмовити.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права в частині зобов'зання управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та проведення відповідної доплати, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та проведення відповідної доплати. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року скасувати.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року змінити, скасувати в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Рівному призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком по Списку №2, починаючи з 29 лютого 2014 року, та проведення відповідної доплати, в заявленому позові в цій частині відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: