ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2015Справа №910/1589/15-г
За позовом Непідприємницького товариства "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа"
до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ"
про стягнення 35 127,00 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Грищенко О.О. (дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 07.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Непідприємницьке товариство "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" про стягнення 35 127,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/1589/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2015р.
11.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" надійшли документи по справі.
17.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" надійшли клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України та про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 27 ГПК України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що прийняття рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки Національного банку України та Міністерства фінансів України, а тому, суд відмовляє у задоволенні клопотань Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" про залучення Національного банку України та Міністерства фінансів України до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача.
В судове засідання 17.02.2015р. з'явився представник позивача та надав документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. відкладено розгляд справи №910/1589/15-г на 03.03.2015р.
27.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. сторін повідомлено, що у зв'язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 910/1589/15-г призначений на 03.03.2014р. не відбудеться та призначено розгляд даної справи на 25.03.2015р.
04.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" надійшли пояснення по справі.
Розгляд справи № 910/1589/15-г призначений на 25.03.2015р. не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
25.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Непідприємницького товариства "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1589/15-г на 15 (п'ятнадцять) днів, виправлено в ухвалах Господарського суду міста Києва від 29.01.2015р., 17.02.2015р., 27.02.2015р. у справі № 910/1589/15-г, розгляд справи №910/1589/15-г призначено на 07.04.2015р.
Представник позивача - Непідприємницького товариства "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа" в судовому засіданні 07.04.2015р. надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" в судове засідання 07.04.2015р. не з'явився.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 07.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
17.09.2012 року між Непідприємницьким товариством "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа" (позивач, вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (відповідач, банк) укладено договір банківського вкладу на вимогу "Гнучкий довгостроковий" №10-1-02600/180 (надалі - договір №10-1-02600/180 від 17.09.2012р.).
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. договору №10-1-02600/180 від 17.09.2012р., банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26524155700001 ПАТ"АКБ "Київ"; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на депозитний рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 41000,00 грн.
Банк зобов'язується повернути вкладнику депозит 21 березня 2014 року. За користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 23,00% річних (п. 1.3., п. 1.4.).
Пунктом 1.5. договору №10-1-02600/180 від 17.09.2012р. сторони домовились, що з 19.03.2013р. банк має право змінити розмір процентної ставки та встановити її на рівні не менше 30 відсотків від процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього договору.
Додатковою угодою №10-1-02600/180-2 від 21.03.2014р. сторони погодили, що процентна ставка за користування вкладом складає 7,00 % річних, а також встановили, що днем повернення вкладу є 22 вересня 2014 року.
Відповідно до п. 2.1. договору №10-1-02600/180 від 17.09.2012р., вкладник зобов'язаний перерахувати на депозитний рахунок грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2. цього договору протягом 2 (двох) банківських днів з дня укладення договору.
Згідно із умовами договору №10-1-02600/180 від 17.09.2012р. банк зобов'язаний відкрити вкладнику депозитний рахунок; зарахувати депозит на депозитний рахунок, зазначений у п. 1.1. цього договору; нараховувати проценти за користування депозитом та сплачувати нараховані проценти за депозитом згідно умов договору; повернути вкладнику депозит в день повернення депозиту, визначеного у п. 1.3. договору (п. 3.1. - п. 3.4.).
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. сума вкладу становить 24813,52 грн. та сума процентів - 247,45 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач, у відповідності до умов договору №10-1-02600/180 від 17.09.2012р., зобов'язався 22.09.2014р. повернути позивачу як вкладнику, суму вкладу в розмірі 24 813,52 грн. та проценти у розмірі 247,45 грн.
01.10.2014р. позивач звертався до відповідача листом (вих. № 346-01-04 від 25.09.2014р.) в якому просив повернути вклад та нараховані відсотки за договором. У відповідь відповідач надіслав лист № 08.1.27/634/1 від 09.10.2014р. в якому повідомив про те, що для проведення операції повернення депозиту (вкладу) та нарахованих процентів банк оформив меморіальні ордери №18545416 від 22.09.2014 року, №18384176 від 01.09.2014, №18545417 від 22.09.2014 року, проте, у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, банк не виконав вищезазначені меморіальні ордери та узяв їх для обліковування за позабалансовим рахунком.
Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором №10-1-02600/180 від 17.09.2012р. складає 25 060, 97 грн., з яких: 24 813,52 грн. - заборгованість за банківським вкладом, 247,45 грн. - сума нарахованих несплачених процентів.
05.11.2013 року між Непідприємницьким товариством "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа" (позивач, вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (відповідач, банк) укладено договір банківського строкового вкладу на вимогу "До 20-ти річчя Банку" №10-Т-02600/309 (надалі - договір №10-1-02600/309 від 05.11.2013 р.).
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. договору №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р., банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26513155700001 ПАТ"АКБ "Київ"; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на депозитний рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 10000,00 грн.
Банк зобов'язується повернути вкладнику депозит 05 лютого 2014 року. За користування коштами банк сплачує вкладнику проценти в розмірі 15,00% річних (п. 1.3., п. 1.4.).
Пунктом 1.6. договору №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р. сторони домовились, що з внесення/повернення грошових коштів на/з депозитного рахунку підтверджується випискою з депозитного рахунку, засвідченого штампом банка та підписом уповноваженого працівника банка.
Додатковою угодою №10-Т-02600/309-1 від 05.02.2014р. сторони погодили, що банк зобов'язаний повернути вкладнику депозит 08 серпня 2014 року.
Додатковою угодою №10-Т-02600/309-3 від 08.08.2014р. сторони домовилися днем повернення депозиту є 10 листопада 2014 року та сторони дійшли згоди змінити розмір процентної ставки, визначений в п. 1.4. Розділу 1 договору та встановили, що з 08 серпня 2014 року процентна ставка за користування вкладом складає 14,00 % (чотирнадцять цілих нуль сотих процентів) річних.
Відповідно до п. 2.1. договору №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р., вкладник зобов'язаний перерахувати на депозитний рахунок грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2. цього договору протягом 2 (двох) банківських днів з дня укладення договору.
Згідно із умовами договору №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р. банк зобов'язаний відкрити вкладнику депозитний рахунок; зарахувати депозит на депозитний рахунок, зазначений у п. 1.1. цього договору; нараховувати проценти за користування депозитом та сплачувати нараховані проценти за депозитом згідно умов договору; повернути вкладнику депозит в день повернення депозиту, визначеного у п. 1.3. договору (п. 3.1. - п. 3.3.).
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. на рахунку знаходилась сума у розмірі 9792,88 грн. та сума процентів - 273,15 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач, у відповідності до умов договору №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р., зобов'язався 10.11.2014р. повернути позивачу як вкладнику, суму вкладу в розмірі 9792,88 грн. та проценти у розмірі 273,15 грн.
01.10.2014р. позивач звертався до відповідача листом (вих. № 346-01-04 від 25.09.2014р.) в якому просив повернути вклад та нараховані відсотки за договором. У відповідь відповідач надіслав лист № 08.1.27/634/1 від 09.10.2014р., в якому повідомив, що з метою дострокового повернення вкладу пропонує позивачу укласти Додаткову угоду на підставі якої здійсниться дострокове повне повернення депозиту.
Додатковою угодою №10-Т-02600/309-4 від 15.10.2014р. сторони вирішили, що за заявою вкладника 15 жовтня 2014 року банк достроково повертає вкладнику депозит в сумі 10000,00 грн.
Листом вих. № 08.1.2./1829 від 17.10.2014р. позивач повідомив, що для проведення операції повернення депозиту (вкладу) та нарахованих процентів банк оформив меморіальні ордери №18384084 від 01.09.2014р., № 18636531 від 01.10.2014, № 18759841 від 15.10.2014р. та № 18759843 від 15.10.2014р., але у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, банк не виконав вищезазначені меморіальні ордери та взяв їх для обліковування за позабалансовим рахунком.
Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р. складає 10066,03 грн., з яких: 9792,88 грн. - заборгованість за банківським вкладом, 273,15грн. - сума нарахованих несплачених процентів.
Враховуючи вищенаведене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 35 127,00 грн.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку, у зв'язку з чим, задоволення вимог кредиторів може бути здійснено у процедурі ліквідації.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3).
Часиною 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача, відкритого за договором банківського вкладу на вимогу "Гнучкий довгостроковий" №10-1-02600/180 від 17.09.2012р., за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. сума вкладу становить 24813,52 грн. та сума процентів - 247,45 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача, відкритого за договором банківського строкового вкладу на вимогу "До 20-ти річчя Банку" №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р. за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. знаходилась сума у розмірі 9792,88 грн. та сума процентів - 273,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 128 від 24.02.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015р. № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "КИЇВ", згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "КИЇВ".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "АКБ "КИЇВ" призначено юрисконсульта І категорії відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кічука Олега Івановича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "АКБ "КИЇВ" запроваджено строком на три місяці з 25.02.2015р. по 24.05.2015р. включно.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
У даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р.).
З огляду на вищенаведене, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону.
Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Отже, вимога позивача відносно стягнення коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача, як вимог кредитора банку, не може бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, і не підлягає примусовому задоволенню у судовому порядку.
Після запровадження у банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" 35 127,00 грн. не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського вкладу на вимогу "Гнучкий довгостроковий" №10-1-02600/180 від 17.09.2012р. та за договором банківського строкового вкладу на вимогу "До 20-ти річчя Банку" №10-Т-02600/309 від 05.11.2013р. в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Непідприємницького товариства "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа".
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову Непідприємницького товариства "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Європа" до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" про стягнення 35127,00 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Суддя О.В. Гулевець