"09" квітня 2015 р. м. Київ К/800/7473/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 2а-11/10 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення, усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення, усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 7 листопада 2014 року заява задоволена. Визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення, усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями будинку.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасована ухвала суду першої інстанції та прийнята нова ухвала, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 7 листопада 2014 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 1 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у справі № 2а-11/10. Визнане нечинним рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради №655 від 28.10.2008р. "Про право сумісної власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_1"; зобов'язані ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачам у користуванні підвальним приміщенням в будинку АДРЕСА_1 м.Виноградів.
За змістом мотивувальної частини постанови, суд встановив, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м.Виноградові розташовані два житлові будинки (літери А та Б). В кожному будинку є по дві квартири. Власниками квартир у будинку під літерою "А" є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в будинку Б проживають позивачі.
Під будинком, який значиться під літерою "А" та в якому знаходяться квартири відповідачів (ОСОБА_1 та ОСОБА_2.) знаходиться підвальне приміщення площею 30 кв.м.
Вказані два житлові будинки належали чотирьом власникам на праві спільної часткової власності.
За судовим рішенням від 1 квітня 2010 року Виноградівський районний суд 21.02.2014 року видав виконавчий лист на боржника ОСОБА_1 про зобов'язання її не чинити перешкод позивачам у користуванні підвальним приміщенням, по якому відкрите виконавче провадження №3-316/14, номер за ЄДРВП 42412906.
Постановляючи ухвалу від 7 листопада 2014 року Виноградівський районний суд Закарпатської області прийшов до висновку, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в подальшому набула та зареєструвала право власності на житловий будинок під літерою А, до складу якого входить спірне підвальне приміщення, обов'язок боржника не чинити перешкод у користуванні підвальним приміщенням повністю відсутній у зв'язку з його припиненням з інших причин, що згідно ст.259 КАСУ є підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірне підвальне приміщення в будинку під літерою А.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Виноградівського районного суду від 23 травня 2014 року суд вирішив поділити домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами в м.Виноградів по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1, власниці 27/100 долей та ОСОБА_2, власнику 25/100 долей в натурі житловий будинок - літ."А", сарай - літ. "В", сарай - літ. "Д", вбиральня - літ "Е", свинарник - літ. "Ж", сарай - літ. "З".
Ухвалою Виноградівського районного суду від 17.09.2014 року затверджена мирова угода між сторонами цивільно-правового спору, за умовами якої за ОСОБА_1 визнане право власності на житловий будинок літ.А загальною площею 99,9 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м. та господарські споруди - сарай літ.В, вбиральня літ.Е, свинарник літ.Ж, сарай літ.З (відповідно до технічного паспорту Виноградівського РБТІ від 17.07.2014 року, реєстровий номер 2476), які знаходяться за адресою Закарпатська область м.Виноградів АДРЕСА_1/2.
На підставі мирової угоди та ухвали суду про її затвердження 15.10.2014 р. здійснена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 в цілому на житловий будинок літера А 1935 року побудови за адресою Закарпатська область Виноградівський район м.Виноградів АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м. та складові частини - сарай - літ. "В", сарай - літ. "Д", вбиральня - літ "Е", свинарник - літ. "Ж", сарай - літ. "З".
Згідно змісту технічного паспорту, складеного на житловий будинок АДРЕСА_1 17.07.2014 року Виноградівським РБТІ, реєстровий номер 2476, до складу приміщень квартири АДРЕСА_1 входить підвал площею 30,0 кв.м.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, право приватної власності ОСОБА_1 в цілому на житловий будинок літера А 1935 року побудови за адресою Закарпатська область Виноградівський район м.Виноградів АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., до складу приміщень якого згідно технічного паспорту входить підвал площею 30,0 кв.м., є офіційно визнаним державою, на таке право поширюються встановлені цивільним законом гарантії його непорушності, та таке підлягає захисту у спосіб, передбачений законом.
Правовою підставою для винесення судом рішення про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні підвальним приміщенням була та обставина, що підвальне приміщення входило до складу будинковолодіння, що належало чотирьом співвласникам на праві спільної власності.
Вказана обставина після набрання постановою Виноградівського районного суду від 01.04.2010 року законної сили та видачі 21.02.2014 року виконавчого листа відпала, оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула та зареєструвала право власності в цілому на житловий будинок, до складу приміщень якого ввійшло спірне підвальне приміщення площею 30,00 кв.м..
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов'язок ОСОБА_1, що полягав у забезпеченні можливості співвласників користуватися підвальним приміщенням, що перебувало у спільній власності чотирьох співвласників, припинився у зв'язку із набуттям нею права приватної власності в цілому на спірне приміщення.
Відповідно ч.2, ч.4 ст.259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Отже, за змістом ч.4 ст.259 КАС України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю, якщо обов'язок боржника повністю відсутній у зв'язку з його припиненням з інших причин.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення, усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що право власності ОСОБА_1 на вказане спірне підвальне приміщення не набула, оскільки у вказаній справі не розглядався спір щодо набуття права власності, а надані документи підтверджують право власності ОСОБА_1 на весь будинок.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.
Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасувати, ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 7 листопада 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: