ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2015Справа №910/2074/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора"
про стягнення 609366759,08 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін :
Від позивача: Свистун С.Я. (дов.)
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: не з'явився
У судовому засіданні 07.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора" про стягнення 536 372 047,48 грн. заборгованості за кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. порушено провадження у справі № 910/2074/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2015р.
Представники сторін в судове засідання 24.02.2015р. не з'явились, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/2074/15-г від 03.02.2015р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015р. розгляд справи №910/2074/15-г відкладено на 24.03.2015р.
23.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Розгляд справи № 910/2074/15-г призначений на 24.03.2015р. не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
24.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/2074/15-г на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи №910/2074/15-г призначено на 07.04.2015р.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в судовому засіданні 07.04.2015р. надав пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог.
В своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р. у розмірі 588165860,48 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 372587692,82 грн.; заборгованість за процентами в сумі 79143444,47 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 57745988,45 грн.; пеня за прострочення сплати процентів в сумі 8050779,77 грн.; сума індексації простроченої заборгованості 63400259,77 грн.; 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 7196695,20 грн.; штраф відповідно до п. 6.3 Кредитного договору в сумі 41000,00 грн. та про стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765,20 грн. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133,40 грн.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Представник позивача надав пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представники відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора" у судове засідання 08.04.2015р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надали. Відповідачі були належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р., які були направлені на юридичні адреси відповідачів.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 07.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
02 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" (відповідач 1, позичальник) було укладено кредитний договір № 11-13-980-KL (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у виді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 380 000 000,00 грн. (далі - кредит), а позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених договором, та у строк, вказаний у пункті 1.3. Договору.
Строк користування (термін повернення) кредиту до 01.08.2014 включно (п. 1.3.).
Відповідно п. 1.4. кредитного договору зазначено, що початкова процентна ставка за користування кредитом становить 12,0 дванадцять цілих нуль десятих) процентів річних.
Сторони договору погодились, що у разі не погашення позичальником кредиту у строк, визначений пунктом 1.3. Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною в пункті 1.3. Договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту встановлюється на рівні +5 пп. до ставки, яка визначена в п. 1.4. (п. 1.4.1.).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору видача кредиту здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника. Після надходження від позичальника письмової заяви про надання кредиту (траншу) в межах ліміту кредитної лінії, банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору про надання кредиту траншу) в межах дії ліміту кредитної лінії на дату укладання відповідної додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2.6. кредитного договору, повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, вказаний банком позичальнику згідно пункту 2.10. договору, не пізніше строку, зазначеного в пункті 1.3. договору.
Згідно із п. 2.7. кредитного договору, позичальник зобов'язався сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказані в пунктах 1.4. та 1.4.1. Договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної у пункті 1.2. договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховуються день надання кредиту і не враховуються день повернення Кредиту.
Проценти позичальник повинен сплачувати щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі (п. 2.9.).
На підставі заяв на отримання кредитних коштів в межах кредитної лінії та додаткових угод до кредитного договору, позичальнику видавались наступні транші:
згідно додаткової угоди №1 від 09 серпня 2013 року надано транш кредиту в сумі 380000 000,00 грн.;
згідно додаткової угоди №2 від 16 серпня 2013 року надано транш кредиту в сумі 35000 000,00 грн.;
згідно додаткової угоди №3 від 20 серпня 2013 року надано транш кредиту в сумі 1013 606,28 грн.;
згідно додаткової угоди №5 від 16 вересня 2013 року надано транш в сумі 14500000,00 грн.;
згідно додаткової угоди №6 від 30 вересня 2013 року надано транш в сумі 27450000,00 грн.;
згідно додаткової угоди №7 від 04 жовтня 2013 року надано транш в сумі 22912400,00 грн.;
Згідно додаткової угоди №8 від 07 листопада 2013 року надано транш в сумі 21288000,00 грн.;
Згідно додаткової угоди №9 від 05 грудня 2013 року надано транш в сумі 19721000,00 грн.;
Згідно додаткової угоди №10 від 30 грудня 2013 року надано транш кредиту в сумі 7000000,00 грн.
Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши відповідачу 1 - ТОВ "Плавт сервіс" кредитні кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою на позичковому рахунку.
Проте, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що відповідач 1 - ТОВ "Плавт сервіс" не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору.
Відповідно до пункту 4.2.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за цим договором, виконувати всі зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором.
Згідно із п. 4.2.5 кредитного договору, позичальник зобов'язаний для здійснення перевірки цільового використання кредиту, наявності умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу; аналізу фінансового стану платоспроможності та кредитоспроможності позичальника, надавати банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у в відповідності з нормами бухгалтерського обліку в Україні, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера і особами, які виконують їх обов'язки), відбитком печатки позичальника.
Відповідно до п. 4.2.10. Кредитного договору, позичальник зобов'язався під час дії цього Договору щорічно надавати банку звіт про оцінку майна, що передане банку в заставу в забезпечення виконання зобов'язань цим договором.
Банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник, у разі нарахування банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього Договору, зокрема: за порушення пункту 4.2.5. штраф у сумі 1 000 (одна тисяча) за кожний випадок; за порушення пункту 4.2.10. штраф у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від суми ліміту, але не менше 500 грн. і не більше 10 000 грн.) за кожний випадок (п. 6.3.).
У зв'язку із порушенням позичальником п. 4.2.5. кредитного договору, позивачем відповідно до п. 6.3. договору здійснено нарахування штрафу у розмірі 41000,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гатіора" (поручитель) було укладено договір поруки №11-13-980-Р від 02.08.2013р.
Відповідно до п. 1.2. договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником - ТОВ "Плавт сервіс" (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р.
Відповідно до п. 2.4. договору поруки, поручитель зобов'язався виконати за боржника боргові зобов'язання за кредитним договором, в тому числі при отриманні вимоги чи будь-якого іншого документа від кредитора з вимогою виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині, у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором.
Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора зобов'язаний виконати боргові зобов'язання боржника шляхом перерахування грошових коштів сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі кредитора (п. 3.2.).
06.01.2015р. позивачем на адресу відповідача 2 - ТОВ "Гатіора" направлялась вимога про погашення заборгованості, вих. №89сл/009-02.
Також, в якості забезпечення Кредитного договору, між банком та позичальником ТОВ "Плавт сервіс" 02.08.2013р. укладений договір застави №11-13-980-Z (далі - договір застави 1), відповідно до умов якого позичальник передав в заставу банку товари в обороті, що належать позичальнику на праві власності.
Предметом застави є товари в обороті: дизельне палива - євро, в кількості 30 178,40 тон, балансовою вартістю 251 386 072,00 грн. станом на 27.07.2013.
Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави за договором становить 230760200,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2.2. договору застави 1, банк не рідше ніж один раз на шість місяців здійснює перегляд вартості предмету застави із урахуванням зміни кон'юнктури ринку та стану збереження предмету застави. Перегляд вартості предмету застави здійснюється Банком на підставі звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем. Позичальник зобов'язаний за власний рахунок (чи за рахунок третьої особи) оплатити вартість робіт (послуг) з оцінки майна, що надане у заставу за цим Договором, з метою перегляду його вартості. Після проведення оцінки майна, проведеної з метою перегляду вартості предмету застави, оцінювач та/або позичальник зобов'язаний (-і) надати банку оригінал чи нотаріально засвідчену копію звіту про оцінку майна та документів, що стверджують повноваження оцінювача.
Відповідно до п. 4.2.1. договору застави 1, позичальник зобов'язаний забезпечити врахування предмету застави на весь період кредитування.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що з боку позичальника наявне порушення пункту 1.2. та пункту 4.2.1. договору застави 1 щодо переоцінки і страхування предмету застави.
Відповідно до пункту 5.2 договору застави 1, банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник, у разі нарахування банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог пункту 1.2.2. І:говору - у розмірі 0,2% від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 51100 грн.) за кожний календарний місяць.
Пунктом 5.3 договору застави 1, за невиконання або неналежне виконання пункту 4.2.1. договору, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного Кредиту(але не менше 500,00 грн.) за кожний календарний місяць
Також, в якості забезпечення Кредитного договору, між банком та позичальником 02.08.2013р. був укладений договір застави №11-13-980-Z1 (далі - договір застави 2), відповідно до умов якого позичальник передав в заставу банку предмет застави зазначений у пункті 1.2. цього Договору для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у статті 2 цього договору.
Предметом застави є майнове право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 511582054,00 грн., які надійдуть на рахунок позичальника, на підставі договорів, що зазначені у додатку 1 до договору. Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави за договором становить 511582054,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. банк не рідше ніж один раз на шість місяців здійснює перегляд вартості предмету застави із урахуванням зміни кон'юнктури ринку та стану збереження предмету застави. Перегляд вартості предмету застави здійснюється банком на підставі звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем. Позичальник зобов'язаний за власний рахунок чи за рахунок третьої особи) оплатити вартість робіт (послуг) з оцінки майна, що надане у заставу за цим договором, з метою перегляду його вартості.
Відповідно до пункту 5.2 договору застави 2, банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник, разі нарахування банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог пункту 1.2.2. Договору у розмірі 0,2% від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500,00 грн.) за кожний календарний місяць.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що з боку позичальника наявне порушення пункту 1.2. Договору застави 2 щодо переоцінки предмета застави.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції заяви про збільшення позовних вимог), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р. у розмірі 588165860,48 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 372587692,82 грн.; заборгованість за процентами в сумі 79143444,47 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 57745988,45 грн.; пеня за прострочення сплати процентів в сумі 8050779,77 грн.; сума індексації простроченої заборгованості 63400259,77 грн.; 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 7196695,20 грн.; штраф відповідно до п. 6.3 Кредитного договору в сумі 41000,00 грн. та про стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765,20 грн. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133,40 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 372587692,82 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 79143444,47 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення передбачені ст. 193 ГК України.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р., підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 372587692,82 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 79143444,47 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем, заявлено про стягнення пені за прострочення сплати кредиту в сумі 57745988,45 грн.; пені за прострочення сплати процентів в сумі 8050779,77 грн.; суми індексації простроченої заборгованості 63400259,77 грн.; 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 7196695,20 грн.; штрафу відповідно до п. 6.3 Кредитного договору в сумі 41000,00 грн.; штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765,20 грн. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133,40 грн.
Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році. Пеня нараховується валюті кредиту та сплачується у гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 49436772,50 грн. та пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 6387635,55 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Розрахунки штрафу відповідно до п. 6.3 Кредитного договору у розмірі 41000,00 грн., штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765,20 грн. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133,40 грн. є арифметично вірними.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7196695,20 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 63400259,77 грн. в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гатіора" (поручитель) було укладено договір поруки №11-13-980-Р від 02.08.2013р., відповідно до умов якого порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати ТОВ "Плавт сервіс" кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором № 11-13-980-KL від 02.08.2013р.
Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором №11-13-980-KL від 02.08.2013р. підтверджується матеріалами справи та відповідачами не спростований, порука за договором поруки №11-13-980-Р від 02.08.2013р. не припинена, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту, процентами, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу відповідно до п. 6.3 Кредитного договору підлягають частковому задоволенню.
Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765,20 грн. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133,40 грн., у зв'язку із чим, задовольняє позов у даній частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію" розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк".
Враховуючи, те що ПАТ "Брокбізнесбанк" звільнене, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).
Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 599394398,91 грн., тому з відповідачів в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73080,00 грн.
При цьому, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, розмір судового збору розподіляється між відповідачами порівну.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 9, код ЄДРПОУ 38205318) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора" (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 5, код ЄДРПОУ 38091733) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 41; код ЄДРПОУ 19357489) 372587692 (триста сімдесят два мільйони п'ятсот вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 82 коп. - заборгованості по кредиту; 79143444 (сімдесят дев'ять мільйонів сто сорок три тисячі чотириста сорок чотири) грн. 47 коп. - заборгованості за процентами; 49436772 (сорок дев'ять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 50 - пені за прострочення сплати кредиту; 6387635 (шість мільйонів триста вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 55 коп. - пені за прострочення сплати процентів; 7196695 (сім мільйонів сто дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 20 коп. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, 63400259 (шістдесят три мільйони чотириста тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 77 коп. - інфляційні втрати; 41000 (сорок одну тисячу) грн. 00 коп. - штрафу відповідно до п. 6.3. кредитного договору№11-13-980-KL від 02.08.2013р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 9, код ЄДРПОУ 38205318) штрафу за договором застави №11-13-980-Z від 02.08.2013 року у розмірі 7899765 (сім мільйонів вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 20 коп. та штрафу за договором застави №11-13-980-Z1 від 02.08.2015р. у розмірі 13301133 (тринадцять мільйонів триста одну тисячу сто тридцять три) грн. 40 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавт сервіс" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 9, код ЄДРПОУ 38205318) судовий збір в розмірі 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. до Державного бюджету України.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора" (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 5, код ЄДРПОУ 38091733) судовий збір в розмірі 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. до Державного бюджету України.
6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Суддя О.В. Гулевець